У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого – Декайла П.В.
суддів – Коструби Г.І. , Римар Т.М.
з участю прокурора – Лотоцького В.М.
обвинуваченої – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією помічника прокурора Підволочиського району на постанову Підволочиського районного суду від 14 червня 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці АДРЕСА_1, українці, громадянці України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонерці, не судимій, що мешкає АДРЕСА_2 , -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що, працюючи на посаді бухгалтера об'єднання підприємств громадського харчування Підволочиського районного споживчого товариства (далі ОПУХ Підволочиського райСТ), будучи співучасником організованої злочинної групи, на протязі 1994 - 1996 років у складі цієї групи, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинила розкрадання державного майна в особливо великих розмірах та службовий підлог.
28 січня 1997 року начальником СВ Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області, за даним фактом порушено кримінальну справу № 1121493, за ознаками злочину, передбаченого ст. 86- 1 КК України (в редакції кодексу 1960 року).
25 травня 2001 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої у вчиненні, злочинів, передбачених ст.ст. 86 - 1 та ст. 172-2 КК України ( в редакції кодексу 1960 року), а 29 травня 2001 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виділена в окреме провадження, досудове слідство у даній справі було зупинено та оголошено розшук обвинувачених.
02 липня 2008 року досудове слідство у справі було відновлено у зв'язку
____________________________________________________________________
Головуючий у 1 інстанції – Комендант Р.Т. категорія- арешт
Доповідач – Коструба Г.І. справа № 10-63
із встановленням обвинуваченої ОСОБА_3 Цього ж дня, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 була виділена в окреме провадження, і досудове слідство у виділеній справі було зупинено та продовжено розшук обвинувачених.
18 грудня 2008 року постановою Під волочиського районного суду дано дозвіл органам УМВС України на затримання ОСОБА_1 та доставку її в суд під вартою для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
5 червня 2010 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 106 КПК України.
14 червня 2010 року постановою Підволочиського районного суду відмовлено в задоволенні подання начальника відділення СУ УМВС України в Тернопільській області про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрано їй запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
В апеляції помічник прокурора просить постанову Підволочиського районного суду від 14 червня 2010 року скасувати та обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту. На думку апелянта, ОСОБА_1 достатньо викривається у вчиненні особливо тяжкого злочину, знаходячись на волі може перешкоджати встановленню істини у справі , ухилитись від слідства та суду або буде продовжувати займатись злочинною діяльністю.
Заслухавши суддю-доповідача , прокурора , який підтримав апеляцію, обвинувачену, яка вважає постанову суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали , колегія суддів вважає , що апеляція не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року у справі №1-23/2003 вбачається, що запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосований лише з мотиву тяжкості злочину.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства ”, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи,
передбачені ст. 149 КПК , можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, коли є достатні підстави вважати, що особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи
продовжувати злочинну діяльність.
У поданні начальника відділення СУ УМВС України про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, як і в апеляційному поданні помічника прокурора Підволочиського району, інших підстав обрання саме цього виду запобіжного заходу, окрім як тяжкість вчинення злочину, не наведено, тобто не наведено конкретних даних , які б вказували, що ОСОБА_1 може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи
продовжувати злочинну діяльність. Не було наведено цих обставин і в подальшому: ні в судовому засіданні під час розгляду подання, ні в апеляційній скарзі на постанову суду.
За змістом статей 382 і 366 КПК за результатами розгляду апеляції суд постановляє ухвалу про одне з таких рішень: залишення постанови без змін, а апеляції - без задоволення; скасування постанови і повернення подання на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; скасування постанови і відмову в обранні запобіжного заходу; скасування постанови і відмову в обранні запобіжного заходу; скасування постанови і закриття провадження за поданням; зміну постанови.
Відповідно, скасувавши рішення суду першої інстанції про відмову у взятті під варту, апеляційний суд не може обрати цей запобіжний захід, про що ставиться питання в апеляційній скарзі.
Крім того, на думку колегії, суд першої інстанції, дослідивши всі обставини по справі, врахувавши те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, є особою похилого віку, визнає вину в інкримінованих їй злочинах, повністю відшкодувала спричинені злочинами збитки, за відсутності конкретних даних , які б вказували, що остання може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність, правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні подання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає, підстав для скасування постанови суду немає.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію помічника прокурора Під волочиського району залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду від 14 червня 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1 - без змін.
Головуючий – підпис
Судді – 2-ва підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Коструба Г.І.