АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 4990 / 10 Головуючий у 1-й інстанції: Забіяко Ю.Г.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
При секретарі: Винник І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від «03» червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, ОСОБА_4, Першої Запорізької державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом і за заповітом, визнання недійсним свідоцтва про право власності на частину будинку, відшкодування моральної шкоди, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб Першої та Восьмої Запорізьких державних нотаріальних контор, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Остренко А.В., ОП ЗМБТІ про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за заповітом, -
В С Т А Н О В И Л А :
22 січня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після померлого батька ОСОБА_7
Зазначав, що батько, якому спірний будинок належав на праві власності, 05 травня 1999 року склав заповіт, відповідно до якого все належне майно заповів йому. ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько помер. Він своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право на спадщину не зміг, так як не надав оригінали документів на жилий будинок. Разом з тим, Перша Запорізька державна нотаріальна контора 09 серпня 2000 року незаконно видала його матері ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на Ѕ частку жилого будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та свідоцтво про право власності на 2/9 частини будинку як на обов’язкову частку.
З урахуванням викладеного, просив позов задовольнити і визнати за ним право власності на Ѕ частку спірного будинку.
18 березня 2009 року ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги і просив визнати недійсним видане Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою 09 серпня 2000 року свідоцтво НОМЕР_1 про право власності матері ОСОБА_6 на Ѕ частку спірного будинку .
В процесі розгляду справи ОСОБА_3 неодноразово доповнював свої позовні, звернувся з позовом до ОСОБА_4, до Першої Запорізької державної нотаріальної контори вимоги та просив: відшкодувати йому суму нанесеної ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 20 000грн.; визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 09 серпня 2000 року, видане Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 на Ѕ частину спірного будинку, як спільного сумісного майна, придбаного подружжям за час шлюбу, обґрунтовуючи вимоги тим, що батько залишив на його ім'я заповіт, а мати тільки проживала в цьому будинку та мала після його смерті право на обов'язкову частину від спадщини в розмірі 2/9 частин будинку. Однак нотаріальна контора при видачі свідоцтва на Ѕ частину будинку порушила закон. Також просив визнати право власності на 7/9 частин будинку №134 по вул. Олександра Невського в м.Запоріжжі; визнати право власності в порядку спадкування за законом після померлої матері на Ѕ частину цього будинку, яка належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 НОМЕР_3, виданого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою.
У зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 року відповідача по справі ОСОБА_6 та відсутності після її смерті інших правонаступників, крім позивача ОСОБА_3, ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2010 року до участі у справі в якості відповідача було замінено територіальну громаду в особі Запорізької міської ради (а. с. 169 т. 2 ).
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2010 року об'єднані в одне провадження справи за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, ОСОБА_4, Першої Запорізької державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом і за заповітом, визнання недійсним свідоцтва про право власності на частину будинку, відшкодування моральної шкоди, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 за участі третіх осіб Першої та Восьмої Запорізьких нотаріальних контор, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Острєнко Алли Василівни, ОП ЗМБТІ, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за заповітом.
ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що після смерті його дружини ОСОБА_9 відкрилася спадщина у вигляді 11/18 частин житлового будинку АДРЕСА_1, а він є спадкоємцем по заповіту. Тому просив його позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року позови задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/18 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 та на 11/180 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, що загалом дорівнює 9/20 частин будинку АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 11/20 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті дружини ОСОБА_9
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та наданим доказам, просить рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасувати, позов повернути до суду першої інстанції. Рішення суду в частині задоволення його позовних вимог змінити і визнати за ним право власності на Ѕ частину спірного будинку.
Заслухавши суддю–доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 січня 1938 року. На підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою 24 серпня 1955 року у реєстрі № 1-3681, збудували у 1957 році жилий будинок АДРЕСА_1. Право власності на будинок було зареєстроване за ОСОБА_7 ( а. с. 7,30 т. 2, а. с. 13-16,102 т. 4 ).
05 травня 1999 року ОСОБА_7 у Першій Запорізькій державній нотаріальній конторі оформив заповіт, яким все належне йому майно заповів ОСОБА_3 ( а. с. 11 т. 1 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер ( а. с. 12 т. 1 ).
15 березня 2000 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 звернулася його дружина ОСОБА_6, 10 квітня 2000 року з такою ж заявою до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3
09 серпня 2000 року Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою на підставі статті 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на Ѕ частку спірного будинку, як дружині спадкодавця, що пережила останнього. Також ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на 2/9 частин будинку на підставі статті 535 ЦК України ( 1963 року), як на обов’язкову частку у спадщині ( а. с. 2-5,39,40 т.2 ).
В подальшому ОСОБА_6 на підставі вище вказаних свідоцтв зареєструвала за собою право власності на 11/18 частин спірного будинку, а 11 липня 2001 року на підставі договору довічного утримання передала дочці ОСОБА_9 право власності на належну їй частку у будинку. На теперішній час право власності на 7/18 частин будинку АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_7, а 11/18 частин цього будинку зареєстровані за ОСОБА_9 ( а. с. 11-12,35 т. 4, а. с. 121-159 т. 2 ).
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2008 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2008 року та ухвалою Верховного Суду України від 16 червня 2009 року, свідоцтво, яке видано 09 серпня 2000 року Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 про право власності на обов’язкову частку у спадщині, визнано недійсним по тій причині, що при видачі даного свідоцтва спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 не був повідомлений про його видачу (а.с. 90-91 т. 1, а. с. 17-23 т.2 ).
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 206 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, приватного нотаріуса Остренко А.В. про визнання недійсним договору довічного утримання, відшкодування матеріальної в моральної шкоди залишені без задоволення ( а. с. 157-163 т. 2 ).
01 серпня 2008 року ОСОБА_9 заповіла все належне їй майно чоловіку ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 померла ( а. с. 59 т. 1, а. с. 111-113,119 т. 2 ).
04 квітня 2009 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя було задоволено заяву ОСОБА_4 про визнання недієздатною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 померла ( а. с. 60 т. 1, а. с. 119 т. 2 ).
30 квітня 2009 року ОСОБА_4 подав до Восьмої Запорізької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої дружини, а 27 серпня 2009 року звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину жилого будинку в порядку спадкування за заповітом ( а. с.230-248 т. 2, а. с. 4-23 т. 3 ).
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2010 року цивільні справи за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, ОСОБА_4, Першої Запорізької державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом і за заповітом, визнання недійсним свідоцтва про право власності на частину будинку та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи Перша та Восьма
Запорізькі державні нотаріальні контори, приватний нотаріус Остренко А.В., ОП ЗМБТІ про визнання права власності на частину жилого будинку в порядку спадкування за заповітом, об’єднані в одне провадження.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на підставі положень статті 535 ЦК України ( 1963 року ), а також враховуючи вік ОСОБА_6, якій на момент смерті чоловіка виповнилося 83 роки, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_6 мала право на обов’язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_7, і ця частка дорівнювала 1/9 частці у будинку. Крім того ОСОБА_6 на підставі статті 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України мала право на Ѕ частину будинку як дружина, що пережила свого чоловіка ОСОБА_3 Таким чином висновок суду про те, що після померлого чоловіка ОСОБА_6 мала право на 11/18 частин будинку відповідає наданим доказам та вимогам закону.
В подальшому ОСОБА_6 на підставі договору довічного утримання передала право власності на належну їй частину будинку дочці ОСОБА_9 Відповідно до пункту 9 договору довічного утримання у разі смерті набувача майна обов’язки за договором переходять до спадкоємців, до яких перейде відчужена за цим договором частина жилого будинку, а у разі відмови спадкоємців від цього договору, частина будинку, що відчужена з умовою довічного утримання, повертається відчужувану.
Оскільки набувач майна за договором довічного утримання ОСОБА_9 заповіла своє майно чоловікові ОСОБА_4, який після смерті дружини прийняв спадщину і не відмовився від виконання обов’язків за договором довічного утримання, районний суд обґрунтовано визнав за ОСОБА_4 право власності на 11/20 частин спірного будинку. При цьому судом враховано той факт, що на момент смерті ОСОБА_9 її мати ОСОБА_6 на підставі статті 1241 ЦК України мала право на обов’язкову частку спадщини, яка дорівнювала 11/180 часток у будинку.
Позовні вимоги ОСОБА_3 також правильно задоволені частково і за ним визнано право власності на 7/20 частин спірного будинку в порядку спадкування за заповітом після померлого батька ОСОБА_7, а також на 11/180 частин цього ж будинку в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_6, всього за ним визнано право власності на 9/20 частин будинку. При цьому Заводський районний суд м. Запоріжжя в рішенні послався на надані по справі докази, правильно застосував норми матеріального права, а також навів розрахунки часток у спірному будинку, на які має право кожна із сторін.
Рішення відповідає вимогам закону, фактичним обставинам справи, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати що справа вирішена неправильно.
Керуючись ст. ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від «03» червня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: