Справа №7-3386/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
резолютивна частина
23 червня 2010 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого – судді Подзігун Г.В.
при секретарі – Майстренко О.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення збитків.
Керуючись ст.ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення збитків – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 237312 грн. та судові витрати в розмірі 1700 грн.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів.
Суддя Г.В.Подзігун
Справа №7-3386/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого – судді Подзігун Г.В.
при секретарі – Майстренко О.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення збитків, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення з збитків в розмірі 240000 грн., посилаючись на порушення відповідачем зобов’язань за укладеним між сторонами 27.11.2007 року договором представництва, оскільки ОСОБА_3, діючі на підставі виданого ним доручення, продав від його імені транспортний засіб CHRYSLER С 300, реєстраційний номер НОМЕР_1, однак отримані від продажу гроші йому не передав.
У судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позову підтримали у повному обсязі та просили про його задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.
Відповідач вимоги позову не визнав.
Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи, за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на автомобіль CHRYSLER С 300, реєстраційний номер НОМЕР_1.
13.07.2007 року ОСОБА_3 видав на ім’я ОСОБА_1 довіреність, якою уповноважив останнього керувати вказаним транспортним засобом та розпоряджатись ним.
15.08.2007 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1011/03, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив автомобіль CHRYSLER С 300, реєстраційний номер НОМЕР_1. Після укладення договору право власності на транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_1
Як пояснив позивач, в процесі використання придбаного автомобілю з’ясувалося, що автомобіль не відповідає його вимогам, у зв’язку з чим він вирішив продати транспортний засіб, вартість якого на той час складала 35000 доларів США. Між ним та ОСОБА_3 була досягнута домовленість про продаж останнім від його імені даного автомобілю за 30000 доларів США, які він зобов’язався повернути позивачу. Різниця між даними сумами залишалась у ОСОБА_3 як винагорода за послуги представництва. При цьому 27.11.2007 року ОСОБА_1 видав на ім’я ОСОБА_3 довіреність за № 2338 на експлуатацію та розпорядження належного йому на праві власності транспортного засобу марки CHRYSLER С 300. Як зазначав позивач, 18.12.2007 року ОСОБА_3 від його імені продав автомобіль ОСОБА_4, однак отримані за його продаж гроші повернути відмовився, що вимусило його звернутися до суду.
Пояснення позивача підтверджуються дорученням від 27.11.2007 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 експлуатувати та розпоряджатися від його імені транспортний засіб та одержувати належні йому за угодами грошові суми та документи; договором купівлі-продажу від 18.12.2007 року, згідно якого ОСОБА_3 продав від імені ОСОБА_1 транспортний засіб CHRYSLER С 300 ОСОБА_4; а також відсутністю письмового доказу про отримання ОСОБА_1 належних йому грошових коштів за проданий автомобіль.
Крім того, пояснення позивача частково підтвердив відповідач, який суду пояснив, що дійсно продав від імені ОСОБА_1 вищевказаний транспортний засіб ОСОБА_4 за 30000 доларів, які не повернув власнику, оскільки ОСОБА_1 не розрахувався з ним при купівлі вказаного автомобілю в серпні 2007 року. Однак доводи відповідача суд не приймає до уваги, оскільки жодного належного доказу на підтвердження невиконаних ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 грошових зобов’язань суду не надано.
Відповідно до ст. 237, ч. 3 ст. 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. При цьому, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах.
Правочин, вчинений представником, відповідно до ст. 239 ЦК України, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 22, 237, ч. 3 ст. 238, 239, 1166 ЦК України, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем зобов’язань за договором представництва від 27.11.2007 року, спричинило позивачу збитки в розмірі 30000 доларів США, які підлягають стягненню. Тому враховуючі встановлений НБУ України на час розгляду справи курс долару США по відношення до гривні, який складає 791,04 грн. за 100 доларів США, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму в розмірі 237312 грн. (30000 доларів США х 7,9104 грн.).
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності зі ст.ст.81, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 1820 грн.
Керуючись ст.ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення збитків – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 237312 грн. та судові витрати в розмірі 1700 грн.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів.
Суддя Г.В.Подзігун