Справа № 2 - 476

2010 р.

    ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11.05.2010 року                          Іванівський районний суд Одеської області

в складі :   судді                 Доніна В.Є.

                   при секретарі     Кириловій С.Ф.

    розглянувши у   відкритому    судовому  засіданні в смт. Іванівка Одеської області  цивільну справу   за   позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2       про стягнення аліментів на утримання дитини, -  

        ВСТАНОВИВ:

 17.03.2010 року  ОСОБА_1 звернулася до суду  з  позовом   до   ОСОБА_2  про  стягнення аліментів на утримання дитини,  посилаючись на те, що  з 14 жовтня 2000 року по   12 березня 2010 року  перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу з ОСОБА_2 є одна малолітня дитина –  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.      

Позивач зазначає, що дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні.  

Батько дитини – ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню та утриманню дитини.  

          Позивач також  зазначає, що вона  не має матеріальної можливості самостійно  забезпечити дитині  повноцінне харчування,  придбання предметів  для організації її  побуту, можливості користуватися закладами культури, тощо.  Для цього  потрібні  кошти, яких у неї  не вистачає  для   задоволення  необхідних   та   навіть  мінімальних  потреб дитини.                  

 З урахування наведеного, позивач вважає, що має право на стягнення  з відповідача  на свою користь на утримання дитини    аліментів   у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пре’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 11 серпня 2020 року.    

Позивач позов підтримала, про що надала заяву.

Відповідач  в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України, про причини неявки не повідомив.

         Зі   згоди позивача суд ухвалює  рішення  при    заочному     розгляді      справи, що відповідає     положенням   ст.224   ЦПК   України.          

         Суд,  дослідивши  матеріали  справи, прийнявши до уваги твердження позивача, вважає,  що позов  підлягає задоволенню  з  таких   підстав.      

Судом встановлено, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину    ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що позивач підтвердила свідоцтвом про народження  дитини серії  НОМЕР_1 виданим  виконкомом  Коноплянської  сільською радою Іванівського району Одеської області  06 вересня 2002 року (а.с.5).  

    Як убачається з довідки   Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області від   17.02.2010 року № 204 ОСОБА_3  проживає разом з матір’ю (а.с.8).  

 Відповідач матеріальну допомогу  на утримання  дитини не  надає, хоча зобов’язаний це робити відповідно  до вимог  ст. 180 Сімейного  кодексу України.

У відповідності зі ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я матері; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів за жодних обставин не може бути меншим за один неоподаткований мінімум доходів громадян.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, яка прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї  ООН від 20.11.1989р. та  ратифікована  Постановою ВР № 789-ХІІ  від 27.02.1991р.,  в усіх діях  щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому  забезпеченню  інтересів дитини.

Відповідно  до  ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України  батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення  нею  повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від  доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі  за рішенням суду.

Позивач підтвердила, що не має матеріальної можливості самостійно  забезпечити дитині  повноцінне харчування,  придбання предметів  для організації її  побуту, можливості користуватися закладами культури. Для цього  потрібні  кошти, яких у неї  не вистачає  для   задоволення  необхідних   та   навіть  мінімальних  потреб дитини. Угоди про добровільну сплату аліментів з відповідачем  не досягнуто.        

При визначенні розміру аліментів суд враховує  також  положення  Закону  України  „Про державний бюджет України на 2007р.”, відповідно до якого    з   01 жовтня 2007р.  встановлено прожитковий    мінімум  для   дитини  віком   від    6  до  18  років   у   розмірі    604 грн. Тобто    це   є   той  мінімум,  який   дитина   повинна  отримувати  для   свого  прожиття.  Тому саме цей розмір  аліментів  має сплачувати відповідач  на користь позивачки на утримання дитини.

 Обставини, на які посилалася позивач обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому  засіданні  належними та допустимими доказами у відповідності   до  ст.ст. 10, 60  ЦПК України.

          За таких обставин  суд вважає, що з   ОСОБА_2  необхідно стягнути  на користь  ОСОБА_1 аліменти на утримання  дитини  -  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж  30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до  11 серпня 2020 року.                  

  Також суд відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України вважає, що з   ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати по справі – судовий збір у розмірі 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи  у розмірі 30 грн.  

В силу ст. 367 ЦПК України суд зобов’язаний допустити негайне виконання рішення суду    у  межах   суми   платежу за  один місяць

Керуючись  ст.3 Конвенції про права дитини, яка прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї  ООН від 20.11.1989р. та  ратифікована  Постановою ВР України  № 789-ХІІ  від 27.02.1991р., ст. 51 Конституції України,   ст.180, ч.3 ст.181, ст.182 СК України , ст.ст.  8, 10, 14, 15,60, 81, 88, 113,  212 – 215, ч.1 ст.367 ЦПК України,       суд –

ВИРІШИВ:  

      Позовну заяву   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.    

Стягнути  з  ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 аліменти на утримання  дитини  -  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж  30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з  17 березня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до  11 серпня 2020 року.                    

Стягнути  з    ОСОБА_2  на  користь  держави  судовий збір  у розмірі 17  (сімнадцять) грн..

Стягнути з  ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення суду у розмірі 30 гривень ( номер рахунку 31219259700200, отримувач УДК у Іванівському районі Одеської області, найменування рахунку - Іванівський район 21081100, банк - ГУДКУ в Одеській області, МФО - 828011, ЄРДПОУ – 23214703).

Допустити негайне виконання рішення у  межах   суми   платежу за  один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області  суд  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом  десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК  України.

        Суддя