справа № 2 а – 1180/10
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:
судді ФіліпенкоЛ.П. при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
ОСОБА_1 до Антрацитівської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення Антрацитівської міської ради від 18 травня 2010 року №51/17 «Про відмову у наданні ПП ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, та зобов'язання Антрацитівської міської ради на черговій сесії розглянути проект рішення «Про надання ПП ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки» з прийняттям відповідного рішення
В С Т А Н О В И В :
25 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Антрацитівської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення Антрацитівської міської ради від 18 травня 2010 року №51/17 «Про відмову у наданні ПП ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, та зобов'язання Антрацитівської міської ради на черговій сесії розглянути проект рішення «Про надання ПП ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки» з прийняттям відповідного рішення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що вона суб’єкт підприємницької діяльності, діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, зареєстрованого виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області від 18 10.2001 року, про що зроблено запис 18.10.2001 року у журналі обліку реєстраційних справ за НОМЕР_2, зареєстрована та мешкаю: АДРЕСА_1. Згідно рішенням виконкому Антрацитівьскої міської ради від №215 від 18.07.2002 року її було надано згоду на будівництво магазину в АДРЕСА_1. Вищевказана нежитлова будівля (магазин) була введена в експлуатацію, згідно Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкту в експлуатацію, який був затверджений рішенням виконкому Антрацитіської міської ради від 06.09.2007 року за №324/7. На підставі рішення виконавчого комітету Антрацитівської міської ради №536/2 від 25.12.2007 року про оформлення права приватної власності на нежитлову будівлю (магазин) загальною площею 199,4 кв.м., яка розташована в м. Антрацит, по вул. Петровського, 20а, ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно було зареєстровано в Антрацитівському БТІ 09.01.2008 року за номером 622 в книзі 5. 19.01.2007 року між міським головою м. Антрацит та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,107 га на термін 5 років, щодо надання в оренду земельної ділянки для розміщення мінімаркету, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На момент прийняття в експлуатацію вищевказаного нерухомого майна від Антрацитівської міської ради не надходило жодного зауваження стосовно його місця розташування та інших порушень діючого законодавства з боку відповідача, а саме стосовно порушення будівельних норм і правил, при будуванні магазину, тим більше вона прийнята в експлуатацію, згідно Акту державної технічної комісії та затверджена рішенням виконавчого комітету Антрацитівської ради від 06.09.2007 року за №324/7.
Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.04.2008 року, протоколу про адміністративне правопорушення №000039 від 11 квітня 2008 року, та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.05.2008 року було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,0086 га. Після винесення актів про порушення вимог земельного законодавства та постанов про накладення штрафу ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Антрацитівської міської ради з наданням роз’яснень стосовно ситуації яка склалась, в тому числі письмово, тому що усі необхідні дозволи на будівництво, в тому числі укладення договору оренди землі, визначення розміру земельної ділянки були видані та укладені з дозволу міської ради.
Рішенням Господарського суду Луганської області по справі №13/39пн від 26 березня 2009 року (підписане 31.03.2009 року) позов прокурора м. Антрацит в інтересах держави в особі Антрацитівської міської ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено повністю, ОСОБА_1 було зобов’язано звільнити на користь Антрацитівської міської ради земельну ділянку площею 0,0086 га, розташовану у м. Антрацит, вул. Петровського, в районі житлового будинку №20, та стягнуто на користь державного бюджету державне мито в сумі 85 грн., та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., надано відстрочку виконання судового рішення на три місяця до 10 липня 2009 року для надання відповідачу можливості оформити право користування спірною земельною ділянкою.
Після винесення рішення господарським судом, ОСОБА_1 скористалася наданим часом та здійснила усі необхідні дії щодо отримання права на оренду зазначеної вище земельної ділянки, зокрема неодноразово зверталася з відповідними заявами до власника земельної ділянки, а саме Антрацитівської міської ради Луганської області. Однак, питання стосовно надання в оренду земельної ділянки було не вирішено у зв’язку з бездіяльністю Антрацитівської міської ради, яка як орган державної влади ухиляється від розгляду цього питання.
Тому, з метою спонукання її до виконання покладених законом обов’язків, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до контролюючих та правоохоронних органів, а саме прокуратури м. Антрацит, та прокуратури Луганської області в тому числі до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області та по справі №2а-561/10 від 23.03.2010 року була винесена постанова про визнання бездіяльності відповідача, однак остання була скасована Донецьким апеляційним адміністративним судом відповідно до Постанови від 25.05.2010 року, на даний час позивачка звернулась до касаційної інстанції для розгляду спору по суті.
27.11.2009 року господарським судом Луганської області по справі №13/39пн було відстрочено виконання рішення господарського суду по справі №13/39пн від 26.03.2009 року строком на 12 місяців, тобто до 27 листопада 2010 року.
Суть спору, на думку ОСОБА_1, така: 26.02.2010 року вона звернулась до відповідача з заявою про вибір місця розташування земельної ділянки для обслуговування магазину «Гурман» в оренду на 5 років до ділянки, яка надана її в оренду, згідно договору оренди земельної ділянки від 19.01.2007 року з наданням усіх необхідних документів для розгляду цього питання на черговій сесії. Згідно рішення Антрацитівської міської ради від 18 травня 2010 року №51/17 її було відмовлено в наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0088 га з зазначенням підстав для цієї відмови, а саме рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2009 року, ухвали господарського суду Луганської області по справі №13/39пн від 27.11.2009 року про відстрочку виконання вищевказаного рішення суду.
Звертаючись до відповідача із відповідним позовом ОСОБА_1 вважає, що оспорюване рішення порушує її законні інтереси стосовно користування земельною ділянкою та не відповідає вимогам земельного законодавства України з наступних підстав.
Так, стаття 55 Конституції України, гарантує кожній особі забезпечення права на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Приписи ст. 13 та 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Земельним кодексом України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом та районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації на земельні ділянки, що перебувають у державній власності в межах повноважень, визначених законом.
Стаття 116 Земельного кодексу України визначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частина 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди.
Згідно ст. 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводиться у порядку, встановленому Земельним кодексом України, що безпідставно Антрацитівською міською радою зроблено не було, наслідком чого стало порушення моїх законних інтересів.
Статті 12, 17 Земельного Кодексу України визначають повноваження сільських, селищних, міських рад та місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження відповідно землями територіальних громад, землями державної власності.
Згідно п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради —сесії.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні.
Отже, аналіз наведених приписів законодавства дає підстави зробити висновок, що для укладення договору оренди земельної ділянки необхідно, по-перше, подати заяву (клопотання) відповідному органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду, а по-друге, має бути рішення цього органу про надання земельної ділянки в оренду. При цьому, згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі»розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Стаття 123 Земельного кодексу України, передбачає порядок надання земельних ділянок, зокрема, частина 3 ст.123 названого кодексу визначає, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк.
Згідно ч.10, 11 ст.123 Земельного кодексу України відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки у користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Враховуючи те, що всі необхідні матеріали для передачі в оренду спірної земельної ділянки до Антрацитівської міської ради ОСОБА_1 були подані, то дії відповідача, на її думку, з є протиправними.
Відповідно до вимог ст..6 КАС України, статті 152 Земельного кодексу України порушені права позивача потребують захисту шляхом звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
В оскаржуваному рішенні відсутнє будь-яке обгрунтування відмови у наданні земельної ділянки в оренду. Зазначене є порушенням частини 10 статті 123 Земельного кодексу України, оскільки рішення про відмову в наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Тому вважає, що підстави для відмови взагалі відсутні, оскільки нею дотримано всі вимоги чинного законодавства.
Так, нею отримано позитивні висновки, які надані: відділом Держкомзему у м. Антрацит Луганської області від 02.03.2010р. №660-10/1, відділом містобудування та архітектури Антрацитівської міської ради від 02.03.2010р. №08-93, ДЗ Антрацитівської міської санітарно-епідеміологічної станції від 16.02.2010р. №8, відділом культури Антрацитівської міської ради від 17.02.2010р. №5.
Отже очевидно, що не має доказів її порушення порядку відведення земельної ділянки та отримання ділянки в довгострокову оренду, але мотиви відмови у наданні в оренду земельної ділянки в оспорюваному рішенні ради не наведені.
Відтак у відповідача, на думку ОСОБА_1 немає законних підстав стверджувати, що мною порушено норми чинного земельного законодавства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оспорюване рішення №51/17 Антрацитівської міської ради вважаю актом індивідуальної дії, що порушує мої права. Також вважаю, що спірне рішення є протиправним, оскільки воно не мотивоване по суті і прийняте із порушенням земельного законодавства, не наведено належних та обґрунтованих доказів та мотивів, які б підтверджували необхідність відмовити мені в наданні в оренду земельної ділянки.
За таких обставин позивачка вважає свої вимоги стосовно визнання протиправним рішення Антрацитівської міської ради від 18.05.2010р. №51/17 по відмові у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки - обґрунтованими, а її порушене право підлягає захисту.
