ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "08" червня 2006 р.                                                                   Справа № 14/115

Суддя господарського суду Чернівецької області Швець Микола Васильович

розглядаючи справу

за позовом   Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Сторожинецького спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України

про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів - 4506,25грн.

за участю представників:

позивача:  Гол. спец. Лінецький Р.І.  довіреність № 01-3/9 від 11.01.2006 року

відповідача:  директор Москалюк М.І., бух. Савчук С.М.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в сумі – 4506,25 грн..

В судовому засіданні 25 травня 2006 року відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, за усним клопотанням сторін оголошено перерву до 08 червня 2006 року на 10.00 год..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об’ємі посилаючись на те, що у відповідності до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач у 2005 році повинен був створити одне робоче місце та працевлаштувати на ньому інваліда, проте не виконав зазначеного обов’язку, в зв’язку з чим у відповідності до ст. 20 зазначеного Закону повинен сплатити штрафні санкції у розмірі половини середньорічної заробітної плати за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Представники відповідача в судовому засіданні та у відзиви на позовну заяву вх. № 3141 від 22.05.2006 року позовні вимоги не визнають в зв’язку з тим, що товариство на протязі 2005 року неодноразово листами повідомляло Сторожинецький центр зайнятості про створене робоче місце на якому може використовуватися праця інваліда, а також що відповідач являється платником єдиного податку та відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” не є платником внесків до Фонду соціального захисту інвалідів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та відповідачів, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ із змінами, внесеними Законом України від 15.06.2004р. № І773-1У для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чол. - у кількості одного робочого місця.

За порушення вимог ст.19 Закону в силу ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ст. 18 Закону та пункту 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (314-95-п) передбачено, що - працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Пунктом 14 Положення (314-95-п) передбачено, що Підприємства щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

Згідно до звіту № 10-ПI про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік поданого відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2005 рік склала 8 чоловік, з них інвалідів не було. Чисельність інвалідів які повинні працювати складає – 1 працюючий. Половина середньорічної заробітної плати штатного працівника склала 4506,25 грн..

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач на протязі 2005 року не одноразово звертався до Сторожинецького районного центру зайнятості із заявками про направлення інваліда з метою його працевлаштування, що підтверджується листом Сторожинецького районного центру зайнятості № 23-04/158 від 06.02.2005 року (доданого позивачем до позовної заяви), а також листами № 31 від 25.05.2005 року та № 91 від 12.10.2005 року та листом-відповіддю Сторожинецького районного центру зайнятості № 671 від 05.07.2005 року (проте що до Сторожинецького районного центру зайнятості першого півріччя 2005 року з метою працевлаштування не звернулось жодного інваліда).

Виконання відповідачем обов’язку щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідних органів про наявність вакантних посад для інвалідів протягом звітного 2005 року передбаченого пунктами 5, 14 Положення (314-95-п) також підтверджується: витягом з наказу № 15 від 18.03.2005 року про створення робочого місця для працевлаштування інваліда на посаду сторожа з оплатою згідно штатного розпису, актом атестації робочого місця для працевлаштування інваліда від 22.03.2005 року та належним чином завіреними копіями статистичної звітності за формами N 3-ПН „Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” за січень-грудень 2005 року де зазначено наявність вільних робочих місць (вакантних посад) -1 професія сторож, інвалід 3 групи.

Виходячи з вищевикладеного, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок, згідно зі ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Оскільки, відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи із забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Посилання відповідача на той факт, що він являється платником єдиного податку судом не приймається до уваги, оскільки Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998 року ( із наступними змінами та доповненнями в редакції Указу  № 746/99 від 28.06. 1999 року), звільняє від сплати  внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів, а не штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються ії вимоги та заперечення, представник позивача в підтвердження позовних вимог не спростував наведених відповідачем доказів.

За таких обставин справи позов є безпідставним.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.  

На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 18-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові відмовити.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             Швець М.В.