ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.08.06р.

Справа № 8/193

За позовом          Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

до          1) Відкритого акціонерного товариства "Новомосковський механічний завод" (м.Новомосковськ)

          2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" (м. Новомосковськ)

про          визнання недійсним договору

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Донченко К.П. - пров. спец./юр. (дов. № 20 від 07.04.06 р.)

від відповідача1:          Кухтін М.І. - представник (дов. № 13 від 20.06.06 р.)

від відповідача2:          не з'явився

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідачів з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу гуртожитку з підвалом загальною площею 1768,10 м2, розташованого за адресою: м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 52, укладеного між відповідачами 18.05.04 р., а також зобов'язання відповідача1 передати вказаний гуртожиток до спільної власності відповідної територіальної громади.

Позов мотивовано тим, що в ході приватизації відповідача1, здійснюваної позивачем, останнім було надано перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відповідача1, від 02.04.04 р. № 12/7-1630. Згаданий гуртожиток увійшов до вказаного переліку, але з умовою, що він підлягає передачі до спільної власності відповідних територіальних громад. КП "Новомосковське МБТІ" повідомило на запит позивача, що власником згаданого гуртожитку є відповідач2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.04 р., укладеного між відповідачами. Позивач зазначив, що дія Закону України "Про приватизацію державного майна" не поширюється на приватизацію житлового фонду, до якого входять і гуртожитки. Згідно вимогам Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, повинен передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступною їх приватизацією органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.

Відповідач1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що планом його приватизації було передбачено, що гуртожиток увійшов до статутного фонду відповідача1. Державний житловий фонд, який не увійшов до статутного фонду, був переданий у комунальну власність. Вартість гуртожитку входила до загальної вартості майна, що підлягало приватизації і склало статутний фонд відповідача1. На суму статутного фонду були випущені акції, які розміщені згідно плану приватизації. У 2001-2002 роках відділом ДВС Новомосковського РУЮ був проданий перший поверх гуртожитку в рахунок погашення заборгованості з заробітної плати. В ході процедури банкрутства відповідача1 керуючий санацією звертався до Новомосковського міського голови з пропозицією прийняти гуртожиток у комунальну власність, але у зв'язку з включенням його до статутного фонду відповідача1 така передача не відбулась. На підставі викладеного було прийняте рішення акціонерів про продаж вказаного гуртожитку, як власності відповідача1. При цьому останній вважає, що не порушував чинного законодавства.

Відповідач2 також позов не визнав, зазначаючи, що на момент приватизації не існувало чіткого визначення про віднесення гуртожитків до державного житлового фонду. За таких обставин відполвідач2 вважає, що позивач цілком правомірно включив названий гуртожиток до статутного фонду відповідача1. Оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу укладався з додержанням норм чинного законодавства, а придбаний гуртожиток перейшов у колективну власність відповідача2, який є добросовісним набувачем цього майна.

Ухвалою голови господарського суду від 27.06.06 р. (з урахуванням ухвали про виправлення помилок від 01.08.06 р.) строк вирішення спору по справі був продовжений по 01.09.06 р. включно.

По справі оголошувалась перерва з 01.08.06 р. по 28.08.06 р.

В судове засідання 28.08.06 р. представник відповідача2 не з'явився, причин свого нез'явлення суду не повідомив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю вказаного представника, оскільки він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представника про оголошення йому перерви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши наявних представників, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04.02.92 р. між ЖКК тресту "Дніпросільбуд" та Новомосковським механічним заводом був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований нотаріусом в реєстрі за № 688 та Новомосковським МБТІ в реєстровій книзі за № 19609-81, згідно умовам якого Новомосковський механічний завод купив гуртожиток № 2 в м. Новомосковську, по вул. Сучкова, 52.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі-позивач) від 12.05.00 р. № 12/06-ПП був затверджений план приватизації Новомосковського механічного заводу.

