Справа №2-2984/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2010 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого судді Заболотного В.М.,
при секретарі Студинській К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона, про спонукання до виконання певних дій, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із позовом до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона, просив зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона зробити перерахунок нарахування та виплату на його користь недоплачену як дітям війни щомісячну допомогу за 2008 – 2009 роки. Обґрунтовуючи позов тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належать до соціальної групи «діти війни», і на час закінчення Другої світової війни, їм не виповнилося 18 років та мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, як то передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просив суд зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона зробити перерахунок підвищення до його пенсії на 30% мінімального розміру пенсії за віком за періоди: з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.08.2010 року .
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «діти війни» має бути вирішено у законодавчому порядку, а фактичне підвищення пенсії відбудеться після прийняття відповідного законодавчого акту. Вказав на пропущення строку звернення до суду як на підставу для відмови у позові. Окрім того – зауважив, що бюджетом Пенсійного фонду не передбачено кошти на зазначені соціальні допомоги.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни належать особи, яким на момент закінчення Другої Світової війни (2 вересня 1945 року) не виповнилося 18 років – відповідно позивач належить до зазначеної категорії осіб.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус «дитини війни», що підтверджується наявним у нього посвідченням.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком, згідно п.1 Розділу 4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006 року.
Рішення про підвищення пенсії позивачу відповідачем до теперішнього часу прийнято не було, перерахунки відповідно до зазначеного Закону не проведені.
Відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадянина.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У 2008 році зміст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був змінений п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст.152 Конституції України – закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.2008 року по справі були визнані такими, що не відповідають конституції окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, положення п.41 розділу II, яким було внесені зміни у ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п.5.4. рішення Конституційного Суду України, №10 – рп/2008 від 22.05.2008 року, встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Таким чином законною є вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Зазначеної позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року.
Крім того, суд вважає, що підлягає відновленню право позивача на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 31.08.2010 року .
Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача в своїх запереченнях на висновок Конституційного Суду України по справі № 2-25/2009 від 19.05.2009 року про застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці першому частини першій статті 28 Закону №1058 виключно для визначення розмірів пенсії, як на підставу правомірності виплати соціальної допомоги дітям війни, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, оскільки цим же актом, що представляє собою ухвалу Конституційного Суду України №27-у/2009 від 19.05.2009 року у справі №2-25/2009 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення терміна (словосполучення) «мінімальна пенсія за віком», що міститься у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тлумачення терміна (словосполучення) «мінімальний розмір пенсії за віком», використаного в частині першій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» в пункті 3.2 визначено, що відсутність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, є прогалиною у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону № 2195-IV, а за умовами частини дев'ятої статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, пов'язаної з гарантіями, закріпленими в статтях 22 та 46 Конституції України, заборонена відмова особі у захисті порушеного права з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» який має вищу юридичну силу, є чинним та вважає, що дії відповідача, що суперечать вищевказаному закону – є неправомірними.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно – правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, відповідно до якого - реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії суд не бере до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань, покладених на управління законодавством.
Враховуючи наведене позов підлягає задоволенню у повному об’ємі.
Керуючись ч.2 ст.19, ст.22, ст.152 Конституції України, ст.256 ЦК України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року, ст.ст.1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006року, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» від 20.12.2005 року, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона, про спонукання до виконання певних дій – задовольнити.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона зробити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 на 30% мінімального розміру пенсії за віком за періоди: з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.08.2010 року .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Дніпровського районного суду м. Херсона.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Заболотний В.М.