Справа № 2ц-7-4207/10 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

01 липня 2010 року                             м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого –                             судді Подзігун Г.В.

при секретарі –                             Майстренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3  про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,   укладеного між сторонами та посвідченого 27.02.2002 року на УБ Південь за №3589.

Позивачі у судове засідання не з'явилися,  надали суду заяви про розгляд справи за їх  відсутності,  вимоги позову підтримали.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її  відсутності,  вимоги позову визнала.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутністю позивачів, відповідачки та представника третьої особи, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.02.2002 року сторони уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2  придбали у власність квартиру АДРЕСА_1,  що раніше належали відповідачці  на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1992 року, зареєстрованого КП ММБТІ 20.07.1992 року за № 17908, передавши їй  в рахунок покупки суму в розмірі 1700 гривень. Даний договір  посвідчений на УБ Південь за №3589.

Сторони за угодою повністю виконали істотні умови договору, за якими відповідачка передала позивачам спірну частину домоволодіння, а вони в свою чергу, передали останній  визначену грошову суму.

Відповідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 17.06.2010 року на час укладення договору купівлі-продажу, а саме, 27.02.2002 року заборона на відчуження даного об’єкту була відсутня.

На підставі вказаного договору право власності на дану квартиру було зареєстровано за позивачами.

На підставі ст.224 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 220, 328, 334 ЦК України, суд дійшов висновку, що сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору та відбулося його повне виконання, однак посвідчити договір нотаріально не уявляється можливим, оскільки право власності на квартиру вже зареєстровано за покупцями.

Тому вимоги позову  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст.ст.81, 88 ЦПК України судові витрати сплачені при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,  що був укладений 27.02.2002 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений за № 3589 на УБ Південь.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів.

СУДДЯ                                     ПОДЗІГУН Г.В.