АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     02 вересня 2010 року

    Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

                                             головуючого – Фащевської Н.Є.

                                             суддів – Шевчук Г.М.,Жолудько Л.Д.

                                             при секретарі –Любчик Л.М.

                                             з участю –ОСОБА_1 та його представника- адвоката  

                                             ОСОБА_2, представника ДТГО “Львівська

                                             залізниця”-Тарарука Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою   державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”  на рішення  Тернопільського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року по справі за позовом  державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

 Представник  ДТГО “Львівська залізниця” звернувся  в суд з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким у їх позові до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено.

    В апеляційній скарзі представник ДТГО “Львівська залізниця” вказав, що вищезазначене рішення суду   винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив його скасувати, як незаконне і винести нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ДТГО “Львівська залізниця”  400 000 грн. матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах  доводів, зазначених в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна  скарга до задоволення не підлягає.  

Судом встановлено, що відповідно до протоколу №1  установчих зборів Тернопільського обласного благодійного фонду “Землевласник” від 20 лютого 2002 року ОСОБА_1 призначений головою правління  даного фонду та відповідно до п. 5.15 Статуту цієї організації — уповноваженою особою на підписання договорів, угод.

Відповідно до  договору безпроцентної позики від  10 березня 2002 року залізниця зобов’язувалась надати фонду безпроцентну позику у сумі 1500000 грн. на десять років, а  фонд зобов’язувався повернути залізниці позику.

Зобов’язання за договором позики було забезпечене договором поруки від 10 березня 2002 року, за яким поручителі - державні підприємства “Тернопільський регіональний центр Державного земельного кадастру”, “Кременецький районний центр Державного земельного кадастру”, “Бережанський районний цент Державного земельного кадастру” та МП “Артікс” зобов’язувались перед кредитором — залізницею сплатити заборгованість фонду за договором позики.

 На виконання умов договору позики залізницею 11, 26 та 29 березня 2002 року  було перераховано фонду 400 000 грн.

Наказом начальника управління юстиції №40-з  від 05 липня 2005 року анульовано запис №51 про реєстрацію Тернопільського обласного благодійного фонду “Землевласник” в реєстрі благодійних організацій, а надані   залізницею Фонду на десять років кошти у розмірі 400 000 грн,  не були повернені   у зв’язку з  проведеною ліквідацією.

На виконання протесту прокурора Тернопільської транспортної прокуратури від 16 квітня 2007 року за № 08/1-529 наказом начальника Головного управляння юстиції в Тернопільській області від 24 квітня 2007 року за № 67 скасовано наказ начальника Тернопільського обласного управління юстиції від 5 липня 2005 року за № 40-з про анулювання у Реєстрі благодійних організацій запису про реєстрацію фонду та внесено відповідний запис до Реєстру благодійних організацій, що стверджується листом головного управління юстиції у Тернопільській області від 17 травня 2010 року.

Проти ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа про обвинувачення його за ч.2 ст.366 та ч.2 ст.367 КК України, яка постановою  Тернопільського міськрайонного суду від 03 квітня 2009 року закрита провадженням, а ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії.

З матеріалів кримінальної справи №1-69/09 вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні посадових злочинів, а не як приватна особа, яка спричинила своїми діями шкоду іншим особам.

Згідно вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим  правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до змісту ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

 Враховуючи наведене та вимоги закону суд підставно прийшов до переконання, що відповідач як  приватна фізична особа   шкоду майну залізниці  не завдавав, у будь-яких відносинах з позивачем не перебував, а тільки був керівником організації, яка не виконала договірних зобов’язань за договором позики, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.  

 Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

    Керуючись ст.ст. 304, 307, 308; 313-315; 319  ЦПК України, колегія суддів,-

                                            УХВАЛИЛА  :

    Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” відхилити.

    Рішення  Тернопільського міськрайонного суду від 15 червня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -                  

Судді  –