АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Фащевської Н.Є.
суддів – Гурзеля І.В., Жолудько Л.Д.
при секретарі –Сеник В.В.
з участю –ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
представника ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”
Чабан І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 25 серпня 2009 року по справі за позовом ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулися в суд з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким позов ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” 109 990 доларів США 68 центів, що в еквіваленті до гривні становить 846 928 грн. 24 коп., шляхом звернення стягнення на все майно, кошти на активи ОСОБА_7 на праві власності. Звернено стягнення на предмет іпотеки — житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, іпотекодавцем, якого є ОСОБА_1 і належить ОСОБА_9 та ОСОБА_5, в рахунок погашення боргу за кредитним договором на користь ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”. Стягнено солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вказували, що на час ухвалення рішення одна із співвласників заставленого будинку померла, спадщину після її смерті ніхто не прийняв, а тому суд не вправі був проводити звернення стягнення на належну померлій частину будинку. Посилаючись на наведене апелянти просили скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 04 грудня 2007 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, від імені якого діє Тернопільська обласна дирекція ВАТ “ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала в банку кредит в сумі 108 000 доларів США терміном на 240 місяців по 05 грудня 2027 року зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами.
Для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 за кредитним договором між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_10 укладено договір поруки від 04 грудня 2007 року.
04 грудня 2007 року укладено договір іпотеки №5491 між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_9, ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_1 для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6, згідно якого в іпотеку банку було передано будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Згідно довідки виданої ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” станом на 03.02.2009 року сума кредитної заборгованості ОСОБА_6 складає 846 928 грн. 24 коп. кредитної заборгованості.
Таким чином, враховуючи обставини справи та вимоги ст. 589 ЦК України відповідно до якої у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, Банк набуває право звернення стягнення на предмет застави, а також за рахунок предмета застави має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором, суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.
Посилання апелянтів на те, що суд повинен був залучити до розгляду справи спадкоємців однієї із співвласників заставленого майна ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спростовуються вимогами ст.23 Закону України “Про іпотеку”, відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи-іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але в разу його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
У разі видачі заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва.
Крім того, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у встановленому законом порядку спадщину не прийняли. Апелянти не довели порушення судом першої інстанції їхніх прав чи норм процесуального права, що привели б до неправильного вирішення справи
Таким чином рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування, передбачених ст.309 ЦПРК України, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308; 313-315; 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кременецького районного суду від 25 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді –