№87 Копія
ПОСТАНОВА
10 квітня 2007 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону у приміщенні суду у складі: головуючого -підполковника юстиції Верланова С.М., при секретарі ЦИГАНОВИЧУ Д.А., за участю старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Базуркаєва О.А., обвинуваченої ОСОБА_1, розглянувши подання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 до чотирьох місяців, -
ВСТАНОВИВ:
З подання слідчого, яке підтримане заступником Генерального прокурора України, вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що вона, будучи бухгалтером фінансово-економічної служби військової частини А-1232, тобто військовою службовою особою, у період з 2005 року до 2006 року, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з начальником фінансово-економічної служби цієї ж частини - ОСОБА_2, безпідставно нараховувала грошові кошти на карткові рахунки колишніх військовослужбовців вказаної частини, які не мали права на отримання таких коштів, а також на свій особовий рахунок та картковий рахунок ОСОБА_2. У подальшому, після зарахування Білоцерківською філією ВАТ "Райффайзен банк Аваль" коштів на ці карткові рахунки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, маючи платіжні картки інших осіб, отримували грошові кошти у банкоматах, якими розпоряджалися на власний розсуд. Всього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у такий спосіб, викрали державні кошти на загальну суму понад 200 тис. грн., чим заподіяли державі істотну шкоду.
9 лютого 2007 року першим заступником військового прокурора Центрального регіону України стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.27, 410 ч. 2 КК України, а наступного дня її було затримано, як підозрювану, у вчиненні вказаного злочину в порядку ст. 115 КПК України.
12 лютого 2007 року постановою військового місцевого суду Київського гарнізону продовжено строк тримання ОСОБА_1 до десяти діб
17 лютого 2007 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.410 КК України.
19 лютого 2007 року постановою військового місцевого суду Київського гарнізону стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту з утриманням її в СІЗО №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань по місту Києву та Київській області.
Слідчий в поданні посилається на те, що 2-х місячного строку не достатньо для виконання необхідних слідчих дій (додатково допитати обвинуваченого ОСОБА_1, інших службових осіб фінансової служби частини, командування частини по кожному виявленому ревізією порушенню, провести очні ставки, встановити місцезнаходження та опитати по обставинам злочину всіх військовослужбовців військової частини А-1232, яким безпідставно зараховувались кошти на карткові рахунки, провести слідчі дії по виявленню місця знаходження викрадених з частини коштів та їх вилученню, провести огляд файлів зведених відомостей, які зберігаються у Білоцерківській філії ВАТ "Райффайзен банк Аваль", отримати акти ревізій фінансово-економічної служби військової частини А-1232 за період з червня 2003 року по грудень 2004 року, остаточно визначитися з кваліфікацією дій ОСОБА_1 та пред'явити їйу нове обвинувачення), просив продовжити строк тримання обвинуваченої під вартою до 4-х місяців.
Прокурор у судовому засіданні вважав за необхідне подання слідчого задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1. При цьому, прокурор, як на підстави для задоволення подання слідчого, крім тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, послався також і на те, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у справі шляхом впливу на свідків і продовжувати злочинну діяльність.
Обвинувачена ОСОБА_1 просила залишити подання слідчого без задоволення, посилаючись на те, що вона визнала свою вину у вчиненому, а тому просила обрати щодо неї більш м'який запобіжний захід.
Вивчивши матеріали кримінальної справи, доводи подання слідчого, заслухавши доводи прокурора, пояснення обвинуваченої, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.148 та ч.1 ст.155 КПК України, взяття під варту, як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення
2
волі на строк понад три роки та при наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі або продовжувати злочину діяльність.
Як вбачається з подання слідчого, в ньому відсутні будь-які посилання на докази або будь-які інші документи, які б об'єктивно підтверджували те, що крім наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину, у розпорядженні органів досудового слідства є достатньо підстав вважати, що остання має наміри ухилитися від слідства і суду або від викання процесуальних рішень, в тому числі зміни фактичного місця проживання, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі шляхом впливу на свідків, а також знищити документи і предмети, що можуть мати значення для встановлення істини у справі. Відсутні такі дані і в матеріалах кримінальної справи.
Крім того, як видно зі справи, органи досудового слідства не вжили будь-яких заходів для з'ясування стану здоров'я обвинуваченої, а також не витребували характеризуючі матеріали з її місця проживання і проходження військової служби, що повинно бути враховано судом при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відповідно до вимог ст.150КПК України.
В той же час, наявні дані про особу ОСОБА_1, яка раніше не судима, є військовослужбовцем, має постійне місце роботи і проживання, свідчать про те, що виконання нею своїх процесуальних обов'язків, які випливають із ч.2 ст.148 КПК України, а також її належна поведінка можуть бути забезпечені менш суворими запобіжними заходами, які передбачені законом. До того ж для обрання запобіжного заходу за змістом закону вирішальним критерієм є реальна можливість вчинення протиправних дій, існування так званних ризиків, втечі тощо у майбутньому у зв'язку з кримінальним переслідуванням (ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. 2 ст. 148 КПК України), що суд і кладе в основу свого рішення.
За таких обставин, суд не знаходить достатніх підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1, а тому вважає необхідним замінити запобіжних захід останній на інший, не пов'язаний із триманням її під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 14, 148, 150, 155, 158, 165- 165-3 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Подання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Відмовити в продовженні строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1, замінивши запобіжний захід останній з ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ на ПІДПИСКУ ПРО НЕВИЇЗД.
ОСОБА_1 звільнити з під варти в залі суду.
На постанову може бути подана апеляція, внесене прокурором апеляційне подання до
військового апеляційного суду Центрального регіону України протягом трьох діб з дня її
проголошення.