Справа №2-704/10

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

       06 вересня 2010 року                                                    м. Кодима, Одеської області

      Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого                                  судді Сопільняка О.М.

при секретарі                                         Гурі С.А.

з участю позивачів                                ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И В :

         Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на житловий будинок.

         В судовому засіданні позивачі свій позов підтримали та пояснили, що 26 лютого 2010 року придбали у ОСОБА_3 належний їй будинок, розташований по АДРЕСА_1 Одеської області. На підтвердження цього у простій письмовій формі позивачі та відповідач ОСОБА_3 уклали угоду купівлі-продажу (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити та здійснити державну реєстрацію, як того вимагає закон. На виконання вказаного правочину позивачі передали продавцю обумовлену вартість будинку у розмірі 40000 грн., кожен по 20000 грн., остання передала їм будинок з усіма необхідними правовстановлюючими документами. Однак, до цього часу, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, внаслідок чого позивачі не можуть оформити будинок на своє ім’я. З цих підстав просять позов задовольнити.          

         Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, надавши заяву про розгляд справи без її участі, у якій позов визнала повністю. У цій же заяви причинами ухиленням від явки до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору зазначила, те що вона постійно проживає за межами району в м.Одеса, працює та навчається, тому не мала змоги з’явитись до нотаріуса. Суд вважає можливим заяву відповідача задовольнити та розглянути справу без її участі.

        Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши надані ними докази та матеріали цивільної справи, суд відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України з огляду на визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону та не порушує прав сторін і третіх осіб, вважає необхідним позов задовольнити з наступних підстав.  

         За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, поряд з іншими,  є договори та інші правочини.

       Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

       Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Пункт другий цієї ж статті встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до п.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Судом встановлено, що 26 лютого 2010 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_3 належний їй житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 Одеської області. На підтвердження вказаної угоди сторони у простій письмовій формі уклали угоду (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити. На виконання вказаного правочину позивачі сплатили ОСОБА_3 обумовлену вартість будинку в сумі 40 000 грн., а та, у свою чергу, прийняла гроші та передала позивачам будинок і документи на нього, які позивачі також прийняли.  

        Отже, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України між сторонами внаслідок укладення угоди купівлі-продажу виникли відповідні цивільні права та обов’язки.              

        Згідно ст.ст.208, 209, 210 та 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.   Відповідно до ч.2 ст.209 ЦК нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом (або іншою посадовою особою,  яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії) у відповідності до закону України „Про нотаріат” шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Державна реєстрація прав на нерухоме майно відповідно до ст.210 ЦК проводиться згідно з законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Невиконання цих умов відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України може бути підставою для  визнання договору  нікчемним.

        Проте, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається.  

        Відповідно до ст.658 ЦК право продажу майна належить його власнику. Судом встановлено, що ОСОБА_3 була власником спірного будинку, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11286353 виданим Кодимським районним бюро технічної інвентаризації 20 липня 2006 року. Отже, на момент укладення вказаного правочину ОСОБА_3 була власником будинку і мала право його відчужувати.          

        Згідно ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, є необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони досягнуто згоди.            

        Судом встановлено, що  сторони правочину - продавець і покупець - досягли згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу вказаного будинку, зокрема – погодили сам факт купівлі-продажу, визначили ціну будинку, позивачі передали продавцеві грошові кошти в сумі 40000 грн., що підтверджується письмовою розпискою, власноруч виданою продавцем, та прийняли майно у своє володіння, а продавець прийняв гроші за вказаний будинок та передав його, а також правовстановлюючі документи на нього позивачам, що свідчить про виконання сторонами вказаного правочину.  

      Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ такої категорії суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.   У зв’язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.          

          Отже, враховуючи, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу є консенсуальним, тобто права і обов’язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов, суд вважає, що здійснений між сторонами правочин відповідав вимогам закону, справжній волі сторін, ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов, ці істотні умови були сторонами виконані в повному обсязі, інших підстав нікчемності правочину, окрім недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення договору не має, а здійсненню нотаріального посвідчення та державної реєстрації перешкоджає обставина, яка не залежить від волі позивачів, зокрема неможливість відповідача з’явитись для вчинення вказаних нотаріальних дій в зв’язку з віддаленістю місця проживання, що являється ухилянням від нотаріального посвідчення вказаного правочину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 202, 203, 209, 220, 328, 390, 638 ЦК України, ст.ст. 174, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В  :

         Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на житловий будинок задовольнити.  

         Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 Одеської області, укладений 26 лютого 2010 року  між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з одного боку, та ОСОБА_3 – з іншого.

        Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожною у рівних долях право приватної власності на  житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1 Одеської області, який на праві приватної власності належав ОСОБА_3.

        Рішення суду є підставою для реєстрації в Кодимському бюро технічної інвентаризації права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок.

        Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                             Сопільняк О.М.