Cправа  № 2 – 903/10/0205

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м      У к р а ї н и

08 липня  2010  року          Жмеринський   міськрайонний   суд   Вінницької   області

в  складі :         головуючої         –        судді  Сенько Л.Ю.

при  секретарі      –         Колесник Г.В.,

із участю :    –  позивача  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначив, що йому, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, встановлено 2 групу інвалідності, 1 категорія. Він отримує пенсію в зв’язку з втратою працездатності в розмірі 1394,80 грн., яка не відповідає вимогам ст.54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просив  визнати неправомірними дії відповідача  та зобов’язати відповідача перерахувати  та виплатити йому пенсію з урахуванням вимог вищезазначених статей з 22.05.2008 року.

    В судовому засіданні уточнив заявлені вимоги. Просив зобов’язати управління ПФУ у м. Жмеринці провести перерахунок його пенсії за період з 9.07.2007 року відповідно до вимог ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної Законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України.

    Представник відповідача  позов не визнала, заперечила  щодо позову, пояснивши, що пенсія позивачеві нарахована і виплачується правильно, просила відмовити у задоволенні позову.

    Заслухавши позивача, вивчивши заперечення відповідача та дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно змісту ст. 54 даного Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів,  відносно  яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не  можуть  бути нижчими:

     по I групі інвалідності   - 10 мінімальних пенсій за віком;

     по II групі інвалідності  -  8 мінімальних пенсій за віком;

     по III групі інвалідності -  6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.50 даного Закону, особам, віднесеним до категорії  1,  призначається  щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:

    - інвалідам I групи - 100  процентів  мінімальної  пенсії  за віком;  

    - інвалідам II групи  -  75  процентів  мінімальної пенсії за віком;

    - інвалідам III групи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, а також особам, захворювання яких пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, -  50  процентів мінімальної пенсії за віком.    

Мінімальний розмір пенсії за віком передбачено п.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування визначається мінімальна пенсія за віком, розмір якої залежить від розміру прожиткового мінімуму .

В судовому засіданні встановлено, що розрахунок пенсії позивача відповідачем здійснено відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 та від 11.03.2009 року №198 (а.с.10-12).    

Обставини наявності у позивача правового статусу щодо отримання основної та  додаткової пенсії, передбачених ст.50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачем не заперечені, та визнані, а тому згідно ст61 ЦПК України України не потребують доказуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій застосуванню підлягають ч.1 статті 50 та ч. 4 статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказані постанови Кабінету Міністрів України, що істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Тому суд не приймає до уваги доводів заперечень представника відповідача щодо належного розрахунку пенсії позивача відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України її розмірів, оскільки згідно положень ст.4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Кабінетом Міністрів України визначається порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не надає Кабінету Міністрів України повноважень щодо звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Отже, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, та інших законів, якими визначено розміри мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» викладено в новій редакції ст.50 та внесено зміни до частин 3 та 4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чим звужений розмір пенсійного забезпечення осіб даної категорії.

Відповідно до ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Тому перерахунок пенсії позивача повинен бути здійснений за попередньо діючою редакцією норм ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто з урахуванням мінімальної пенсії за віком.

Суд також не приймає доводів відповідача щодо відсутності методики розрахунку належних позивачу нарахувань та відсутності коштів Державного бюджету на їх виплату, оскільки згідно змісту статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права."

Так, при розгляді справи "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань (п.23 рішення суду в справі "Бурдов проти Росії").

Враховуючи, що обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.10,60,61, 210-215 ЦПК України, ст.3, 21, 22 Конституції України, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,  ст.ст.4, 50, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., суд, -  

Вирішив :

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м.Жмеринці провести перерахунок  основної та додаткової пенсії та здійснити її виплату ОСОБА_2 з 09.07.2007 року по 08.07.2010 року  виходячи з розмірів мінімальної пенсії за  віком для осіб , які втратили працездатність відповідно до вимог ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком , що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок держави.      

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

С У Д Д Я