№93 Копія
ПОСТАНОВА
13 квітня 2007 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі: головуючого - підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА СМ., при секретарі судового засідання ШЕРЕМЕТ О.Ю., за участю військового прокурора Деснянського гарнізону підполковника юстиції КОЗАКЕВИЧА С.В., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши подання слідчого військової прокуратури Деснянського гарнізону капітана юстиції Світличного Д.В. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1.,
ВСТАНОВИВ:
Слідчий військової прокуратури Деснянського гарнізону за згодою військового прокурора Деснянського гарнізону звернувся до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до чотирьох місяців.
Слідчий у своєму поданні посилається на те, що в двадцятих числах листопада 2006 року молодший сержант ОСОБА_1 за попередньою змовою з молодшим сержантом ОСОБА_2., довели до підлеглих їм військовослужбовців солдат ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10. свій намір здійснити вночі 26 листопада 2006 року, «традицію» - переведення військовослужбовців молодого поповнення з «духів» в «слони», та скориставшись наданими їм владою та службовими повноваженнями, поставили кожному з перелічених військовослужбовців вимогу віддати їм під час здійснення зазначеної "традиції" по 50 гривень.
Реалізуючи задумане, 26 листопада 2006 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 після команди "Відбій", близько 23 години, знаходячись у розташуванні казарми № 3 військової частини А 3435, розбудили по черзі підлеглих по службі солдат ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., змусили встати перед ними на ліве коліно схрестивши на лобі долоні рук, після чого, нанесли кожному з них один удар коліном правої ноги по схрещеним на лобі долоням рук, чим заподіяли останнім фізичний біль. При цьому, молодший сержант ОСОБА_1 застосував вказаним чином фізичне насильство до солдат ОСОБА_4., ОСОБА_10., ОСОБА_3., а молодший сержант ОСОБА_11 застосував фізичне насилля до солдат ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.
Крім того, діючи з тим же умислом та при вказаних обставинах, молодші сержанти ОСОБА_1 та ОСОБА_11, через застосування зазначеного фізичного насильства до підлеглих, та під час його застосування, шляхом вимоги передачі їм чужого майна - грошей підлеглих їм військовослужбовців, отримали від солдата ОСОБА_4 30 грн., а від солдат ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_3. і ОСОБА_9. - по 50 гривень з кожного. Зібраними з перелічених військовослужбовців грошима, у загальній сумі 330 гривень, молодші сержанти ОСОБА_1 та ОСОБА_11 розпорядились на свій власний розсуд.
Разом з тим, під час застосування фізичного насильство до солдата ОСОБА_3., молодший сержант ОСОБА_11, будучи незадоволеним виконанням його команд, у присутності молодшого сержанта ОСОБА_1, наніс останньому один удар носком правої ноги взутої у черевик з високим берцем армійського зразка в область правого підребер'я, чим заподіяв солдату ОСОБА_3. крововилив в м'язи правої бічної поверхні грудної клітки, тобто легкі тілесні ушкодження.
Також, при вказаних вище обставинах, під час застосування фізичного насильства до солдата ОСОБА_3., молодший сержант ОСОБА_1, наносячи солдату ОСОБА_3. удар коліном правої ноги по схрещеним на лобі долоням рук, наніс останньому, одномоментний з зазначеним ударом, удар носком правої ноги взутої у тапок військового зразку в область живота, чим заподіяв останньому закриту травму живота у формі розриву печінки в ділянці борозни круглої зв'язки, множинних крововиливів під капсулу печінки в ділянці вінцевої зв'язки, розриву брижі тонкої кишки з пошкодженням гілки верхньої брижової вени, яка супроводжувалась крововиливом в черевну порожнину, що по ступені тяжкості є тяжким тілесним ушкодженням небезпечним для життя, та спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3.
27 листопада 2006 року військовим прокурором Деснянського гарнізону було порушено кримінальну справу по факту смерті ОСОБА_3. за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 і ч.3 ст.406 КК України.
28 листопада 2006 року військовим прокурором Деснянського гарнізону було порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2. за ознаками в їх діях складу злочинів,
2
Копія
передбачених ч. 2 ст. 121 і ч.3 ст.424 КК України, яку було об'єднано з кримінальною справою, порушеної по факту смерті ОСОБА_3. Цього ж дня, в порядку ст. 115 КПК України ОСОБА_1 було затримано в якості підозрюваного.
1 грудня 2006 року заступником військового прокурора Деснянського гарнізону, у зв'язку зі закінченням строку затримання підозрюваного ОСОБА_1, останнього було звільнено з під варти та обрано стосовно нього запобіжний захід у вигляді нагляду командування військової частин А-1317.
4 грудня 2006 року постановою військового місцевого суду Київського гарнізону ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з нагляду командування військової частини А-1317 на взяття під варту з утриманням його в кімнаті тимчасового утримання окремого взводу Північного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України у Деснянському гарнізоні.
7 грудня 2006 року заступником військового прокурора Деснянського гарнізону ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.121 ч.2, 424 ч.3 КК України.
24 січня 2007 року слідчим військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_1 пред'явлено нове обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.121 ч.2, 189 ч.2, 424 ч,2 і 424 ч.З КК України.
28 січня 2007 року досудове слідство стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було закінчене, а кримінальну справу стосовно останніх з обвинувальним висновком було надіслано для розгляду до військового місцевого суду Київського гарнізону.
30 березня 2007 року військовим прокурором Деснянського гарнізону кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 була витребувана з військового місцевого суду Київського гарнізону в порядку ст.232 КПК України і досудове слідство по даній справі було відновлено.
Слідчий в поданні посилається на те, що двомісячний строк розслідування справи на момент витребування справи із суду сплинув, а для виконання запланованих подальших слідчих дій необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до чотирьох місяців.
Прокурор у судовому засіданні вважав за необхідне подання слідчого задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою. При цьому, прокурор як на підстави для задоволення подання, крім тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 послався також і на те, що останній, знаходячись на волі може намагатися ухилитися від слідства і суду та продовжити займатися злочинною діяльністю.
Обвинувачений в суді не заперечував проти задоволення подання слідчого щодо продовження строків тримання його під вартою.
Вивчивши матеріали кримінальної справи, доводи подання слідчого, заслухавши доводи прокурора, пояснення обвинуваченого, суд приходить до висновку, що в розпорядженні слідчого є встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак тяжких злочинів, вчинених саме ОСОБА_1
Крім того, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 може намагатися ухилитися від слідства і суду та продовжити займатися злочинною діяльністю, про що вказують наступні обставини: тяжкість інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, характер стосунків обвинуваченого з потерпілими, а тому, беручи до уваги також і те, що стосовно ОСОБА_1 порушена справа про тяжкі злочини, суд не вбачає підстав для заміни запобіжного заходу у вигляді взяття під варту на інший, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, в тому числі, нагляд командування частини, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України та його належну поведінку.
Отже, суд, вважає, що у строк, передбачений ч.1 ст.156 КПК України, розслідування даної справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 на більш м'який, на даному етапі провадження у справі не має, а тому строк тримання під вартою ОСОБА_1 у даному конкретному випадку слід продовжити.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 14, 148, 150, 155, п.1 ч.2 ст.156, 158, 165 - 165-3 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Подання слідчого військової прокуратури Деснянського гарнізону про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Білоус, Чернігівського району, Чернігівської області, з
3
Копія
утриманням на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку по місту Києву та Київській області - до чотирьох місяців.
На постанову може бути подана апеляція, внесене прокурором подання до військового апеляційного суду Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом трьох діб з дня її винесення.