справа № 2- 1021/10     категорія №  

  ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  22 липня 2010 року  Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:  

головуючого судді - Лемешко А.С.,  

при секретарі – Пус М.Ю.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути борг у сумі 5643 гривень 50 копійок, вказуючи на те, що 18 грудня 2008 року позивач надав у борг кошти у сумі 5000 гривень, які відповідач зобов’язався повернути у березні 2009 року. До теперішнього часу відповідач борг не повернув, тому позивач був вимушений звернутися до суду. Просить стягнути з відповідача суму боргу та 3% річних від простроченої суми, який складає 5331,5 гривень (5000 грн. + 331,50 грн.).  

Сторони у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Позивач надав заву про розгляд справи у його відсутність, на позові наполягає у повному обсязі.  

Відповідач у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.  

Суд розглядає справу відповідно до ст.224 ЦПК України.  

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.  

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 18 грудня 2008 року ОСОБА_1 дав у борг ОСОБА_2 кошти у сумі 5000 гривень та останній зобов’язався повернути борг у березні 2009 року. На вимогу позивача про повернення суми боргу відповідач відмовляється від повернення позики.  

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.  

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.  

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Як свідчить з матеріалів справи у розписці від 18.12.2008 року, строк повернення боргу був обумовлений сторонами у березні 2009 року, тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу та 3% річних за період 6 місяців 21 день за користування позикою.  

Разом з тим, суд не може погодитися із розрахунками позивача, оскільки вони не засновані на законі.  

3% річних від суми боргу в період за 6 місяців 21 днів складає 83,82 гривень: 1 рік складає – 150 грн. (5000*3%:100%), 6 місяців – 75 грн. (150:12міс.*6міс.), 21 день – 8,82 грн. (12,5:30дн.*21дн.), тобто всього 75 грн.+8,82 грн.  

На підставі викладеного, суд вважає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, про що відповідачем ОСОБА_2 була написана відповідна розписка, однак на вимогу позивача про повернення боргу відповідач свої зобов’язання не виконав, суму позики з урахуванням 3% річних не повернув, тому отримана відповідачем та не повернута позивачу сума позики підлягає стягненню у судовому порядку.  

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Оскільки рішення суду ухвалюється на користь позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 303 гривень (судовий збір в розмірі 252 гривень та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 51 гривень).  

Керуючись ст.ст. 11,509,625,1047,1049 ЦК України, ст.ст.10,30,42,57,58,63,64,  

212,213 ЦПК України, суд,  

ВИРІШИВ:  

  Позовні вимоги   ОСОБА_1 – задовольнити частково   .  

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень, 3% річних у сумі 83 (вісімдесят три) гривень 82 (вісімдесят дві) копійок,  а також судові витрати в розмірі 303 (п’ятсот десять) гривень, а всього суму в розмірі 5386 (тридцять шість сімсот шістдесят дев’ять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійок.  

В решті позовних вимог - відмовити.  

Заочне рішення може бути переглянуто Нахімовським районним судом м. Севастополя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному  порядку до апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та наданні після  цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги.  

  Згідно з оригіналом:                    /підпис/  

Головуючий  

Суддя Нахімовського районного  

суду  м. Севастополя                                                А.С. Лемешко    

  Рішення набрало чинності 02.08.2010 року                            А.С. Лемешко