Справа №2-а-702/10

      ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2010 року     Пустомитівський районний суд Львівської області у складі: головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі     -Лисяк А.А.

з участю представників позивачки-Вітрук Ю.П., відповідача-Децик В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Раківецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність сільської ради та надання у власність земельної ділянки,-

                           встановив:

Позивачка подала в суд адміністративний позов до Раківецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області в якому просить визнати протиправною бездіяльність Раківецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо відмови в передачі їй у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га. розмірами 5?120 м., яка розташована вздовж належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,2898 га. та зобов”язати сільську раду у встановлений законом строк надати їй вказану земельну ділянку у власність.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона як громадянка України, жителька села Хоросно Раківецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області звернулась із заявою про передачу їй у власність вільної земельної ділянки, яка розташована між її присадибою та  присадибою громадянки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1.

Оскільки, вказана земельна ділянка є вільною і ніким не зайнятою, то вона вважає, що має право отримати її у власність в межах норм безкоштовної приватизації. Вказана земельна ділянка потрібна їй для ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка, стосовно приватизації якої позивачка звернулась до Раківецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, має орієнтовну площу 0,06 га. та розміри 5?120 м. і розташована вздовж належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,2898 га.

В судовому засіданні представник позивачки викладені нею позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав покази аналогічні наведеному та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, подав заперечення на позовну заяву та пояснив, що вимоги є необгрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню з підстав, що спірна земельна ділянка орієнтованою площею 0,06 га. розмірами 5х120 м. належить до земель загального користування (дорога). Про те, що вказана земельна ділянка відноситься до загального користування і має статус дороги зазначено у державному акті на право приватної власності на землю ІІІ-ЛВ№013132, який виданий  позивачці 22.10.1997 р. У вказаному акті чітко зазначено, що від літер А до Б  - є землі сільської ради, а саме дорога. Під час видачі вказаного державного акту позивачці було роз”яснено, що вказана земельна ділянка не підлягає приватизації, перебуває у загальному користуванні, а відтак не може бути передана їй у власність. Заперечень з боку громадянки ОСОБА_1 це не викликало. Про те, що ділянка на яку претендує позивачка є у загальному користуванні, також свідчить і генеральний план села Хоросно та карта червоних ліній, які затвердженні  у встановленому порядку. Відповідно до вказаних документів передача у власність спірної земельної ділянки будь-якій особі не передбачена і буде суперечити Земельному кодексу України.

У запереченні на позов також вказується, що відповідно до ст.39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної  документації, плану земельного-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Відповідно до наведеного, вказана земельна ділянка у генеральному плані села Хоросно зазначена як дорога, а відтак передача її у власність будь-які особі є протиправною.

Також у запереченні вказується, що вказана земельна ділянка має статус дороги і передбачена як така на експлікації земельних створених приватних формувань, а відтак це ще раз засвідчує про неможливість її приватизації та передачі у власність чи користування окремій особі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позов є безпідставний та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивачка звернулася в суд із позовною заявою, у якій стверджує, що Раковецька сільська рада Пустомитівського району Львівської області зобов”язана передати їй у власність безкоштовно,  в межах норм безкоштовної приватизації, земельну ділянку орієнтовною площею 0,06 га. розмірами 5?120 м., яка розташована вздовж належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,2898 га., а відтак у своїх позовних вимогах позивачка просить суд зобов”язати відповідача вчинити таку дію та передати їй вказану ділянку на вищезазначених умовах.

Згідно ст.83 ч.3 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

З державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЛВ №013132, який виданий  ОСОБА_1 22.10.1997 р., випливає що землі від літер А до Б є землями сільської ради, а саме дорога.

Як вбачається із генерального плану села Хоросно та карти червоних ліній, спірна земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1, належить до земель загального користування, оскільки є дорогою і не підлягає приватизації.

На підставі наведеного, суд вважає, що земельна ділянка площею  0,06 га. розмірами 5?120 м., яка розташована між присадибою позивачки та присадибою громадянки ОСОБА_2 у АДРЕСА_1, яка як вважає позивачка повинна бути передана їй у приватну власність в межах норм безкоштовної приватизації, не може бути передана у приватну власність як позивачці ОСОБА_1 так і будь-якій іншій особі, оскільки являється землею загального користування (дорогою) і належить на праві власності територіальній громаді Раківецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до переконання, що Раковецька сільська рада Пустомитівського району Львівській області при здійсненні нею своїх повноважень, стосовно  ОСОБА_1, діяла в межах наданих їй Законом повноважень, і не порушила прав, свобод чи законних інтересів позивачки.

Керуючись ст.ст.2,17,18,19,104,105,106,117,160,162 КАС України, ст.ст.39,83 ЗК України, суд,-

                      постановив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.186 КАС України.

Суддя                                         Мусієвський В.Є.