Пунктом 11 розділу другого вказаного плану передбачено, що серед майна Новомосковського механічного заводу знаходиться об'єкт соціально-побутового призначення –гуртожиток по вул. Сучкова, 52, інвентарний № 120014, вартістю 307,62 тис.грн.

Частиною 3 п. 1 розділу УІІ названого плану встановлено, що об'єктів соціально-побутової сфери, які не підлягають приватизації, немає.

Об'єкти державного житлового фонду повинні бути передані до комунальної власності (ч. 4 п.1 розділу УІІ плану).

Пунктом 12 розділу ІІ плану визначено перелік об'єктів державного житлового фонду, серед яких не значиться гуртожиток по вул. Сучкова, 52, інвентарний № 120014, вартістю 307,62 тис.грн.

Наказом позивача від 22.05.00 р. № 12/397-АО державне підприємство Новомосковський механічний завод було перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Новомосковський механічний завод" (далі-відповідач1) та затверджено статут останнього.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.00 р. стосовно відповідача1 було порушене провадження у справі про банкрутство № Б26/83-00 та накладено арешт на його майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.00 р. було затверджено реєстр вимог кредиторів у вказаній справі, розпорядника майна зобов'язано організувати проведення зборів кредиторів.

На засіданні комітету кредиторів відповідача1 від 11.12.00 р. було прийняте зокрема рішення про звернення до міського голови з пропозицією прийняти гуртожиток до комунальної власності або відчуження його іншим способом, що підтверджується відповідним протоколом засідання №2.

28.12.01 р. відбулись прилюдні торги з реалізації першого поверху правого крила гуртожитка в м. Новомосковську, по вул. Сучкова, 52, переможцем яких став Слободянюк В.О., що підтверджується протоколом № 10 проведення прилюдних торгів, затвердженим директором ДФ СДП "Укрспецюст".

Крім того, 11.01.02 р. відбулись прилюдні торги першого поверху правого крила гуртожитку, загальною площею 270,3 м2, що складає 5/36 частин п'ятиповерхового будинку за адресою м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 52, переможцем яких став Слободянюк В.О., що підтверджується актом про проведення прилюдних торгів, затвердженим начальником відділу ДВС Новомосковського МУЮ.

Листом від 27.05.02 р. № 204 керуючий санацією відповідача1 звертався до міського голови м. Новомосковська з проханням надати дозвіл на прийняття гуртожитку за адресою м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 52 в комунальну власність.

Позивач звертався до відповідача1 з листом від 28.01.03 р. № 12/10-364, яким просив надати повний уточнений перелік об'єктів державної власності, які не увійшли до статутного фонду відповідача1, а також інформацію щодо стану передачі державного житлового фонду до комунальної власності

Листом від 26.02.03 р. № 67 керуючий санацією відповідача1 звертався до позивача з проханням вилучити гуртожиток зі статутного фонду відповідача1 для передачі його в комунальну власність.

03.03.03 р. керуючий санацією відповідача1 також звертався до Новомосковського міського голови з проханням прийняти гуртожиток до комунальної власності.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.03 р. по справі № Б26/83-00 було затверджено мирову угоду, провадження у вказаній справі було припинене.

Рішеннями Новомосковської міської ради від 18.02.04 р. №№ 116 та 117 було затверджено склад комісії з передачі житла з балансу відповідача1 в комунальну власність Новомосковської міської ради, на баланс Новомосковського КП ЖЕО, керівника відповідача1 було зобов'язано здійснити організаційні заходи з такої передачі, Новомосковське КП ЖЕО було зобов'язано прийняти на баланс житловий фонд відповідача1 згідно додатку, а також знято з балансу та обслуговування Новомосковського КП ЖЕО квартири за переліком.

До визначених вказаними рішеннями додатку та переліку гуртожиток за адресою м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 52 не увійшов.

