Справа № 2-1636/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

14 вересня 2010 р. Тячівський районний суд Закарпатської області  в особі головуючого судді                     Гримут В.І.  

при секретарі                   Тиводар В.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділу  державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції,  третя особа ВАТ комерційний банк «Надра» про визнання  договору купівлі – продажу транспортного засобу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб та звільнення майна з-під арешту,  

В С Т А Н О В И В:  

Позивачка звернулася в суд з заявою про визнання  договору купівлі –продажу транспортного засобу дійсним, визнання права власності на цей транспортний засіб та звільнення його з-під арешту. Посилається на те, що   12 листопада 2008 року між нею та ОСОБА_2, який діяв в інтересах відповідача ОСОБА_3 згідно довіреності на керування і розпорядження автотранспортом від 28.04.2005 р., було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки Hyundai  Lantra 1994-го року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 22000 грв.. У 2005 р. цей автомобіль ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3, якому той належав на підставі свідоцтва пре державну реєстрацію. Через брак коштів  вони не зареєстрували цей договір у встановленому законом порядку, так як вважали, що на той час достатньо було доручення на право управління та розпорядження автомобілем. На сьогоднішній день оформити у встановленому порядку договір купівлі-продажу автомобіля є неможливим, оскільки на нього накладено арешт постановою державного виконавця відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції Грець М.М. від 03.11.2009р. та заборонено його відчуження, що є перепоною для належного оформлення договору купівлі-продажу.  

  Відповідач ОСОБА_2 позов визнав повністю. Пояснив, що у 2005 р. він купив від ОСОБА_3 спірний автомобіль. Після того як він передав ОСОБА_3 гроші той дав йому нотаріально посвідчене доручення на право управління та розпорядження цим автомобілем. У 2008 році він продав автомобіль позивачці. Гроші за машину він отримав згідно домовленості, а доручення на її ім’я підписав ОСОБА_3.  

  Відповідач ОСОБА_3 також визнав позов. Пояснив, що автомобіль   Hyundai  Lantra він продав ОСОБА_2 у 2005 році. Договір купівлі-продажу вони не укладали за браком часу, а натомість він дав йому доручення на право управління та розпорядження автомобілем. У 2008 р. ОСОБА_2 сказав йому, що продав автомобіль ОСОБА_1 і попросив його щоб він підписав доручення на її ім’я на управління та розпорядження.  

  Представник виконавчої служби Кустрьо М.В. залишив вирішення питання про задоволення позову на розгляд суду. Пояснив, що до відділу виконавчої служби надійшов судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 53979 грв. На виконання цього наказу державним виконавцем 03.11.2009 р. було винесено постанову про заборону відчуження майна, яке належить боржнику. Так як спірний автомобіль на той час був зареєстрований за ОСОБА_3 то він не може його відчужити.  

  Представник банку ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала. Пояснила, що ОСОБА_3 має заборгованість перед банком за яку повинен відповідати своїм майном. Автомобіль є зареєстрований за ним тому підстави для визнання права власності на нього за позивачкою і звільнення його з під арешту відсутні.    

  Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.  

  В судовому засіданні встановлено, що автомобіль Hyundai  Lantra   1994-го року випуску, номер НОМЕР_1 зареєстрований у Тячівському РЕВ ДАІ за ОСОБА_3 з 07.04.2005 р.   28.04.2005 р. ОСОБА_2 фактично купив цей автомобіль від ОСОБА_3 передавши йому обумовлену суму, а ОСОБА_3, прийнявши гроші, передав ОСОБА_2 автомашину та нотаріально посвідчену довіреність на право управління та розпорядження (право продати, обміняти, заставити) цим автомобілем. Це стверджується поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_2 та довіреністю від 28.04.2005 р. 12.11.2008 р. ОСОБА_2, у свою чергу, фактично продав цей автомобіль ОСОБА_1 за 22000 грв., якій, після отримання  від неї грошей, передав автомобіль. Доручення позивачці на право управління та розпорядження (право продати, обміняти, заставити) на прохання ОСОБА_2 підписав ОСОБА_3. 05.02.2009 р. ОСОБА_1 поставила даний автомобіль на тимчасовий облік у Тячівському ВРЕР. Це стверджується показаннями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреністю від 12.11.2008 р. та тимчасовим реєстраційним талоном. 22.11.2006 р. ОСОБА_3 уклав з банком «Надра» кредитний договір. Автомобіль предметом забезпечення цього кредиту не був. 09.07.2009 р. суддею Тячівського районного суду було видано судовий наказ №  2 н-365\09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь банку  суми боргу по кредитному договору від 22.11.2006 р. Постановою державного виконавця Тячівського відділу ДВС від 06.11.2009 р. було відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 2н-365\09.  

  Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.   Згідно вимог ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. За приписами ч. 3 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідно до вимог ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.  

Отже, враховуючи, що між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншої сторони, було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, і відбулося повне виконання договору, тобто ОСОБА_2, який згідно наявної у нього довіреності мав право продавати автомобіль, передав ОСОБА_1 автомобіль і попросив ОСОБА_3 видати їй довіреність на управління та розпорядження ним, а вона прийняла автомобіль та повністю оплатила за нього обумовлену суму суд вважає, що невизнане банком та ДВС право власності  позивачки на автомобіль підлягає захисту шляхом визнання дійсним договору купівлі-продажу і визнання за нею права власності.  

Згідно норм викладених у ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з під арешту. Враховуючи, що реальне відчуження ОСОБА_3 автомобіля Hyundai  Lantra   1994-го року випуску,  № НОМЕР_1, відбулося задовго до укладення кредитного договору, винесення судового наказу та накладення на нього арешту державним виконавцем суд приходить до переконання, що  укладення договору купівлі продажу автомобіля між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було спрямовано на сприяння ОСОБА_3 ухилитися від виконання судового рішення.  

Як випливає з вимог ч. 5 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається на належне боржникові майно. Отже, визнання договору купівлі – продажу автомобіля дійсним тягне за собою визнання права власності на автомобіль за позивачкою, а останнє – звільнення з під арешту цього автомобіля, так як ОСОБА_1 не несе відповідальності за борги ОСОБА_3.  

Тому, керуючись ст.ст. 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 218, 328, 655 ЦК України, ст. 50, 59 Закону України «Про виконавче провадження»  суд,  

  Р І Ш И В:  

Позов задовольнити повністю. Визнати дійсним договір купівлі - продажу автомобіля укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.11.2008 р.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Hyundai  Lantra   1994-го року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та  звільнити його з під арешту накладеного постановою державного виконавця  відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції від 03.11.2009 р.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку на протязі 10 днів з дня його проголошення, в апеляційний суд Закарпатської області, через Тячівський районний суд.  

  Головуючий:               Гримут В.І.