Тому ОСОБА_1 просить
- визнати протиправним рішення Антрацитівської міської ради від 18 травня 2010 року №51/71 «Про відмову у наданні приватному підприємцю ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0088га».
- скасувати рішення Антрацитівської міської ради від 18 травня 2010 року №51/71 «Про відмову у наданні приватному підприємцю ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0088га».
- зобов'язати Антрацитівську міську раду на черговій сесії розглянути проект рішення «Про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки на умовах оренди для обслуговування магазину «Гурман», за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0088га» з прийняттям відповідного рішення.
В запереченнях на позов відповідач вказує, що р озглянувши позовну заяву СПД фізичної особи ОСОБА_1 Антрацитівська міська рада вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.03.2009 року у справі № 13/39пн, як вірно зазначає позивач, було зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку 0,0086 га, розташовану у АДРЕСА_1. Виконання зазначеного рішення Господарського суду відстрочено за клопотанням СПД ОСОБА_1 та надано ій час для оформлення документів на вищевказану земельну ділянку до 10.07.2009 року.
На заяву СПД ОСОБА_1, яка надійшла до Антрацитівської міської ради в період надання відстрочки за рішенням Господарського суду, позивачу було надано відповідь від 24.04.2009 р. № 25/1, в якій роз'яснювалось, що для відведення земельної ділянки її необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням, форма якого затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 113 від 18.02.2009 р. та додати до вказаного клопотання відповідні документи (перелік також було зазначено).
У строк до 10.07.2009 р. необхідні документи до Антрацитівської міської ради від СПД ОСОБА_1 не надійшли.
Постанова Господарського суду Луганської області СПД ОСОБА_1 оскаржена не була. 16.11.2009 р. позивачем до Господарського суду Луганської області була подана заява про відстрочку виконання рішення господарського суду від 26.03.2009 року у справі № 13/39пн. Дійсно, Господарським судом Луганської області задоволено клопотання позивача та надано відстрочку виконання вищезазначеного рішення СПД ОСОБА_1 до 27.11.2010 р. Але, при ухваленні зазначеного рішення про відстрочку суддя Господарського суду Луганської області виходив з того, що при виконанні ОСОБА_1 рішення від 26.03.2009 р. з метою збереження іншої частини нерухомості необхідно залучати відповідних спеціалістів по реконструкції нерухомості, затверджувати новий проект, отримувати дозвіл на будівельні роботи та проводити узгодження з іншими інстанціями. Крім того, слід залучати осіб, які будуть виконувати демонтажні роботи з урахуванням вимог охорони та безпеки праці.
Таким чином, на теперішній час фактично діє рішення Господарського суду Луганської області про звільнення СПД ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0086 га. А розстрочку, яку надав Господарський суд саме для звільнення спірної земельної ділянки позивач не використовую, ніяких мір щодо звільнення землі, яка належить територіальній громаді м.Антрацит СПД ОСОБА_1 не приймає.
Статтею 26 Закону України ?ро місцеве самоврядування в Україні” передбачена виключна компетенція сільських, селищних міських рад, до якої належить вирішення на пленарних засіданнях сесії ради питань регулювання земельних відносин.
Отже, приймаючи рішення ?ро надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_1”, яким було відмовлено в наданні такого дозволу, Антрацитівська міська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В оскаржуваному позивачем рішенні міської ради зазначено нормативне обґрунтування та наведені важливі мотиви прийняття даного рішення.
Таким чином, рішення Антрацитівської міської ради від 18.05.2010 року № 51/17 було прийняте з додержанням всіх норм діючого законодавства та не підлягає скасуванню.
Ст. 71 Кодексу адміністративного Судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначає позивач, на нежитлову будівлю магазину, що розташована: АДРЕСА_1 та належить СПД ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке нібито буде порушене. Але, питання щодо площі, яку займає нерухоме майно, що знаходиться у СПД ОСОБА_1 на праві власності, позивач взагалі не ставить. Хоча, зазначена нерухомість займає меншу площу земельної ділянки, ніж просить надати в оренду СПД ОСОБА_1, а додаткова площа являє собою самочинне будівництво.
В узагальненні судової практики Вищого господарського суду від 01.01.2010 року зазначено, що у вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне переходу права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження. Отже, посилання позивача на ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Необхідно відмітити, що захист порушених прав може бути здійснено, зокрема, в порядку, визначеному частиною 11 статті 123 Земельного кодексу України, якою до компетенції судів віднесено розгляд вимог про спонукання ради розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення сесії. Необхідно відмітити, що всі звернення СПД ОСОБА_1 не залишались поза увагою та були розглянуті Антрацитівською міською радою. Згідно практики Вищого адміністративного суду, доводи позивача з приводу того, що його заяви не були задоволені, не можуть бути підставою для визнання бездіяльності та визнання неправомірними дій органу місцевого самоврядування. До того ж, позовна вимога щодо зобов’язання розглянути на сесії Антрацитівської міської ради питання про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, вже розглядалась Антрацитівським міськрайонним судом, а потім і судом апеляційної інстанції, в якій було відмовлено в задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_1 Тому просить в ідмовити в задоволенні позовних вимог СПД фізичної особи ОСОБА_1 повністю.
У судовому засіданні
- представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2, якій діє за дорученням (а.с.44) позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити вимоги позивачці повністю, і суду наддав пояснення, які повністю співпадають з доводами, викладеними у позовної заяві. запереченнях.
- представник відповідача ОСОБА_3, яка діє за дорученням (а.с.45), просить суд відмовити у задоволенні вимог позивачці повністю, і суду наддала пояснення, які повністю співпадають з доводами, викладеними у запереченнях.
Згідно до ч. 2 ст.71. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:
Дійсно, рішенням Господарського суду Луганської області від 26.03.2009 року у справі № 13/39пн за позовом прокурора міста Антрацит в інтересах держави в особі Антрацитівської міської рада м. Антрацит до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1/ м. Антрацит про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, позов прокурора задоволений повністю, зобов'язане фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, звільнити на користь Антрацитівської міської ради, АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,0086 га розташовану у АДРЕСА_1 (а.с. 22 - 24).
Потім ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Луганської області їз заявою про відстрочення виконання рішення по справі №13/39пн про звільнення на користь Антрацитівської міської ради земельної ділянки площею 0,0086 га розташованої у АДРЕСА_1, яка була задоволена, було відстрочено виконання рішення від 26.03.09 по справі № 13/39пн строком на 12 місяців, тобто до 27 листопада 2010 року. Але при ухваленні зазначеного рішення про відстрочку суддя Господарського суду Луганської області зазначив, що при виконанні ОСОБА_1 рішення від 26.03.2009 р. з метою збереження іншої частини нерухомості її необхідно залучати відповідних спеціалістів по реконструкції нерухомості, затверджувати новий проект, отримувати дозвіл на будівельні роботи та проводити узгодження з іншими інстанціями. Крім того, слід залучати осіб, які будуть виконувати демонтажні роботи з урахуванням вимог охорони та безпеки праці (а.с.25 - 27).
Але позивачка, всупереч рішенню Господарського суду Луганської області від 26.03.2009 року у справі № 13/39пн та його ухвали цього суду від 27 листопада 2009 року, що набуло чинності, не стала виконувати вимоги суду, а 26 лютого 2010 року звернулась до відповідача з заявою про вибір місця розташування земельної ділянки для обслуговування магазину «Гурман» в оренду на 5 років до ділянки, яка надана її в оренду, згідно договору оренди земельної ділянки від 19.01.2007 року з наданням усіх необхідних документів для розгляду цього питання на черговій сесії (а.с.28-32).
Рішенням Антрацитівської міської ради від 18 травня 2010 року №51/17 її було відмовлено в наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0088 га з зазначенням підстав для цієї відмови, а саме рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2009 року, ухвали господарського суду Луганської області по справі №13/39пн від 27.11.2009 року про відстрочку виконання вищевказаного рішення суду (а.с.33).
Суд вважає, що рішення Антрацитівської міської ради від 18 травня 2010 року №51/17 є законним, оскільки згідно ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України «Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України», тобто ОСОБА_1 необхідно виповнити рішення Господарського суду Луганської області від 26 березня 2009 року - звільнити на користь Антрацитівської міської ради земельну ділянку площею 0,0086 га розташовану у АДРЕСА_1, яка нею самовільного зайнята.
Керуючись ст. ст. 4,6,17, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
У задоленні позову ОСОБА_1 до Антрацитівської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення Антрацитівської міської ради від 18 травня 2010 року №51/17 «Про відмову у наданні ПП ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, та зобов'язання Антрацитівської міської ради на черговій сесії розглянути проект рішення «Про надання ПП ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки» з прийняттям відповідного рішення відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького адміністративного апеляційного суду через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя
постанова видрукувана в нарадчій кімнаті