Справа № 2-363/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     15 вересня 2010 року Високопільський районний суд Херсонської області в складі:

                       головуючого судді               -                          Дамчук О.О.

                       при секретарі                        -                          Крат С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області про скасування наказу обл. КРУ № 119-0 від 19 серпня 2009 року, визнання недійсною дату звільнення, зарахування стажу державної служби та стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку

В С Т А Н О В И В :

Позивач  звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що позивач працювала начальником контрольно-ревізійного відділу у Високопільському районі в контрольно-ревізійному управлінні в Херсонській області з 27.07.2005 року та наказом № 119-0 від 19.08.2009 року була звільнена за власним бажанням з 25.08.2009 року. 25.08.2009 року позивач захворіла та в телефонному режимі повідомила про перебування на лікарняному завідувачу сектору кадрів КРУ в Херсонській області, якою було проведено перевірку дійсності перебування позивача на лікарняному. Незважаючи на це відповідачем в трудову книжку зроблено запис про звільнення 25.08.2009 року про що повідомив листом на домашню адресу. Після лікування позивач надала листок непрацездатності серії АБО № 136385 за період з 25.08.2009 року по 02.09.2009 року для оплати та отримала трудову книжку 04.09.2009 року. Невірне формулювання дати звільнення призвело до того, що при розрахунку не було нараховано та виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку в кількості 11 календарних днів, що призвело до неотримання позивачем 1424,61 грн., а також те що період перебування на лікарняному не зараховано до загального трудового стажу та стажу державної служби, чим відповідач порушив положення ст. 40 КЗпП у частині звільнення працівника в період його непрацездатності та п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 в частині включення до стажу державної служби період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом. Просить суд скасувати наказу обл. КРУ № 119-0 від 19 серпня 2009 року щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 25.08.2009 року, визнати недійсною дату звільнення визначену у трудовій книжці 25 серпня 2009 року та змінити в трудовій книжці формулювання дати звільнення на             03 вересня 2009 року, зарахувати до загального стажу та стажу державної служби період перебування на лікарняному з 25.08.2009 року по 02.09.2009 року, стягнути з обл. КРУ компенсацію за невикористану додаткову відпустку в сумі 1424,61 грн..

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала та просить задовольнити їх у судовому порядку в повному обсязі, оскільки добровільно відповідач помилку виправити не бажає.

Представники відповідача, за дорученнями Литовченко І.О. та Малахова Л.М., з позовними вимогами позивача не згодні, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі того, що ОСОБА_1 звільнена згідно поданої заяви від 11.08.2009 року за ст. 38 КЗпП, за власним бажанням, положення якої не передбачають заборону на звільнення працівника у період непрацездатності. Заява про звільнення позивачем відкликана не була, у зв’язку з чим була звільнена 25.08.2009 року згідно діючого законодавства. Нарахування компенсації за невикористану додаткову відпустку державного службовця в кількості 11 днів за 2009 рік не проводилась тому, що на дату звільнення (25.08.2010 року) підстава для даної компенсації відсутня. Термін права на отримання додаткової відпустки позивача настає 03.09.2009 року, вже після звільнення працівника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст.  38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Встановлено, що позивач з 27.07.2005 року перебувала у трудових відносинах з контрольно-ревізійного управління в Херсонській області.

Відповідно заяви від 11.08.2009 року, позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням та строк звільнення зазначила 25.08.2009 року.

Згідно листа непрацездатності серії АБО № 136385, позивач у період з 25.08.2009 року по 02.09.2009 року заходилась на лікарняному.

Згідно копії трудової книжки, 25.08.2009 року позивача звільнено з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Таким чином судом встановлено, що ст. 38 КЗпП України передбачено, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, тобто працівник, вправі будь-коли до закінчення строку попередження відкликати свою заяву.

Доказів про відкликання заяви від 25.08.2009 року про звільнення позивач до суду не надав, а відповідач заперечує, що отримав відкликання заяви у телефонному режимі.

Посилання позивача на знаходження його на лікарняному на час звільнення не є підставою для визнання наказу від 19.08.2009 року № 119-0 недійсним,  оскільки заборона звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосується лише розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства.

Зазначене узгоджується з вимогами ч. 3  ст.  40 КЗпПУ та роз’ясненнями,  які містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року із змінами та доповненнями « Про практику розгляду судами трудових спорів»,  за змістом яких правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосується випадків,  коли розірвання трудового договору проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а не за власним бажанням, як помилково вважає позивач.

Оскільки звільнення позивача відбулося за власним бажанням, лікарняний відкрито в останній визначений день строку звільнення вказаного в заяві, тобто 25.08.2009 року, то як вважає суд знаходження його на лікарняному не вплинуло на правильність прийнятого підприємством наказу про звільнення.

Відповідно до вищевказаного дата звільнення визначена відповідачем правомірно, згідно діючого законодавства, позивач права на додаткову відпустку не набув і тому не має права на компенсацію за невикористану додаткову відпустку, оскільки підстава для її надання відсутня, тобто право на додаткову відпустку державного службовця виникає тільки після 03.09.2009 року.

Лист непрацездатності до управління надано, він прийнятий і виплати по ньому проведенні, про що учасники судового розгляду не заперечують.

Виходячи із вищевикладеного позивачем в судовому засіданні обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог не доведені, у зв’язку з чим в задоволені позову слід відмовити за необгрунтовністю.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 21, 38, 232 Кодексу законів про працю України , ст. ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Херсонській області про скасування наказу обл. КРУ № 119-0 від 19 серпня 2009 року, визнання недійсною дату звільнення, зарахування стажу державної служби та стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку  – відмовити за необгрунтовністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Високопільський районний суд Херсонської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

          Суддя                                                                                                          О.О. Дамчук