25.02.04 р. відбулись загальні збори акціонерів відповідача1, які зокрема прийняли рішення про продаж вказаного гуртожитку та зменшення статутного фонду на суму продажу цього гуртожитку.

Наказом відповідача1 від 05.03.04 р. № 7 було створено комісію з організації продажу гуртожитку, якій було доручено здійснити заходи з його оцінки, розміщення оголошення про продаж, оформлення документів на продаж тощо.

В газеті "Новомосковська Правда" від 17.03.04 р. було надруковане оголошення про продаж - 29.03.04 р. гуртожитка за адресою м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 52.

29.03.04 р. відбулось засідання комісії з підведення підсумків проведення конкурсу з продажу вказаного гуртожитку.

Згідно протоколу засідання від 29.03.04 р., вказана комісія прийняла рішення здійснити продаж чотирьох поверхів та підвалу гуртожитку, розташованого за адресою: м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 52, ТОВ "Агропроменерго"

Вказаний протокол був затверджений наказом відповідача1 від 29.03.04 р. № 8

02.04.04 р. за № 12/7-1630, позивач надав відповідачу1 перелік майна, переданого до статутного фонду останнього.

В п. 39 вказаного переліку визначено гуртожиток в м. Новомосковську, вул. Сучкова, 52.

Разом з тим, позивач повідомив, що вказаний гуртожиток, який увійшов до статутного фонду відповідача1, підлягає передачі до спільної власності відповідних територіальних громад.

Згідно зведеному обліковому реєстру рахунків власників цінних паперів відповідача1 станом на 23.04.04 р., наданому депозитарієм –ВАТ "МФС", акціонерами відповідача1 є фізичні особи та ПНВП "Полімер-Акація".

18.05.04 р. Новомосковською ОДПІ було прийняте рішення № 47/240 про звільнення з податкової застави гуртожитку (підвал, 2, 3, 4, 5 поверхи) за заявою відповідача1.

В той же день, 18.05.04 р. між відповідачем1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" (далі-відповідач2) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач1 продав, а відповідач2 купив гуртожиток з підвалом, в тому числі основна площа 1145,80 м2, допоміжна площа 499,40 м2, площа підвалу 122,90 м2, 2-й поверх загальна площа 410,80 м2, 3-й поверх загальна площа 411,60 м2, 4-й поверх загальна площа 411,40 м2, 5-й поверх загальна площа 411,40 м2, разом загальна площа 1768,10 м2, що знаходиться: м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 52

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 468.

14.03.06 р. позивач звернувся до КП "Новомосковське МБТІ" із запитом № 12/17-1384, яким просив повідомити хто саме є власником вказаного гуртожитку.

КП "Новомосковське МБТІ" повідомило позивачу листом від 24.03.06 р.№ 91, що власником згаданого гуртожитку є відповідач2 на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, про що видане свідоцтво про право власності від 09.03.06 р. на підставі рішення виконкому Новомосковської міської ради № 321 від 26.01.06 р.

При викладених обставинах господарський суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позову.

Приймаючи рішення суд виходив також з наступного:

Як свідчать матеріали справи, гуртожиток, розташований за адресою: м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 52, був переданий позивачем до статутного фонду відповідача1 в ході приватизації останнього і не виводився позивачем з вказаного статутного фонду, що не оспорюється позивачем.

Станом на момент розгляду цієї справи приватизація відповідача1 не скасована та не визнана недійсною повністю або частково у встановленому порядку, відповідних доказів сторонами суду не надано.

Оскільки спірні правовідносини сторін щодо недійсності договору купівлі-продажу від 18.05.04 р. виникли після набрання чинності новими ЦК України та ГК України до них слід застосовувати норми вказаних кодексів.

Згідно ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, як вклад до статутного капіталу.

Таким чином, відповідач1, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, був власником гуртожитку, розташованого за адресою: м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 52.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність", власник на свiй розсуд володiє, користується i розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-якi дiї, що не суперечать закону. Вiн може використовувати майно для здiйснення господарської та iншої, не забороненої законом, дiяльностi, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володiння i користування, а також у довiрчу власнiсть iншим особам. Всiм власникам забезпечуються рiвнi умови здiйснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську дiяльнiсть суб'єктiв права власностi.

Згідно ст.ст. 655 - 657 ЦК України, за договором купiвлi-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власнiсть другiй сторонi (покупцевi), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) i сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купiвлi-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Договiр купiвлi-продажу земельної дiлянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або iншого нерухомого майна укладається у письмовiй формi i пiдлягає нотарiальному посвiдченню та державнiй реєстрацiї.

Як вбачається зі спірного договору купівлі-продажу, він містить усі істотні умови даного виду договорів, підписаний повноважними представниками відповідачів, укладений в передбаченій законом письмовій формі сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, нотаріально посвідчений, а також пройшов державну реєстрацію, що підтверджується листом КП "Новомосковське МБТІ" від 24.03.06 р. № 91, яким підтверджується, що власником згаданого гуртожитку є відповідач2 на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, про що видане свідоцтво про право власності від 09.03.06 р. на підставі рішення виконкому Новомосковської міської ради № 321 від 26.01.06 р.

Ствердження позивача, викладені у позовній заяві спростовуються вищенаведеним, об'єктивними обставинами і матеріалами справи, а також наступним:

Позивач посилається на порушення відповідачами ч. 2 ст. 1 та ч. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Частина 2 ст. 1 вказаного Закону визначає, що державний житловий фонд - це житловий фонд мiсцевих Рад народних депутатiв та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському вiданнi чи оперативному управлiннi державних пiдприємств, органiзацiй, установ.

Згідно ч. 9 ст. 8 названого Закону, державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському вiданнi або оперативному управлiннi державних пiдприємств, органiзацiй та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власнiсть за мiсцем розташування будинкiв з наступним здiйсненням їх приватизацiї органами мiсцевої державної адмiнiстрацiї та мiсцевого самоврядування згiдно з вимогами цього Закону.

По-перше, вказане посилання позивача не відповідає дійсності, оскільки предметом оспорюваного договору купівлі-продажу був гуртожиток, який знаходився у власності відповідача1 (а не у повному господарському вiданнi чи оперативному управлiннi).

Крім того, відповідач1, на момент продажу гуртожитку, не був державним підприємством, а являв собою акціонерне товариство, створене в процесі приватизації державного майна.

По-друге, ч. 9 ст. 8 згаданого Закону передбачає можливість передачі державного (а не приватизованого) житлового фонду у комунальну власність, лише за бажанням (а не обов'язково), і лише державних (а не приватизованих) підприємств.

Викладене також підтверджується ч. 1 ст. 2 Закону України "Про передачу об'єктiв права державної та комунальної власностi", за якою об'єктами передачi згiдно з цим Законом є зокрема - житловий фонд та iншi об'єкти соцiальної iнфраструктури, якi перебувають у повному господарському вiданнi чи оперативному управлiннi державних пiдприємств, установ, організацій, або не увiйшли до статутних фондiв господарських товариств, створених у процесi приватизацiї (корпоратизацiї).

Тобто, оскільки вищезгаданий гуртожиток увійшов до статутного фонду відповідача1, створеного в процесі приватизації, він не є об'єктом передачі у комунальну власність.

З цих же підстав господарський суд не може прийняти до уваги і посилання позивача на порушення відповідачами ст.ст. 4, 127 –131 ЖК України.

Викладене є підставою для відмови в позові до обох відповідачів.

Керуючись Законами України "Про приватизацію державного житлового фонду", "Про передачу об'єктiв права державної та комунальної власностi", "Про власність", "Про господарські товариства", ст.ст. 115, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 58, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові до відповідачів відмовити повністю.

Суддя                                                                                                              І.Ю. Дубінін