2-а-878/2010

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року                                                                Новогродівський міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді Броднікова С.О.

                 при секретарі Кравченко Ю.О.

                 з участю: позивача ОСОБА_1

                 представника позивача ОСОБА_2

                 представника відповідача Маценко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новогродівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новогродівської міської ради про визнання рішення міської комісії з питань захисту прав дітей неправомірним,

В С Т А Н О В И В:

    20.05.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новогродівської міської ради про визнання рішення міської комісії з питань захисту прав дітей неправомірним, вказуючи на те, що вона, ОСОБА_4 та їх дочки ОСОБА_5, ОСОБА_6 Є спільними власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності на житло №11075 від 11.03.1996 року. З ціллю реалізації свого права на розпорядження майном вона та ОСОБА_4 звернулися до Новогродівської міської ради з заявою про надання дозволу на продаж ? частини нерухомого майна їх неповнолітньої дочки ОСОБА_5 Однак, рішенням комісії з питань захисту прав дітей від 10.02.2010 року їм було відмовлено у наданні такого дозволу. Мотивом відмови є те, що вона та ОСОБА_4, як батьки ОСОБА_5, не надали неповнолітній рівноцінного житла та це обмежує права та інтереси дочки. Шлюб з ОСОБА_4 був невдалий та 28.01.2000 року вони розлучилися. Спільне проживання з ОСОБА_4 було неможливе та негативно впливало на виховання дітей. У липні 2007 року вона зареєструвала в шлюб з ОСОБА_7 На даний час вона з ОСОБА_7 та дочками ОСОБА_6 і ОСОБА_5, мешкають за адресою: АДРЕСА_2, де і зареєстровані. Жиле приміщення складається з трьох жилих кімнат загальною площею 73,8 кв.м. Вважає, що її неповнолітня дочка ОСОБА_5 повністю забезпечена житлом. Просить визнати рішення міської комісії з питань захисту прав дітей від 10.02.2010 року неправомірним та надати дозвіл на вчинення угоди відносно продажу ? частини нерухомого майна, що належить неповнолітній ОСОБА_5

    В судовому засіданні позивачка та її представник повністю підтримали позов та просять його задовольнити.

    Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій просить справу слухати у його відсутність, з позовними вимогами згоден, просить позов задовольнити.

    Представник відповідача з позовом не згодна, так як неповнолітня ОСОБА_5 є власником частки житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не забезпечили неповнолітню ОСОБА_5 рівноцінним житлом, так як за адресою: АДРЕСА_2 неповнолітня ОСОБА_5 є лише користувачем житла, а не його співвласником.

    Вислухавши сторони, пояснення свідка та вивчивши матеріали справи, суд вважає, позов ОСОБА_1 до Новогродівської міської ради таким, що підлягає задоволенню.

    Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, п.1 ч.3 ст.2 та ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти, чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знаходилися у зареєстрованому шлюбі до 2000 року, від якого мають двох дочок, одна з яких ще неповнолітня - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Згідно рішення міської комісії з питань захисту прав дитини Новогродівської міської ради від 10.02.2010 року, за результатами розгляду питання про надання дозволу громадянам  ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на вчинення правочину щодо ? частки нерухомого майна їх дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, комісія вирішила: вважати неправомірним надання дозволу громадянам  ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на вчинення правочину щодо ? частини нерухомого майна їх дочки ОСОБА_5

    Згідно ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право власності яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

    Згідно ст.177 ч.5 абз.2 СК України на вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.

    Згідно ст.32 ЦК України фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має право на вчинення правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна, на вчинення неповнолітньої особи такого правочину повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

    Дозвіл органу опіки і піклування потрібен не лише в тому разі, якщо дитина є співвласником нерухомості, а й у тому випадку, якщо має місце лише реєстрація дитини в житловому приміщенні. Оскільки одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст.177 СК України є відмова від майнових прав дитини до яких належить і право користування жилим приміщенням.

    Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.18 Закону україни «Про охорону дитинства» діти - члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщення нарівні з власником або наймачем.

    Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 залишилася проживати разом з дочками ОСОБА_6 і ОСОБА_5  04.07.2007 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_7, разом з яким і своїми дочками стали постійно проживати у приватному АДРЕСА_2. Зазначений будинок, загальною площею 73,8 кв.м., на праві приватної власності належить ОСОБА_7, на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.1990 року, має три жилі кімнати площею 48,9 кв.м.  З 12.05.2009 року за зазначеною адресою зареєструвалися дочки позивача ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а з 25.09.2009  року сама позивач. Неповнолітня дочка позивача ОСОБА_5 навчається у Красноармійському педагогічному училищі з 01.09.2009 року і терміном закінчення у 2013 році.

    Згідно побутової характеристики, виданої Красноармійською міською радою від 20.04.2010 року, ОСОБА_1, характеризується позитивно, доброзичлива, скромна жінка, виховує двох дочок.

    Свідок ОСОБА_5, суду повідомила, що їй відомо про намір батьків продати квартиру по АДРЕСА_1, так як за нею потрібен догляд та утримання. Вона підтримує бажання батьків, так як проживає і навчається в м.Красноармійську. ЇЇ житлові умови в м.Красноармійську набагато кращі у порівнянні з умовами в зазначеній квартирі в м.Новогродівка. З вітчимом у неї склалися гарні відносини. Вона знає, що в зв'язку з відмовою органу опіки та піклування дати дозвіл її батьками на продаж її частки, мати намагається знайти квартиру в м.Новогродівка для купівлі на неї.

    Відповідно ч.2 ст.178 СК України неповнолітня дитини розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

    Суд вважає, що неповнолітня ОСОБА_5 адекватно, свідомо, по дорослому оцінює і розуміє проблеми, які виникли у батьків з приводу продажу спільної квартири в м.Новогродівка. Вона розуміє, що продажем квартири буде позбавлена частки власності, але  згодна з рішенням батьків.

    На думку суду, рішення міської комісії з питань захисту прав дитини Новогродівської міської ради від 10.02.2010 року хоча і ґрунтується на законі, але по суті є формальним, без урахуванням всіх обставин справи. При прийнятті рішення комісія не оцінила належним чином те, що неповнолітня ОСОБА_5 проживає разом з позивачем, яка піклується про неї і створює належні умови для навчання і виховання дочки. Позивач з дочкою проживають в іншому місті, у власному будинку чоловіка, за адресою якого вони всі зареєстровані. У квартирі по АДРЕСА_1, яка фактично є будинком на двох власників, жоден з батьків неповнолітньої ОСОБА_5 не проживає, що позбавляє їх можливості підтримувати зазначене майно у належному стані. Позивач зазначає, що намагалася і намагається забезпечити дочку нерухомою власністю у вигляді квартири в багатоквартирному будинку, але ринкова вартість квартири по АДРЕСА_1, а тим більше вартість ? частки, яка належить дочці,  не відповідає вартості квартири у місті.

    Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

    Вважаючи неправомірним надання дозволу батькам неповнолітньої ОСОБА_5, комісія не тільки позбавила батьків і їх повнолітню дочку вільно розпорядитися своєю власністю, але фактично позбавила можливості використати вартість ? частки квартири в інтересах самої дитини, яка розуміє і підтримує дії батьків.

    Враховуючи особи батьків, зокрема особистість матері, у суду немає сумнівів, що позивач може діяти в супереч інтересів і прав неповнолітньої дочки чи не захистить їх у майбутньому. Суд не вбачає в діях батьків неповнолітньої ОСОБА_5, стосовно продажу спільної квартири, тільки їх особисту зацікавленість чи намір позбавити дочку майна не враховуючи її інтересів.

    З урахуванням всіх обставин справи, даних про батьків неповнолітньої, бажання і право неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, розпорядитися разом з батьками і сестрою спільним майном, суд вважає, можливим надати дозвіл позивачу і третій особі на вчинення правочину щодо ? частини нерухомого майна їх дочки ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.32 ЦК України, ст.177-178 СК України, ст.ст.9, 11, 12, 86, 159, 160, 162, 163, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новогродівської міської ради про визнання рішення міської комісії з питань захисту прав дітей неправомірним – задовольнити.

    Визнати рішення міської комісії з питань захисту прав дітей Новогродівської міської ради від 10.02.2010 року про відмову надати дозвіл громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на вчинення правочину щодо ? частини нерухомого майна їх неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 – протиправним.

    Дозволити громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вчинити правочин щодо ? частини нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, їх неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Новогродівський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги на неї протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

    Постанову виготовлено в нарадчій кімнаті.

        Суддя: