Лугинський районний суд  Житомирської області

                                                                                                                Справа № 2-148/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И   

13 вересня 2010 року                                                                                  смт. Лугини  

Лугинський районний суд Житомирської області  

в складі : головуючого – судді         Бичківської К.Г.

                                   при секретарі                     Гельвейчук І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лугини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі про стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-  

В С Т А Н О В И В :  

       25.03.2010 року  ОСОБА_1 звернувся  до суду із зазначеним  позовом, в якому просить  стягнути  з   управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі  на його користь   41244.0 грн. недоплаченої доплати до пенсії,   передбаченої ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.03.2007 року по 01.03.2010 року.  

           Зазначені вимоги позивача обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати йому виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення його прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.  

Позивач в судове  засідання не з'явився. Надіслав заяву  про розгляд справи без його участі; позовні вимоги підтримує.  

             Представник управління пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області двічі в судове  засідання не з’явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Надіслав заперечення у яких просить постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю           та необґрунтованістю.  

Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_1, виданого  25.01.1993 року Житомирською облдержадміністрацією,  в період з 01.03.2007 року по 01.03.2010 року перебував на обліку в УПФУ в Лугинському районі та отримував підвищення до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та проживає в с. Повч, Лугинського району, Житомирської області, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених  до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони  гарантованого добровільного відселення .  

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії  непрацюючим пенсіонерам, які проживають  на територіях радіоактивного забруднення підвищуються у зоні гарантованого добровільного відселення  – дві  мінімальні заробітні плати.  

          Так як  позивач є непрацюючим пенсіонером  та постійно проживає  в с. Повч, Лугинського району, територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, тому він повинен отримувати вказані виплати  в зазначених розмірах щомісяця,  однак вони виплачувались йому частково, у фіксованому розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.        

          Згідно Додатку №3 до розділу І "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2008 рік", Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Додатку №3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2009 рік" до Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік"  передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотації у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.  

           Зокрема, однією із програм, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008 р. № 8-1 є виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій.  

            Тобто, суд приходить до висновку, що оскільки Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" передбачено здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, то у даній справі саме він має бути відповідачем.  

Розмір мінімальної заробітної плати у спірний період становив:    

   з 01.10.2008р.-545 грн., з 01.12.2008р.-605 грн.,  з 01.04.2009р.-625 грн., з 01.07.2009р.-630 грн., з 01.10.2009р.- 650 грн., з 01.11.2009р.-744 грн., з 01.01.2010р.-869 грн., з 01.04.2010 р.-884 грн.  

Виходячи з розрахунку, суд вважає, що з  управління пенсійного фонду України в Лугинському районі  Житомирської області на користь позивача підлягає стягненню 31675.17  грн . підвищення до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з  09.07.2007 року по 28.02.2010 року .

Суд вважає, що підлягають стягненню тільки ті суми і тільки за той період за який позивачу виплачувалась дані виплати з урахуванням того, що відповідно до Законів України “Про державний бюджет України на 2007,2008 роки” дію ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було призупинено, а рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року дія даної статті була поновлена. Тому стягнення зазначених сум повинно проводитись з моменту поновлення призупинених прав.

       Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.  

      Згідно ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

           Зі змісту законів України про встановлення  розмірів мінімальних заробітних плат на 2008-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.          

           Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.  

            У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).  

        На підставі ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.  

       Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.  

      Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).  

    Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року в справі №1-28/2008 Конституційний Суд  України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.  

Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими  іншими законами України.  

       Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836. Такою ж є і правова позиція Верховного Суду України, викладена у його постановах від 24 червня та 01 липня 2008 року. Тому виплатою зазначеної доплати в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивача. 

Від сплати судового збору сторони звільнені на підставі ст.4 Декрету Кабінету Містрів України “Про державне мито”.

       Керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст.10,11,15,60,82,88,209,212 - 215,294 ЦПК України, ст.ст. 39,70,71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік", суд,-

                  П О С Т А Н О В И В :  

 Позов задовольнити частково.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на користь  ОСОБА_1 31675.17  грн.   підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  за період з 09.07.2007 року по 28.02.2010  року.   

         Судовий збір по справі компенсуються за рахунок держави, так як сторони звільнені від їх сплати згідно ст. 4 п. 18, п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області на рішення суду подається через Лугинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: