Справа №2-а-425/10  

ПОСТАНОВА  

іменем України    

31 серпня 2010 року.                                                                                 Володимирецький районний суд Рівненської  області в складі головуючої судді Іванків О.В.  

при секретарі Кладько Г.В.  

з участю позивачки ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ у  м.Луцьк про визнання постанови незаконною та її скасування, -  

в с т а н о в и в:  

ОСОБА_1  звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення  його до адміністративної відповідальності. В обґрунтування позовних вимог в судовому засіданні позивачка пояснила, що 09 серпня 2010 року відповідачем винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП за перевищення швидкості 9.08.2010 року. Вважає, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови було порушено її права, передбачені чинним законодавством, у зв’язку з цим вважає постанову про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною, просив її скасувати.  

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, заперечень чи пояснень на позов не надав.  

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.  

Так, постановою АС №155040 від 9.08.2010 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122  КУпАП за порушення вимог п.12.9. «б» Правил дорожнього руху, тобто за перевищення встановленої швидкості руху. Вказана постанова винесена відповідачем – інспектором ДПС ДАІ в межах його компетенції, як це вбачається зі змісту ст.222 КУпАП.  

Разом з тим, при притягненні ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності відповідач не виконав інші вимоги законодавства про притягнення громадян до адміністративної відповідальності.  

Так, у відповідності до ст.280 КУпАП, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, посадова особа, що здійснює розгляд, повинна встановити, чи мала місце подія правопорушення, чи винна особа, відносно якої складено протокол, у вчиненні правопорушення.  

У відповідності до ст.ст.251, 252 КУпАП приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, посадова особа оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.  

До числа доказів, крім протоколу про адміністративне правопорушення, відносяться пояснення особи, яка вчинила правопорушення, пояснення потерпілих, свідків, висновки експерта, речові докази, показання технічних приладів, протоколи про вилучення речей і документів, інші документи.  

Разом з тим, в матеріалах адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП відсутні будь-які докази на підтвердження її вини у скоєному.  

Так, з п.12.9. «б» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. з наступними змінами та доповненнями, вбачається, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість руху, встановлену Правилами дорожнього руху, в т.ч. у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год. Разом з тим, будь-яких доказів того, що дана ділянка дороги знаходиться в межах населеного пункту, в матеріалах справи немає, і всупереч вимогам ст.71 КАС України відповідачем таких доказів не надано.  

Як вбачається з постанови про притягнення ОСОБА_1   до адміністративної відповідальності, швидкість руху його автомобіля вимірювалась приладом «Беркут». Як вбачається зі ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», результати  вимірювань  можуть  бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок  або  невизначеності вимірювань. Разом з тим, інформації про умови використання, технічні показники та похибки дії приладу «Іскра», його сертифікацію, проходження щорічної повірки, а також про режим використання (ручний, автоматичний) суду не надано, у зв’язку з чим в даному випадку його покази не можуть вважатись належним доказом.  

Таким чином, при винесені постанови АС №155040 від 9.08.2010 року  всупереч вимогам ст.ст.9, 245, 280 КУпАП відповідачем не здобуто доказів вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого їй правопорушення, тобто не встановлено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП.  

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що при винесені вказаної постанови про притягнення позивачки ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, яке регулює притягнення громадян до адміністративної відповідальності. У зв’язку з викладеним, вказана постанова не може залишатись чинною та підлягає скасуванню.      

Враховуючи викладене, керуючись ст.56 Конституції України, ст.ст.9, 241, 254, 268, 280, КУпАП, ст.ст.2, 99, 100, 158-160, 162 КАС України, суд -                                 п о с т а н о в и в:  

Позов задовольнити повністю. Визнати постанову АС №155040 від 9.08.2010 року про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП незаконною та скасувати її.  

Постанова остаточна і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.  

Головуюча: