№80                                                                                                                                           Копія

ПОСТАНОВА

12 квітня 2007 року                                                                                                      місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА СМ., при секретарі судового засідання ДІОРДІЄВІЙ О.Д., за участю начальника відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції САНДУЛИ І.М., військового прокурора Сумського гарнізону - підполковника юстиції ВІТКА В.А., заявника - ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду скаргу громадянина ОСОБА_1 на постанову військового прокурора Центрального регіону України від 19 березня 2007 року про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 426 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2007 року заступником військовим прокурором Сумського гарнізону за фактом застосування 1 грудня 2006 року насильства до курсанта військового інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу відносно курсанта того ж військового інституту ОСОБА_4. за ознаками в його діях злочину, передбаченого ч. 1 ст. 406 КК України.

19 березня 2007 року військовим прокурором Центрального регіону України за результатами проведеної прокурорської перевірки щодо правомірності дій військових службових осіб військового інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету при проведені службового розслідування за фактом травмування курсанта ОСОБА_3, була порушена кримінальна справа щодо начальника військового інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету полковника ОСОБА_1 за ознаками в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 426 КК України.

До суду надійшла скарга ОСОБА_1 на вказану постанову військового прокурора Центрального регіону України від 19 березня 2007 року, в якій ставиться питання про її скасування, як незаконної, з посиланням на те, що таке рішення прийнято за відсутності законних підстав, чим було порушено ст. 94 КПК України.

В судовому засіданні заявник та його захисник - адвокат ОСОБА_2 підтримали вимоги скарги, просили її задовольнити та наполягали на скасуванні постанови від 19 березня 2007 року. При цьому, ОСОБА_1 послався на те, що по факту отримання травми курсантом ОСОБА_3 за його наказом було проведено службове розслідування, вході якого було встановлено, що ОСОБА_3 була отримана травма з особистої необережності, на підставі чого, ним було прийнято рішення по відмову в порушенні кримінальної справи, а адвокат ОСОБА_2 на те, що матеріали перевірки містять суперечливі показання ОСОБА_3 і свідків щодо обставин, які стали підставою для порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1.

Начальник відділу військової прокуратури Центрального регіону України і військовий прокурор Сумського гарнізону в судовому засіданні вважали необхідним скаргу залишити без задоволення, пояснивши при цьому, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 порушена за наявності достатніх законних приводів та підстав, що викладені в оскаржуваній постанові від 19 березня 2007 року.

Вивчивши надані органом прокуратури матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, оскаржувану постанову від 19 березня 2007 року, проаналізувавши доводи скарги, заслухавши пояснення заявника, його захисника, начальника відділу військової прокуратури Центрального регіону України та військового прокурора Сумського гарнізону, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі і повинен з'ясовувати такі питання: чи були наявними на час порушення справи приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину в діях конкретної особи; чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок.

Як видно зі змісту оскаржуваної постанови та інших матеріалів справи, постанова від 19 березня 2007 року за змістом відповідає вимогам ст. 130 КПК України, виявлені дані під час прокурорської перевірки згідно із ст. 94 КПК України визнаються належними приводом для порушення кримінальної справи.

2 

Згідно з ч. 1 ст. 97 КПК України прокурор зобов'язаний приймати повідомлення про злочин і прийняти одне з рішень, передбачених ч. 2 ст.97 КПК України.

Отже суд вважає, що прокурор, виносячи 19 березня 2007 року постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, діяв за наявності передбачених законом процесуальних приводів для прийняття такого рішення і в межах своєї компетенції.

Як вбачається з матеріалів прокурорської перевірки щодо правомірності дій військових службових осіб військового інституту ракетних військ і артилерії Сумського державного університету при проведені службового розслідування за фактом травмування курсанта ОСОБА_3, у прокурора було достатньо даних, які свідчили про те, що ОСОБА_1, доствірно знав про вчинення його підеглим курсантом ОСОБА_4 злочину, повязаного із застосуванням останнім фізичного насильства до курсанта ОСОБА_3, і в подальшому діючи з наміром приховати факт вчинення даного злочину ОСОБА_4, наказав підлеглим змінити поясенння щод отримання тавми ОСОБА_3 внаслідок застосування насильства з боку ОСОБА_4, та вказати про отриманя травми потерпілим внаслідок особистої необережності. При цьому, ОСОБА_1 в порушення вимог військових статутів та КПК України кримінальну справу щодо підлеглого ОСОБА_4 не порушив, про виявлений злочин прокурора не повідомив, а виніс постанову про відмову в порушення кримінальної справи по факту отримання травми ОСОБА_3 на підставі п.1 ст.6 КПК України.

Ці дані містять: показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., які суд визнає законними джерелами.

Що стосується обгрунтованності і доведенності інформації, яка міститься у вказаних джерелах, що ставиться під сумнів адвокатом ОСОБА_2, то ці питання можуть бути вирішені судом тільки при розгляді справи по суті.

За таких обставин, в розпорядженні військового прокурору Центральног регіону україни було достатньо даних, які вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст.426 ч.І КК України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 19 березня 2007 року військовий прокурор Центрального регіону України виніс постанову про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.1  ст.426 КК України, з дотриманням вимог ст. ст. 94, 97 і 98 КПК України, то скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за її безпідставністю.

За таких обставин, суд, керуючись ст. 8 Загальною декларацією прав людини 1948 року, ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. 1 ст. 64 Конституції України, ст. 236-8 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову військового прокурора Центрального регіону України від 19 березня 2007 року про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 426 КК України, залишити без задоволення.

На постанову може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 7 діб з дня її винесення.