У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2010 р. Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого – Коваленка Є.П.
суддів – Коструби Г.І., Вавріва І.З.
з участю прокурора – Семенця О.А.
засудженої - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 січня 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Тернополя, громадянка України, з середньою освітою, одружена, зареєстрована в АДРЕСА_1, фактично проживає в с.Романівка Тернопільського району, несудима в порядку ст. 89 КК України, не працює
засуджена за ч.2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу з підписки про невиїзд змінена на тримання під вартою, з взяттям під варту в залі суду.
Згідно вироку суду, В середині грудня 2006 року ОСОБА_1 перебувала у квартирі по місцю свого проживання в М.Тернополі АДРЕСА_1, разом із своєю малолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. В цей час у ОСОБА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин виник злочинний намір, направлений на спричинення своїй малолітній доньці ОСОБА_3 сильного фізичного болю та заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, тобто тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинене способом, що має характер особливого мучення.
Реалізуючи свій злочинний намір, в період з середини грудня 2006 року по середину січня 2007 року ОСОБА_1 умисно та цілеспрямовано неодноразово наносила своїй малолітній доньці ОСОБА_3 чисельні, значної сили удари
____________________________________________________________________
Головуючий у 1 інстанції - Костів О.З. категорія – ч. 2 ст.121 КК
Доповідач - Коструба Г.І. справа № 11-102
кулаками, ногами та долонями в різні частини тіла: по руках, ногах, сідницях, по грудній клітці та животі, в результаті чого умисно заподіяла їй тяжкі тілесні ушкодження, спричинила сильний фізичний біль та завдала особливих фізичних страждань.
Так, в середині грудня 2006 року ОСОБА_1, знаходячись по місцю свого проживання за вищевказаною адресою, умисно нанесла декілька ударів рукою по спині малолітній ОСОБА_3 Окрім цього, в першій декаді січня 2007 року ОСОБА_1 знову нанесла удар рукою в поперекову ділянку спини ОСОБА_3, внаслідок чого остання впала на підлогу та розбила ніс.
Того ж дня ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заподіяння фізичного болю та спричинення тілесних ушкоджень своїй малолітній доньці ОСОБА_3, долонею лівої руки взяла ОСОБА_3, яка сиділа на горщику, за кисть правої руки, і з силою підняла її над підлогою, а також нанесла їй чисельні удари руками та ногами в різні частини тіла.
Крім цього, в січні 2007 року ОСОБА_1, маючи на меті завдати своїй дочці ОСОБА_3 сильний фізичний біль та особливі страждання, а також спричинити тяжкі тілесні ушкодження, неодноразово наносила їй удари долонями та кулаками по обличчі, спині, сідницях, руках, по низу живота та в груди за те, що та іноді справляла свої природні потреби не у встановленому місці.
Окрім цього, в середині січня 2007 року ОСОБА_1 умисно нанесла удар ногою по сідницях доньки ОСОБА_3.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, приблизно 10-12 січня 2007 року ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні ванної кімнати своєї квартири, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння малолітній доньці ОСОБА_3 фізичного болю та тяжких тілесних ушкоджень, умисно нанесла правою рукою в напрямку справа наліво удар ОСОБА_3 в обличчя, внаслідок чого остання впала та тім'яно-потиличною ділянкою голови сильно вдарилась об стіну ванної кімнати, обкладену облицювальною плиткою.
В ході нанесення вищевказаних ударів та побоїв, в період з середини грудня 2006 року по середину січня 2007 року, ОСОБА_1, з метою спричинення фізичного болю та тілесних ушкоджень, також неодноразово відтягувала та скручувала вушні раковини малолітньої ОСОБА_3, в результаті чого завдавала їй сильного фізичного болю та особливих страждань.
В результаті вказаних умисних дій ОСОБА_1, направлених на умисне спричинення своїй малолітній доньці тяжких тілесних ушкоджень у спосіб, поєднаний із особливим мученням потерпілої, малолітня ОСОБА_3 отримала наступні тілесні ушкодження:
- садно тім'яної ділянки голови та чола, синець повік правого ока, рана на задній поверхні лівої вушної раковини, садна на обличчі, два садна на основі та лівому крилі носа, садно на червоній облямівці верхньої губи, два садна нижньої губи, садна в підщелепній ділянці, чисельні садна на животі, синець в надлобковій ділянці, синець та садно в поперековій ділянці, садно на лівій сідниці, синець та два садна на тильній поверхні лівої кисті, ушкодження нігтьової пластинки 2-го пальця цієї ж кисті, два садна лівого коліна, садно на зовнішній поверхні нижньої третини правої гомілки та садно на тильній поверхні правої стопи, чисельні синці та садна на тулубі й сідницях.
Крім зазначеного, підсудна ОСОБА_1 умисно спричинила своїй малолітній доньці ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодження:
- обширні ділянки забою м'яких тканин з утворенням гематом у м'яких тканинах лобної, правої тім'яної та потиличній ділянках голови з відшаруванням м'яких тканин від кісток склепіння черепа. Ці травматичні зміни ускладнились розвитком гнійно-запального процесу і некрозу (відмирання) м'яких тканин на всю їх товщину (до підлягаючих кісток), з приводу чого були проведені оперативні втручання: 19 січня 2007 року - розкриття гематом, І 20 січня 2007 року - висічення некротично- змінених тканин;
- травма правого передпліччя у вигляді гематоми м'яких тканин та закритих переломів його кісток у нижніх третинах, підтверджені клінічними даними, результатами рентгенологічного обстеження та оперативного втручання - розкриття гематоми, проведеної 27 січня 2007 року;
- підкапсульні розриви печінки та правої нирки;
Усі виявлені ушкодження утворилися від дії тупих предметів. Рана на задній поверхні лівої вушної раковини утворилася внаслідок надмірного розтягнення м'яких тканин.
Встановлені в дитини ОСОБА_3 ушкодження, в тому числі ділянки голови, зважаючи на їх чисельність, розташування на різних поверхнях тіла, локальний характер, значний об'єм травматизації м'яких тканин, є властивими для побиття, тобто, нанесення чисельних ударів руками, ногами чи іншими предметами з обмеженого травмуючою поверхнею, та мають різну давність виникнення - приблизно від 3-х тижнів до 5-6 діб до судово-медичного огляду дитини.
Вищезазначене дає підстави вважати, що спосіб спричинення ушкоджень дитині ОСОБА_3 має ознаки мордування, тобто, дії, пов'язані із багаторазовим та тривалим спричиненням сильного фізичного болю та особливих фізичних страждань.
Спричинені ОСОБА_3 тілесні ушкодження призвели до крововтрати важкого ступеня, розвитку інфекційно-токсичного шоку внаслідок масивних побоїв м'яких тканин і гнійно-запальних змін у них, порушень біохімічних і реологічних властивостей крові (синдрому внутрішньо-судинного її згортання). Зазначені зміни супроводжувалися виразними розладами функцій життєдіяльності організму - систем регіонарного органного кровообігу, дихання, центральної нервової системи, і є загрозливими для життя явищами. Відповідно до п.2.1.3.«о» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяні дитині ОСОБА_3 тілесні ушкодження належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Таким чином, реалізуючи свій умисел, направлений на заподіяння своїй малолітній доньці ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень способом, що має характер особливого мучення, ОСОБА_1 в період з середини грудня 2006 року по середину січня 2007 року, умисно та цілеспрямовано наносила останній чисельні, значної сили удари ногами, кулаками та долонями в різні частини тіла: по руках, ногах, сідницях, по грудній клітці та животі, відтягувала та скручувала ЇЇ вушні раковини, в результаті чого умисно заподіяла їй тяжкі тілесні ушкодження, спричинила сильний фізичний біль та завдала особливих фізичних страждань.
В апеляції та доповненні до неї засуджена просить вирок суду змінити, зменшити їй строк покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України. Просить врахувати, що після того, як її чоловіка було засуджено, вона сама залишилась виховувати 3-х дітей, що негативно вплинуло на її нервову систему. В подальшому ж почала проживати з ОСОБА_5, який є неадекватною та наркозалежною особою, що також погано впливало на обстановку в її сім’ї. Не дивлячись на негативні наслідки своїх дій, все ж хотіла б бути корисною для своїх дітей та стати на шлях виправлення. Вину визнає , щиро розкаюється у вчиненому, згідна відбувати покарання, однак просить зменшити його строк.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, ознайомившись з матеріалами справи, думкою засудженої, яка підтримала апеляцію та просить вирок суду змінити, пом’якшивши покарання, та розглядати справу без участі захисника, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному спричиненні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинених способом, що мав характер особливого мучення, підтверджений дослідженими в судовому засіданні і наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим та в апеляції ніким не оспорюється.
Суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, те, що злочин вона вчинила щодо малолітньої, а саме своєї дочки, яка перебувала в залежності від винної, вірно прийняв рішення про неможливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства та необхідність призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі.
Разом з тим, врахувавши ряд пом’якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин, в тому числі і тих, які вказані в апеляції, призначив мінімальне покарання, котре передбачене санкцією статті обвинувачення.
Отже, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КК України, а тому підстав для його пом’якшення не вбачається.
Разом з тим, в ідповідно до ч.4 ст. 67 КК України при призначенні покарання суд не може визнати такими, що обтяжують покарання засудженого обставини, передбачені в диспозиції статті Особливої частини Кримінального кодексу, як ознаки злочину, що впливає на його кваліфікацію.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України за кваліфікуючою ознакою – заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинених способом, що має характер особливого мучення. При цьому суд першої інстанції визнав обтяжуючою покарання ОСОБА_1 обставиною – особливу жорстокість, що суперечить ч. 4 ст. 67 КК України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що в порядку ст. 365 КПК України з мотивувальної частини вироку слід виключити вказівку про визнання як обтяжуючої вину ОСОБА_1 обставини – вчинення злочину з особливою жорстокістю, оскільки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень способом, що має характер особливого мучення, і є вчиненням злочину з особливою жорстокістю.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 січня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без змін.
В порядку ст. 365 КПК України виключити з його мотивувальної частини посилання на визнання обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 – вчинення злочину з особливою жорстокістю.
Головуючий – підпис
Судді – 2-ва підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.І. Коструба