№ 2-307/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

  2 липня 2010 року      Шевченківський районний суд Харківської області в складі:  

судді  Стеганцова С.М.  

при секретарі  Реуцькій Н.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Шевченкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення  

в с т а н о в и в:  

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської райдержадміністрації щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 1831,20 грн. В обґрунтування позову пояснила, що являється потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання соціальної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат щорічно, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Однак у 2009 році вказану допомогу їй було виплачено в розмірі 75 грн. і відповідач відмовляється виплачувати заборгованість по її виплаті.  

У судове засідання позивач не з’явилася, надавши письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за її  відсутності.  

Представник відповідача також не з’явився, надавши письмове заперечення на позов, в якому просить у його задоволенні відмовити, а справу розглянути без його участі.  

В запереченні представник відповідача зазначив, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка була евакуйована із зони відчуження у 1986 році та віднесена до 2 категорії. Абзацом 7 ч.4 ст. 48 зазначеного Закону в ред. від  06.06.1996 року № 230/96-ВР громадянам, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році передбачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету. Поряд з цим, ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» від 26.12.2009 року № 835 надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - 75 грн.   На підставі цього позивачу було проведено  15.04.2009 року виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 75 грн.  

Разом з цим, УПСЗ вказує, що установа є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня і має право брати бюджетні зобов’язання та провадити видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не вважаються бюджетними зобов’язаннями і витрати на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися. Тому УПСЗ вважає, що діяло в межах своїх повноважень і просить в задоволенні позову відмовити.    

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 15 цього Кодексу передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.  

ОСОБА_1 має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, як особа, евакуйована у 1986 році із зони відчуження, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.  

Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, які були евакуйовані із зони відчуження у 1986 році і віднесені до 2 категорії, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.  

Згідно ч.7 ст. 48 цього Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.  

Суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні  найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.    

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Рішенням Конституційного Суду України №10–рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зміни, внесені Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-УІ. Пунктом 6 зазначеного Рішення визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України №107-УІ, визнаних не конституційними.  

Тобто ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XІІ з 22.05.2008 року стала діяти в редакції, яка існувала до 01.01.2008 року.  

Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надане право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» евакуйованим із зони відчуження у 1986 році установлена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 75 гривень.  

Посилання відповідача на вказану постанову не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на виконання ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році Кабінетом Міністрів України не було встановлено розміру допомоги, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Діючими ж є норми законів, які чітко встановлюють розмір допомог.  

Позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік 15 квітня 2009 року в розмірі 75 гривень  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

За таких обставин суд вважає, що відповідають Закону №796-ХІІ, вимоги позивача щодо нарахування і виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору. Крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46). Розмір мінімальної заробітної плати  встановлюється Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.  

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру належних позивачеві соціальних виплат за 2009 рік застосуванню підлягає ч.4 ст.48 Закону №796-ХІІ , а не положення постанови КМУ від 12.07.2005 року за № 562.  

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної допомоги на оздоровлення.  

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.  

    Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження, серед яких їм надано право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.  

Проте задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПСЗ Шевченківської райдержадміністрації допомоги на оздоровлення у визначеній позивачем конкретній грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування таких доплат замість органу, якому надані такі повноваження.  

Згідно ч.5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обов’язок виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам покладений саме на органи соціального захисту населення за місцем проживання громадян.  

Тому суд вважає, що необхідно зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік ОСОБА_1 в розмірі трьох мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру, встановленого ст.55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та здійснити дії щодо виплати донарахованих сум.  

Судові витрати підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 37 грн., оскільки позов підлягає розгляду в порядку немайнового характеру.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.1 ст.ст.19, 46, 92, 152 Конституції України, ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-УІ, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI,  -  

  ВИРІШИВ:  

    Позовну заяву ОСОБА_1  задовольнити частково.  

  Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік ОСОБА_1 в розмірі трьох мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру, встановленого ст.55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та здійснити дії щодо виплати донарахованих сум.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

  Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

    Суддя:                                                                           С.М. Стеганцов