№88 Копія
ПОСТАНОВА
10 квітня 2007 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону у приміщенні суду у складі: головуючого -підполковника юстиції Верланова С.М., при секретарі Шеремет О.Ю., за участю старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Базуркаєва О.А., обвинуваченого ОСОБА_1. та його захисника - адвоката ОСОБА_2., розглянувши подання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до чотирьох місяців, -
ВСТАНОВИВ:
З подання слідчого, яке підтримане заступником Генерального прокурора України, вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він, будучи начальником фінансово-економічної служби військової частини А-1232, тобто військовою службовою особою, у період з 2005 року до 2006 року, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з бухгалтером цієї ж частини - ОСОБА_3., з метою заволодіння бюджетними коштами, які знаходились на казначейських рахунках військової частини, безпідставно нараховував грошові кошти на рахунки колишніх військовослужбовців вказаної частини, а саме, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10.,ОСОБА_11., а також на свій особовий рахунок та картковий рахунок ОСОБА_3. У подальшому, після перерахування філією ВАТ "Райффайзен банк Аваль" коштів на ці карткові рахунки, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 маючи платіжні картки інших осіб, отримували грошові кошти у банкоматах, якими розпоряджалися на власний розсуд. Всього, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у такий спосіб, викрали державні кошти на загальну суму понад 200 тис. грн., чим заподіяли державі істотну шкоду.
9 лютого 2007 року першим заступником військового прокурора Центрального регіону України стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, а наступного дня його було затримано, як підозрюваного, у вчиненні вказаного злочину в порядку ст. 115 КПК України.
12 лютого 2007 року стосовно ОСОБА_1 постановою військового місцевого суду Київського гарнізону обрано запобіжний захід у виді взяття під варту з утриманням його на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку по місту Києву та Київській області.
16 лютого 2007 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.410 КК України.
Слідчий в поданні посилається на те, що 2-х місячного строку не достатньо для виконання необхідних слідчих дій (додатково допитати обвинуваченого ОСОБА_1, інших службових осіб фінансової служби частини, командування частини по кожному виявленому ревізією порушенню, провести очні ставки, встановити місцезнаходження та опитати по обставинам злочину всіх військовослужбовців військової частини А-1232, яким безпідставно зараховувались кошти на карткові рахунки, провести слідчі дії по виявленню місця знаходження викрадених з частини коштів та їх вилученню, провести огляд файлів зведених відомостей, які зберігаються у Білоцерківській філії ВАТ "Райффайзен банк Аваль", отримати акти ревізій фінансово-економічної служби військової частини А-1232 за період з червня 2003 року по грудень 2004 року, остаточно визначитися з кваліфікацією дій ОСОБА_1 та пред'явити йому нове обвинувачення), просив продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до 4-х місяців.
Прокурор у судовому засіданні вважав за необхідне подання слідчого задовольнити та обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту з утриманням обвинуваченого на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку по місту Києву та Київській області. При цьому, прокурор, як на підстави для задоволення подання слідчого, крім тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, послався також і на те, що обвинувачений дає непослідовні і суперечливі покази, вчинив викрадення державних коштів у великому розмірі, до якого причетні і інші особи, а тому, перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у справі шляхом впливу на свідків і продовжувати злочинну діяльність.
Захисник та обвинувачений ОСОБА_1 просили залишити подання слідчого без задоволення, посилаючись на те, що він до його затримання написав яву з повинною, бажає відшкодувати завдані державі збитки. Крім того, захисник послалася також і на те, що після порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 у військовій частині і в установах банку
2
вилучені фінансові документи, по яких вже проведені ревізії. ОСОБА_1 хворіє, є молодою особою, раніше не судимий, на його утриманні перебувають малолітня дитина і дружина, які також хворіють і потребують його допомоги, має постійне місце проживання. З урахуванням вказаних обставин, просили обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Вивчивши матеріали кримінальної справи, доводи подання слідчого, заслухавши доводи прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.148 та ч.1 ст.155 КГЖ України, взяття під варту, як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки та при наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі або продовжувати злочину діяльність.
Як вбачається з подання слідчого, в ньому відсутні будь-які посилання на докази або будь-які інші документи, які б об'єктивно підтверджували те, що крім наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину, у розпорядженні органів досудового слідства є достатньо підстав вважати, що останній має наміри ухилитися від слідства і суду або від викання процесуальних рішень, в тому числі зміни фактичного місця проживання, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі шляхом впливу на свідків, а також знищити документи і предмети, що можуть мати значення для встановлення істини у справі. Відсутні такі дані і в матеріалах кримінальної справи.
Крім того, як видно зі справи, органи досудового слідства не вжили будь-яких заходів для з'ясування стану здоров'я обвинуваченого, а також не витребували характеризуючі матеріали з його місця проживання і проходження військової служби, що повинно бути враховано судом при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відповідно до вимог ст.150 КПК України. Водночас, в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що у 2006 року він знаходився на стаціонарному лікуванні у Білоцерківському військовому госпіталі протягом тривалого періоду.
В той же час, наявні дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, має постійне місце роботи і проживання, одружений, на його утриманні знаходяться малолітня дитина (2005 року народження) та дружина, які хворіють і потребують його допомоги, свідчать про те, що виконання ним своїх процесуальних обов'язків, які випливають із ч.2 ст.148 КПК України, а також його належна поведінка можуть бути забезпечені менш суворими запобіжними заходами, які передбачені законом.
За таких обставин, суд не знаходить достатніх підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, а тому вважає необхідним замінити запобіжних захід останньому на інший, не пов'язаний із триманням його під вартою.
На підставі викладеного, а також приймаючи до уваги вік обвинуваченого, стан його здоров'я, сімейний і матеріальний стан, місце проживання, вид діяльності, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 14, 148, 150, 155, 158, 165- 165-3 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Подання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Відмовити в продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, замінивши запобіжних захід останньому з ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ на ПІДПИСКУ ПРО НЕВИЇЗД.
ОСОБА_1 звільнити з під варти в залі суду. На постанову може бути подана апеляція, внесене прокурором апеляційне подання до військового апеляційного суду Центрального регіону України протягом трьох діб з дня її проголошення.