№65 Копія
ПОСТАНОВА
12 квітня 2007 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого - судді підполковника юстиції Верланова СМ., при секретарях Гарбариніній О.Б. і Панченко А.І., за участю заступника військового прокурора Київського гарнізону майора юстиції Москалюка О.П. і старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону капітана юстиції Рубана Д.В., скаржника ОСОБА_1., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на оскарження постанови старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи,
ВСТАНОВИВ:
. 29 травня 2006 року старший помічник військового прокурора Київського гарнізону старший лейтенант юстиції Лузан В.Л. за результатами прокурорської перевірки заяви громадянина ОСОБА_1., виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно командира військової частини А-0515 ОСОБА_2. за ознаками в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст.172, 353, 356 КК України на підставі ст.6 п.2 КПК України - за відсутністю в його діях складу злочинів.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1, у встановленому законом порядку, 31 липня 2006 року оскаржив її військовому прокурору Київського гарнізону, який в своїй відповіді від 14 серпня 2006 року повідомив скаржнику, що підстав для скасування постанови старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року, не має. В подальшому, ОСОБА_1 не погоджуючись з відмовою прокурора у скасуванні оскаржуваної постанови, неодноразово звертався з відповідними скаргами до вищестоящих прокурорів.
21 лютого 2007 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на вказану постанову від 29 червня 2006 року до Печерського районного суду міста Києва, а 14 березня 2007 року за підсудністю згідно постанови судді Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2007 року вказана скарга надійшла до військового місцевого суду Київського гарнізону.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою до суду на постанову старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року, посилаючись на те, що, отримавши копію даної постанови, він оскаржив її військовому прокурору Київського гарнізону, і після отримання 25 липня 2006 року від останнього відповідь про відмову в скасуванні постанови , він відповідно до вимог ст.12 Закону України "Про прокуратуру" дане рішення прокурора оскаржив до військового прокурора Центрального регіону України. В подальшому, він звернувся до військового прокурора Центрального регіону України з заявою, в якій ставив питання про проведення військовою прокуратурою Центрального регіону України перевірки його заяв, які були предметом перевірки у військовій прокуратурі Київського гарнізону. Після цього, він, двічі звертався зі скаргами на оскаржувану постанову та дії військового прокурора Київського гарнізону і першого заступника військового прокурора Центрального регіону України до начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України, а також до Генерального прокурора України, і отримавши останню відповідь з розглядуваного питання за його скаргою від заступника Генерального прокурора України, він, ОСОБА_1 21 лютого 2007 року звернувся до суду.
Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 просив поновити процесуальний строк на звернення з даною скаргою до суду, визнавши причини його пропуску поважними.
Прокурор в судовому засіданні вважав необхідним клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення зі скаргою до суду залишити без задоволення, у зв'язку з відсутністю поважних причин його пропуску. При цьому, прокурор пояснив, що ОСОБА_1 25 липня 2006 року отримав постанову старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи разом з супровідним листом, в якому йому було роз'яснено право на оскарження даної постанови до прокурора або до суду відповідно до вимог ст.ст.99-1, 236-1 КПК України. Тому після отримання скаржником відповіді військового прокурора Київського гарнізону від 14 серпня 2006 року про відмову в скасуванні оскаржуваної постанови, останній мав можливість відповідно до вимог ст.2361 КПК України звернутися зі скаргою до суду протягом семи днів і це право йому було відомо. Однак, ОСОБА_1 не звернувся до суду, а 21 серпня 2006 року оскаржив дану
2
постанову і відповідь військового прокурора Київського гарнізону до військового прокурора Центрального регіону України. Отримавши, від заступника військового прокурора Центрального регіону України відповідь від 29 вересня 2006 року про законність даного рішення, ОСОБА_1 також мав право оскаржити його до суду, однак, скаржник лише 8 листопада 2006 року звернувся зі скаргою до вищестоящого прокурора, тобто з пропуском семиденного строку, передбаченого ст.236-1 КПК України, а тому, на думку прокурора, подальші звернення ОСОБА_1 до начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України і Генерального прокурора не мали правових наслідків. Також прокурор пояснив, що звернення ОСОБА_1 в період з 29 вересня по 8 листопада 2006 року до військового прокурора Центрального регіону України з заявою від 23 жовтня 2006 року про проведення військовою прокуратурою Центрального регіону України перевірки його заяв, які були предметом перевірки у військовій прокуратурі Київського гарнізону, є безпідставними, оскільки постанова старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року не була скасована, а тому дане звернення скаржника до військового прокурора Центрального регіону України не є поважною причиною пропуску строку. З урахуванням вищенаведеного, на думку прокурора, ОСОБА_1 не довів, що пропустив встановлений законом процесуальний строк на оскарження постанови старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року з поважних причин.
Дослідивши доводи клопотання та представлені скаржником докази, заслухавши пояснення прокурора, який просив залишити скаргу без розгляду, у зв'язку з пропуском ОСОБА_1процесуального строку на звернення до суду зі скаргою, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні даного його клопотання, а саму скаргу залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.2361 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується до районного (міського) суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови, або з дня отримання повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
З матеріалів перевірки вбачається, що 25 липня 2006 року ОСОБА_1 отримав постанову старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи з супровідним листом за №2598 від 29 червня 2006 року, в якому йому було роз'яснено право на скарження даної постанови прокурору та до суду відповідно до вимог ст.ст.99-1 і 236-1 КПК України протягом семи дні з дня отримання копії даної постанови. Не заперечував в суді даних обставин і сам скаржник, уточнивши, що він знав право і порядок звернення до суду зі скаргою на постанову про відмову в порушення кримінальної справи відповідно до вимог ст.2361 КПК України.
Вказану постанову ОСОБА_1 31 липня 2006 року оскаржив у встановлено законом порядку до військового прокурора Київського гарнізону, який, провівши перевірку по даній скарзі надіслав скаржнику відповідь за №3173 від 14 серпня 2006 року про відсутність підстав для скасування даної постанови від 29 червня 2006 року. Як пояснив скаржник в суді, вказану відповідь прокурора він отримав 16 серпня 2006 року.
Таким чином, суд вважає, що семиденний строк на оскарження постанови старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року, передбачений ст.2361 КПК України, повинен обчислюватися саме з 16 серпня 2006 року, а відтак кінцевим терміном її оскарження є 23 серпня 2006 року.
Разом з тим, ОСОБА_1 до суду у вказаний термін не звернувся. Будь-яких доказів, які могли б вказувати на існування перешкод для такого звернення скаржник не подав, не містяться вони і в матеріалах заяви. Водночас, ОСОБА_1 оскаржив рішення військового прокурора Київського гарнізону від 14 серпня 2006 року, який відмовив в скасуванні постанови старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року до військового прокурора Центрального регіону України. У подальшому, отримавши 18 жовтня 2006 року відповідь заступника військового прокурора Центрального регіону України від 29 вересня 2006 року за №1/5022, останній неодноразово, а саме, 8 листопада 2006 року, 12 грудня 2006 року і 22 січня 2007 року, звертався до Генеральної прокуратури України, оскаржуючи дії прокурорів, які, на його думку, необ'єктивно та поверхово підійшли до розгляду його скарги на постанову старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року про відмову в порушення кримінальної справи.
Оцінюючи матеріали перевірки, які підтверджують вказані звернення скаржника, і відповіді на них, суд також бере до уваги, вирішуючи клопотання про поновлення строку звернення зі скаргою до суду, що кожного разу, ОСОБА_1 отримавши відповіді з різних інстанцій органів прокуратури, а саме, 18 жовтня, 2 листопада і 6 грудня 2006 року - з військової прокуратури Центрального регіону України, а
3
також, 16 січня 2007 року з Генеральної прокуратури України, скаржник до суду не звертався протягом семи днів з дня отримання цих відповідей, а вперше звернувся до суду лише 21 лютого 2007 року.
З таких обставин, суд хоча і визнає, що лікування ОСОБА_1 в період з 5 по 21 лютого 2007 року заважали йому звернутися у вказаних період до суду, проте, вказана обставина не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення зі скаргою до суду на протязі семи днів, як після першої відповіді військового прокурора Київського гарнізону, так і після відповідей з військової прокуратури Центрального регіону України та відповіді з Генеральної прокуратури України.
При цьому, посилання ОСОБА_1 на факти його подальшого оскарження до різних інстанцій органів прокуратури, як на поважність причин попуску строку звернення зі скаргою до суду, є надуманими, оскільки його бажання звернутися до органів прокуратури ніяким чином не обмежували його в праві звернутися до суду у встановленому законом порядку, як після відповіді військового прокурора Центрального регіону України, так і після відповіді за №10/2-25385-06 від 11 січня 2007 року з Генеральної прокуратури України, і можливість для такого звернення він мав, про що стверджувально свідчать факти його численних звернень до різних інстанцій органів прокуратури.
Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні факти, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою до суду не підлягає задоволенню, а сама скарга - підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 90, 236, 273 КПК України, військовий суд,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на оскарження постанови старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно командира військової частини А-0515 ОСОБА_2. - за відсутністю поважних причин його пропуску.
Скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону від 29 червня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно командира військової частини А-0515 ОСОБА_2.- залишити без розгляду.
На постанову може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 7 діб з дня її винесення.