Справа №2-1434/10

Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

“31” серпня 2010 року                         м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого – судді Миркушіної Н.С.

               при секретарі – Пойда Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі  Полтавської області про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі перерахувати та виплатити пенсію,  

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі перерахувати та виплатити пенсію.

В заяві позивач вказував, що згідно висновку медичної комісії йому було встановлено III групу інвалідності по захворюванню, яке пов’язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС.

Відповідно до вимог пенсійного законодавства  управлінням пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області йому було призначено пенсію, як інваліду III групи. Розмір цієї пенсії визначався спеціалістами управління та сприймався ним як правильний, оскільки підстав сумніватися у вірності розрахунків, що проводили державні службовці, у нього на той час не було.

Позивач дізнався із засобів масової інформації про численні судові позови інвалідів Чорнобиля про перерахунок пенсії згідно чинного законодавства, він також був вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує повністю.

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області в судове засідання свого представника не направив, але подав клопотання, в якому просив справу розглянути за відсутності його представника, позовні вимоги позивача не визнав, подавши заперечення.

Суд , дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1  є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,віднесений до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, серія НОМЕР_1 від 30.07.1996  року з вкладкою НОМЕР_2 с від 31.10.2003  та посвідченням серія  НОМЕР_3 від 17.10.2003  року.

Постановою районного суду було зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити позивачу, як інваліду III групи, перерахунок пенсії у відповідності до вимог чинного законодавства, починаючи з 2007 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду було залишено апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі без задоволення, а постанову районного суду залишено без змін.

Оскільки судовою інстанцією його позовні вимоги були задоволені, то він має всі підстави вважати, що з 01.01.2004 року по 01.01.2006  року відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", нарахування його пенсії службовцями управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі проводилося в неповному розмірі, що порушило його право на отримання пенсії у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

    Отже, доводи відповідача про те, що ним позивачу правомірно протягом періоду часу  з 01.04.2004 року   нараховувалася і виплачувалася пенсія відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1 "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03.01.2002 року, на думку суду, сформовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних норм чинного законодавства, спростовуються наданими доказами та матеріалами справи, а тому не можуть бути застосовані судом при прийняті рішення,адже в п.2 постанови від 03.01.2002 року № 1 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок  пенсій, всупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема змінено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в бік зменшення, визначивши її у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року, фактично прийняті Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року (взамін ПКМУ № 1 від 03.01.2002 року).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ч. 2 ст. 152  Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені ст.ст.54, 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст. 54,50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нараховувати та здійснювати виплату позивачу державної пенсії  у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку суду, при визначені розміру державної пенсії та додаткової пенсії позивача в період з 01.01.2004 року по 01.01.2006  року підлягають застосуванню ч. 4 ст. 54 та ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні розміру державної пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволені позову.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказаний висновок суду зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як розмір мінімальної пенсії за віком, під час обчислення зазначеного виду пенсії позивачу немає підстав, є необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка, беручи до уваги рішення Конституційного Суду  України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Беручи до уваги викладене вище, підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок  державної пенсії, додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, та державної соціальної допомоги з 01.04.2004 року   у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України суд -  

Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі  Полтавської області про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі перерахувати та виплатити пенсію – задовольнити повністю.

        Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1  перерахунок та виплату пенсії у складі:

•   6 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

•   додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

•   державної соціальної допомоги в розмірі 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб відповідно до ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,

та провести виплату недоплаченої пенсії з 01.01.2004 року по 01.01.2006  року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області робити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1  в разі зміни мінімальної пенсії за віком чи зміни прожиткового мінімуму до розміру, передбаченої ст..67 п.2 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати в сумі 37 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом 10 днів.

                          Г о л о в у ю ч и й :