Справа №2-1489/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       09 вересня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді         Антонова Н.В.

при секретарях             Мішкіній А.В., Клецовій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Світлана Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі – продажу, визнання права власності та звільнення майна з-під арешту та застосування недійсності наслідків правочину, -

ВСТАНОВИВ:

У  листопаді 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.11.2007 року, посвідченого Галущенко Н.М., державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 6-2533, визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на Ѕ  частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1 та виключення домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:79:316:0030 розташованої по АДРЕСА_1, з-під арешту, накладеного Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві на підставі Постанови № 958/3 від  29 вересня 2009 року.  

21 квітня 2010 року позивачі звернулись з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просили  визнати недійсним Договір купівлі – продажу житлового будинку від 24 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений Галущенко Н.М., державним нотаріусом Одинадцятої Київської  державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за №6-2533 та застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши ОСОБА_2 Ѕ   (одну другу) частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 Ѕ   (одну другу) частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1.

 Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ   (одну другу) частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1.

 Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ (одну другу) частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1.

 Виключити домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0, 1000 гектарів, кадастровий номер 8000000000:79:316:0030 розташовану по АДРЕСА_1, з-під арешту, накладеного Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві на підставі постанови №958/3 від 29 вересня 2009 року.

Свій позов обґрунтовують тим, що вони є співвласниками на праві спільної часткової власності земельної ділянки яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:79:316:0030 та житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого на вказаній земельній ділянці.

З відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна позивачам стало відомо, що  належна ОСОБА_1, Ѕ частина вказаного житлового будинку була реалізована з прилюдних торгів ОСОБА_6 на підставі виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом № 4-2529 від 21.11.2006, а належна ОСОБА_2 1/2 частина вказаного житлового будинку 22.06.2007 року була відчужена з прилюдних торгів на користь ОСОБА_6 на підставі виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом № 3-9468 від 27.09.2005 та в подальшому перепродана ОСОБА_6 відповідачці - ОСОБА_7

 Вказують, що не були стороною вказаних виконавчих проваджень, таких проваджень книгами обліку ВДВС в Голосіївському районі не виявлено, вищевказані виконавчі листи Голосіївським районним судом не видавались, а спірний житловий будинок вибув з їх законного володіння поза їх волею, як власників, шляхом підроблення Актів про продаж 1/2 частини житлового будинку з прилюдних торгів від 07.08.2007 та  від 22.06.2007 р  складених Голосіївським ВДВС в м. Києві та отримання ОСОБА_6 на підставі вищевказаних фіктивних актів Свідоцтв від 11.07.2007 року реєстровий № 3700 та від 06.09.2007 року № 4919. На підставі зазначених свідоцтв 24.11.2007 року  ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку. Позивачі вважають, що їх право власності на житловий будинок не визнається збоку ОСОБА_3 та ВДВС Голосіївського РУЮ  м. Києва, а тому просять визнати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1  та ОСОБА_1 на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1 та звільнити (виключити) домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 8000000000:79:316:0030 розташовану по АДРЕСА_1, з-під арешту, накладеного Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві оскільки зазначений арешт накладений на належне позивачам майно за зобов’язаннями в яких вони не є боржниками.

В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_8 та  ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити їх повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Вказали, що позивачі, в рівних частинах, є співвласниками на праві спільної часткової власності земельної ділянки яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:79:316:0030 та житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого на вказаній земельній ділянці, та внаслідок шахрайських дій, вище вказана земельна ділянка з розташованими на ній будівлями, вибула з їхнього володіння.

 Представник відповідачки ОСОБА_3 -  проти позову заперечував, просив суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог,  мотивуючи тим, що в ході судового розгляду не здобуто доказів недобросовісності набуття ОСОБА_10 права власності на житловий будинок, позивачі обрали неналежний спосіб захисту свого порушеного права, а арешт накладений відповідно до чинного судового рішення, обов’язкового для виконання.

Відповідач,  Відділ  державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, в судове засідання не з’явився, уповноважених представників не направив.  Про час та місце проведення судового засідання повідомлений  належним чином, причини неявки суду не повідомив. 

Третя особа Приватний нотаріус  Київського міського нотаріального округу Іванова С.М. в судове засідання не з’явилась. Про час та місце проведення судового засідання булла повідомлена належним чином, у зв’язку з виробничою завантаженістю просила розглядати справу за її відсутності.

 Вислухавши пояснення представників сторін,  дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була власником Ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується Договором купівлі-продажу частини жилого будинку від 21 січня 2002 року,  посвідченого Шандибою Л.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №290. Співвласником – власником Ѕ частини житлового будинку є позивачка ОСОБА_2, що підтверджується Договором купівлі-продажу жилого будинку від 10.04.2001 року, посвідченого Прудь Н.В., державним нотаріусом шостої Київської нотаріальної контори за реєстровим № 6-1237 (а. с.  10-11  ).

З відповіді наданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна вбачається, що згідно з даними книг реєстрації Бюро жилий будинок по АДРЕСА_1 на праві власності було зареєстроване за позивачами і перейшло: на Ѕ частину будинку від ОСОБА_1 . до ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про придбання будинку з прилюдних торгів від  06.09.2007 року та на Ѕ частину будинку від ОСОБА_2. до ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів виданого 11.07.2007 р. Далі право власності на цілий будинок перейшло до ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2007 та зареєстроване за нею на даний час (а. с.81-82).

З тексту договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.11.2007 року, вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_6 спірний житловий будинок з надвірними будівлями. У пункті  2 вище вказаного договору зазначено, що  житловий будинок належить продавцеві, котрим є ОСОБА_6: Ѕ частина на підставі Свідоцтва, виданого Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11.07.2007 року за реєстровим № 3700, зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 776; Ѕ частина на підставі Свідоцтва, виданого Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06.09.2007 року за реєстровим № 4919, зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 776.

Судом встановлено, що Свідоцтво від 11 липня 2007 року № 3700 було видане на підставі акту продажу Ѕ частини житлового будинку з прилюдних торгів від 22 червня 2007 року, затвердженого відділом державної виконавчої служби у Голосіївському районі м. Києва 22 червня 2007 року. Згідно Свідоцтва ОСОБА_6 належить право власності на Ѕ частину житлового будинку, площею 58,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., яка раніше належала позивачці ОСОБА_2  на підставі договору купівлі продажу, посвідченого шостою Київською державною нотаріальною конторою 10 квітня 2001 року за реєстровим №6-1237(Т.2, а. с. 10).

Свідоцтво від 06  вересня 2007 року № 4919 було видане на підставі акту продажу Ѕ частини житлового будинку з прилюдних торгів від 07 серпня 2007 року, затвердженого відділом державної виконавчої служби у Голосіївському районі м. Києва 07 серпня 2007 року. Згідно Свідоцтва ОСОБА_6 належить право власності на Ѕ частину житлового будинку, площею 57,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., яка раніше належала позивачці ОСОБА_1  на підставі договору купівлі продажу, посвідченого Шандибою Л.І. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21 січня 2002 року за реєстровим № 290, зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації 28 січня 2002 року за реєстровим № 776 (Т.2, а. с.11).  

Відповідно акту продажу Ѕ частини житлового будинку з прилюдних торгів від 22 червня 2007 року,  встановлено, що підставою продажу Ѕ частини житлового будинку є  виконавчий лист, виданий Голосіївським районним судом за №3-9468 від 27.09.2005 р. про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_15 боргу. Прилюдні торги проводились Спеціалізованим Державним підприємством «Укрспец’юст», а переможцем торгів стала ОСОБА_6  Названий акт складений ОСОБА_16 – державним виконавцем державної виконавчої служби у Голосіївському районі м. Києва та затверджений начальником Державної виконавчої служби у Голосіївському районі м. Києва. 22 червня 2007 року ОСОБА_19 (а. с.94)

Згідно Акту продажу Ѕ частини житлового будинку з прилюдних торгів від 07 серпня 2007 року, підставою продажу Ѕ частини житлового будинку жилою площею 57,9 кв.м. є  лист, виданий Голосіївським районним судом за №4-2529 від 21.11.2006 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_18 боргу. В акті вказано, що прилюдні торги провадились Спеціалізованим Державним підприємством «Укрспец’юст», а переможцем торгів стала ОСОБА_6 Названий акт складений ОСОБА_16 – державним виконавцем державної виконавчої служби у Голосіївському районі м. Києва та затверджений начальником Державної виконавчої служби у Голосіївському районі м. Києва. 07 серпня 2007 року ОСОБА_19.  (а. с.103).

Між тим, Акт продажу Ѕ частини житлового будинку з прилюдних торгів від 07 серпня 2007 року та у видане на його підставі Свідоцтво від 06  вересня 2007 року № 4919 житлової площі будинку не відповідають матеріалам технічної інвентаризації об’єкту нерухомого майна та наявним у позивачів правовстановлюючим документам, згідно з якими площа будинку складає 58.6 кв.м, а не 57.9 кв.м. як вказано у названих Акті та Свідоцтві.  

 При цьому, матеріали справи свідчать, що  Акти продажу Ѕ частини житлового будинку з прилюдних торгів від 22 червня 2007 року та від 07 серпня 2007 не відповідають вимогам, встановленим статтею 62 2 Закону України «Про виконавче провадження», п. 6.1 «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженому наказом Міністерства юстиції України, від 27.10.1999 за № 68/5 та пунктом 245  «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої  наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 за № 20/5, зокрема не містять адреси боржника, тобто складені з порушенням чинного законодавства.

Судом встановлено, що Протокол № 7318321/1 проведення прилюдних торгів з реалізації майна, яке належить ОСОБА_1 від 27.07.2007 р. та Протокол № 6510728/1 проведення прилюдних торгів з реалізації майна, яке належить ОСОБА_2, від 17.05.2007 р. затверджені Директором Київської міської філії СДП «Укрспец’юст», що вказує на особу, яка проводила торги.

Проте, з відповіді наданої Голосіївським районним судом м. Києва на запит ОСОБА_2 від 04.12.2009 року,  № 210 від 28.12.2009 року вбачається, що згідно з алфавітних покажчиків за 2005-2006 роки, справа за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_2 та справа за позовом ОСОБА_18 до ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду не надходили та судом не розглядались (а.с. 80).

 На підставі наданих відповідачем 2 листів від 23.11.2009 року № 39228 та 39227, суд встановив, що до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві виконавчий лист №3-9468 від 27.09.2005 виданого Голосіївським районним судом про стягнення з позивачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_15 боргу та виконавчий лист №4-2529, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 21.11.2006 року про стягнення з ОСОБА_1 на Користь ОСОБА_18  суми боргу, не надходили. (а. с. 25-26)

Окрім того, судом встановлено, що в ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві державний виконавець з прізвищем ОСОБА_16 ніколи не працював, а начальником ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві була ОСОБА_21, а не ОСОБА_19, як про те вказано в Актах від 22.06.2007 р. та 07.08.2007 р., що свідчить про їх не відповідність фактам.

Як вбачається з відповіді наданої Ліквідатором СДП «Укрспец’юст» №48 від 10.04.2010 року інформація про проведення Київською міською філією СДП «Укрспец’юст» (ідентифікаційний код -33156256) відсутня. Окрім того, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що ідентифікаційний код Київської міської філії СДП «Укрспец’юст» вказаний у реєстрі – 33156256. Водночас код, вказаний на печатці на Протоколах № 7318321/1 проведення прилюдних торгів з реалізації майна, яке належить ОСОБА_1 від 27.07.2007 р. та № 6510728/1 проведення прилюдних торгів з реалізації майна, яке належить ОСОБА_2 від 17.05.2007 р -33155256, що свідчить про те, що на названих протоколах зроблений відтиск печатки не Київської міської філії СДП «Укрспец’юст».

Окрім вище зазначеного, право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:79:316:0030 було визнано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.01.2010, залишеного без змін Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.03.2010 року та Ухвалою Верховного суду України від 02 червня 2010 року. (а.с.24-36)

Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд вважає, що докази, надані позивачем в обґрунтування її позовних вимог є достовірними, належними та допустимими.  

 Статтею 228 ЦК України встановлено: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до п. 18 Постанови ПВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

За таких обставин,  суд приходить до висновку, що Акт про продаж 1/2 частини житлового будинку з прилюдних торгів від 07.08.2007 р. та Акт про продаж 1/2 частини житлового будинку з прилюдних торгів  від 22.06.2007 р., а також протоколи проведення прилюдних торгів з реалізації майна від 27.07.07 р. та від 17.05.07 р. та свідоцтва, видані ОСОБА_6 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. 11 липня 2007 року реєстровий №  3700 та  06.09.2007 року реєстровий № 4919  є нікчемними правочинами в силу статті 228 ЦК України як такі, що спрямовані на заволодіння чужим майном.

Судом встановлено, що 24.11.2007 року ОСОБА_5, державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори було посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку згідно з яким  ОСОБА_6 відчужила спірний житловий будинок відповідачці ОСОБА_3

Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.  Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог  ст.  328 ЦК України,  право власності набувається на підставах,  що не заборонені законом,  зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірний житловий будинок з підстав передбачених законом не припинялось, а ОСОБА_6 не набула такого права та відповідно не мала права відчужувати належний позивачам будинок відповідачці ОСОБА_3  

Враховуючи, встановлений судом факт, що звернення стягнення на належний позивачам житловий будинок не здійснювалось, а будинок вибув з володіння позивача поза їх волею незаконно та без відповідної правової підстави, до ОСОБА_6 не перейшло право власності на спірний житловий будинок, а отже вона не мала права відчужувати ОСОБА_3 майно, яке їй не належить.

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 24.11.2007 р. посвідчений Галущенко Н.М., державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 6-2533, є правочином з продажу майна позивачів, яке таємно для них було у них викрадене, а отже є таким, що порушує публічний порядок. Оскільки вказаний договір створив публічно-правові наслідки у вигляді реєстрації КП Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна права власності на будинок, належний позивачам за відповідачкою - ОСОБА_3, суд вбачає за необхідне визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 24.11.2007 р. посвідчений Галущенко Н.М., державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 6-2533. в силу положень ст. 228 ЦК України та ст. 41 Конституції України.

При цьому суд бере до уваги, що на підставі виготовлених у незаконний спосіб текстів Акту про продаж 1/2 частини житлового будинку з прилюдних торгів від 07.08.2007 р. та Акту про продаж 1/2 частини житлового будинку з прилюдних торгів  від 22.06.2007 р. , а також протоколів проведення прилюдних торгів з реалізації майна від 27.07.07 р. та від 17.05.07 р. ОСОБА_6 отримала Свідоцтво від 11 липня 2007 року реєстровий №  3700 та  Свідоцтво від 06.09.2007 року реєстровий № 4919, та відчужила таку ділянку ОСОБА_3, а отже для відновлення порушеного права власності позивачів існує потреба застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Калінінським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області. У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Оскільки судом здобуто достовірні докази того, що тексти Актів про продаж 1/2 частини житлового будинку з прилюдних торгів від 07.08.2007 р. та від 22.06.2007 р. , а також протоколів проведення прилюдних торгів з реалізації майна від 27.07.07 р. та від 17.05.07 р. виготовлені незаконним шляхом та Свідоцтва від 11 липня 2007 року реєстровий №  3700 та  06.09.2007 року реєстровий № 4919 є нікчемними правочинами,  у ОСОБА_6, у встановленому законом порядку не виникло право власності на на спірний житловий будинок, який відчужений нею незаконно, суд вважає, що спірний житловий будинок не може входити до складу спадкової маси, а можливі правонаступники ОСОБА_6 не можуть стати стороною договору купівлі-продажу від 24.11.2007 р., який пов'язаний з особою померлої, а таким чином і стороною у даній справі.  

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Суд вважає, що договір купівлі-продажу  житлового будинку від 24 листопада 2007 року не створив жодних юридичних наслідків щодо набуття ОСОБА_3 права власності на спірну житловий будинок. Виходячи з фактичних обставин справи та беручи до уваги, що позивачі не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, а ОСОБА_6 відчужила житловий будинок співвласниками якого є позивачі, протиправно, без їх відома та поза їх волею, без відповідної правової підстави, суд вважає неможливим застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч 1. ст.216 ЦК України у спосіб приведення сторін договору купівлі-продажу від 24.11.2007 року у первісний стан в частині повернення житлового будинку в натурі ОСОБА_6  

Судом встановлено, що відповідачем  - Відділом державної виконавчої служби Голосіївскього районного управління юстиції в м. Києві на підставі Постанови № 958/3 від  29 вересня 2009 року накладено арешт на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1000 га., кадастровий номер 8000000000:79:316:0030 та на розташований на ній житловий будинок з надвірними будівлями.  

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Статтею 392 ЦК України передбачено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку, що накладення арешту на належне позивачам на праві спільної часткової власності нерухоме майно свідчить про невизнання відповідачами: ОСОБА_3 та ВДВС Голосіївського РУЮ  м. Києва права власності позивачів на спірний житловий будинок посвідчене чинними правовстановлюючими документами: Договором купівлі-продажу частини жилого будинку від 21 січня 2002 року,  посвідченого Шандибою Л.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №290 та Договором купівлі-продажу жилого будинку від 10.04.2001 року, посвідченого Прудь Н.В., державним нотаріусом шостої Київської нотаріальної контори за реєстровим № 6-1237 та на  земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1000 га., кадастровий номер 8000000000:79:316:0030, визнаного рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.01.2010, залишеного без змін Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.03.2010 року та Ухвалою Верховного суду України від 02 червня 2010 року, а тому вважає за необхідне здійснити захист порушених прав позивачів шляхом визнання права власності кожного з позивачів на Ѕ частину спірного житлового будинку  з підстав передбачених статтею 16 ЦК України та виключення належного позивачам майна з- під арешту, накладеного відповідачем - ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві на підставі Постанови № 958/3 від  29 вересня 2009 року.

На підставі наведеного та керуючись статтями 3-16, 60, 61 88,169, 208,209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві., третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Світлана Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі – продажу, визнання права власності та звільнення майна з-під арешту- задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі – продажу житлового будинку від 24 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений Галущенко Н.М., державним нотаріусом Одинадцятої Київської  державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за №6-2533 та застосувати наслідки недійсності правочину, повернувши ОСОБА_2 Ѕ   (одну другу) частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 Ѕ   (одну другу) частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1.

 Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ   (одну другу) частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1.

 Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ (одну другу) частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель під номером АДРЕСА_1.

 Виключити домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0, 1000 гектарів, кадастровий номер 8000000000:79:316:0030 розташовану по АДРЕСА_1, з-під арешту, накладеного Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві на підставі постанови №958/3 від 29 вересня 2009 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу
протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                             Антонова Н. В.