Справа №2-3198/10  

  З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  14 вересня 2010 року                           Солом’янський районний суд м. Києва  

  у складі  

головуючого  судді         Бобровника О.В.  

при секретарі             Славовій Н.Ю.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва – про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок основної та додаткової пенсії, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  В червні 2010 року позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок ЧАЕС з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок ЧАЕС 1 категорії (ІІ групи інвалідності), основної пенсії згідно вимог 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність – за період з 01.11.2008 року по 01.05.2010 року в сумі 86738,75 з урахуванням проведених виплат.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва призначити (встановити) ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок ЧАЕС 1 категорії ІІ групи інвалідності, основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю згідно вимог 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІІ, а також стягнути судові витрати.  

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І-ої категорії, інвалідом ІІ-ої групи, що підтверджується довідкою Київської МСЕК.  

Вказує, що встановлений розмір державної пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва її не влаштовує, оскільки вона необґрунтовано занижена і не відповідає вимогам Законів України і нормативним актам, що знижує і дискримінує його конституційні і громадські права, як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.  

Крім того, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» державна пенсія не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком.  

Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва відмовляє у проведенні перерахунку та повідомляє, що нарахування проводяться правильно, відповідно до чинного законодавства.  

На підставі викладеного просив позов задовольнити.    

Позивач в судове засідання не з’явився, попередньо надіславши заяву про розгляду справи за його відсутності.  

Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва в судове засідання свого представника не направило, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялось належним чином.  

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується ксерокопією посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 11) та інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК №003854. (а.с. 12)  

Також встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи передбачену ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Встановлено, що на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу було призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну її здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначав розмір зазначених пенсій позивачеві, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до І категорії, тобто в розмірі 19,91 грн.  

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втратити годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Судом встановлено, що 05.05.2010 року позивач звертався до відповідача з проханням провести перерахунок пенсії відповідно до норм діючого законодавства України, що підтверджується відповідною заявою. (а.с. 13)  

Проте, позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії (а.с. 14-15), з чим суд не погоджується.  

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, є необґрунтованим оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не свідчить про те, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.  

Згідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно – правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

Суд не приймає до уваги також положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем  конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який набрав чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Слід зазначити, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах :  

-   інвалідам І групи – 100% мінімальної пенсії за віком;  

-   інвалідам ІІ групи – 75% мінімальної пенсії за віком;  

-   інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50% мінімальної пенсії за віком.  

  Згідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими :  

-   по І групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;  

-   по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;  

-   по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком;  

-   дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком.  

  Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.  

  Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107 від 28.12.2007 року було внесено зміни до тексту статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка була викладена в такій редакції : «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах : інвалідам І групи – 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам ІІ групи – 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам ІІІ груп, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили непрацездатність.  

  Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно – правовими актами».  

  А частину тертю і четверту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було змінено чотирма частинами такого змісту :  

  «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими :  

  Для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році :  

  по І групі інвалідності – 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  

  по ІІ групі інвалідності – 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  

  по ІІІ групі інвалідності – 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 – 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження :  

по І групі інвалідності – 160% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  

по ІІ групі інвалідності – 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  

по ІІІ групі інвалідності – 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою :  

по І групі інвалідності – 130% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  

по ІІ групі інвалідів – 120% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  

по ІІІ групі інвалідності – 110% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  

дітям-інвалідам – 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі :  

на одного непрацездатного члена сім'ї – 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника;  

на двох та більше непрацездатних членів сім'ї – 100% пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляться ними рівними частками.  

До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».  

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно – правовими актами».  

У зв’язку з цим частину п’яту вважати частиною сьомою;  

Між тим, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №10-рп/2008 від 22.05.2008 року вищезазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107 від 28.12.2007 року було визнано неконституційними.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України – закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році установлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.  

Встановлено, що у 2008-2010 рр. після відновлення з 22.05.2008 року дії ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок пенсії та додаткової пенсії позивачу здійснюється в розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №530.  

Таким чином, у період, коли діють два одно предметні нормативно – правових акти, що по різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідачем необґрунтовано застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу – Постанову Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2005 року, а Закон України, який має вищу юридичну силу, відповідачем не застосовано, що є протиправним та таким, що порушує права позивача.  

Отже, вимога щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу, яку призначено відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008-2010 рр. підлягає задоволенню, а саме за період з 01.11.2008 року по 01.05.2010 року.  

Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня відповідного року, суд вважає, що позивач має право на перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіну здоров'ю, а тому приходить до висновку про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2, як інваліду ІІ групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, які передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по день ухвалення судового рішення по справі, за виключенням виплат здійснених Управлінням пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва у 2008-2010 роках.  

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які він посилалась як на підставу своїх позовних вимог.  

Крім того, позивач просил стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 500,00 грн., на що слід зазначити наступне.  

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.  

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.  

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри  компенсаційних витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» установлено, що граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.  

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за доцільне відмовити у частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано доказів того, чи надавалась їй правова допомога у ТОВ «Надія» фахівцем у галузі права, який має право на надання правової допомоги.  

Відповідно до  ст. 88 ЦПК України суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь держави мито в розмірі 8,50 грн. та на користь позивача 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 46, 55 Конституції України, ст. ст. 50, 54, 67, 70, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 10, 27, 30, 57-58, 30, 208-209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -  

  В И Р І Ш И В :  

  Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок основної та додаткової пенсії, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи – задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2008 року по 01.05.2010 року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва повести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, які передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до мінімальної пенсії за віком за період з 01.11.2008 року по 01.05.2010 року.  

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва на користь держави 08 гривень 50 копійок судового збору.  

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії  

    Суддя