АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 5986/10 Головуючий у 1-й інстанції: Смолка І.О.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“15” вересня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Боєвої В.В.
суддів: Денисенко Т.С.
Приймака В.М.
при секретарі Черненко А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу , -
ВСТАНОВИЛА :
В серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Позивач зазначав, що 19.07.1999 року, ОСОБА_4 взяла у нього в борг для купівлі будинку гроші в сумі 3000 доларів США, яку зобов’язалася повернути, якщо будинок буде продаватися або при інших обставинах, що підтвердила відповідною розпискою. 17.02.2006 року відповідачка надала позивачу другу розписку, в якій зобов’язалася повернути гроші, що були взяті 19.07.1999 р. в серпні 2006 року, чим продовжила строк дії розписки від 19.07.1999 року. Свої боргові зобов’язання відповідачка не виконала, тому ОСОБА_3, уточнивши вимоги, просив суд стягнути з відповідачки суму боргу в 23094,00 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_5, заперечення відповідача ОСОБА_4, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.3 та п. 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що у договорі позики сторони строк повернення боргу визначили вказівкою на подію – продаж будинку, а посилання на серпень місяць не може бути прийнято до уваги, оскільки не конкретизовано якого року в серпні місяці борг має бути повернений.
Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та закону.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як установлено судом, 19 липня 1999 року ОСОБА_4 зайняла у ОСОБА_3 3000 умовних одиниць (по курсу Нацбанку на 19.07.1999 року) для купівлі будинку для спільного проживання, які зобов’язалась повернути у разі продажу будинку або при інших обставинах, що підтвердила розпискою(а.с. 55). Така форма надана договору за бажанням сторін.
17 лютого 2006 року ОСОБА_4 надала позивачу розписку, за якою зобов’язалась зазначену суму боргу повернути ОСОБА_3 у серпні місяці після продажу будинку. В разі здійснення продажу раніше, гарантувала дострокове повернення боргу(а.с.56).
Таким чином згідно змісту цієї розписки, написаної ОСОБА_4 власноруч у лютому 2006 року, вона зазначила граничний строк повернення боргу серпень місяць, що свідчить про намір розрахуватися у цьому ж році, тобто у серпні 2006 року.
Проте на момент звернення позивача до суду про стягнення боргу минуло майже три роки, однак будинок не проданий, борг не повернутий. Не повернутий борг і на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Умови договору стосовно продажу будинку не звільняють відповідача від обов’язку повернути позику.
Зважаючи на те, що вимоги позивача підтверджені наданими суду доказами і ґрунтуються на законі, вони підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення суми боргу, що еквівалентно 23094 грн.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до документів, які посвідчують особу відповідачки, її прізвище державною мовою пишеться ОСОБА_4, а не Белоног як помилково зазначив суд першої інстанції.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
«Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг у розмірі 23094(двадцяти трьох тисяч дев’яносто чотирьох) грн., витрати на правову допомогу у розмірі 300 (триста) грн., судовий збір у розмірі 230 (двісті тридцяти)грн.90 коп. та витрати на ІТЗ у розмірі 250(двісті п’ятдесяти) грн.»
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: