КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-9356/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу представника Міністерства аграрної політики України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Міністерства аграрної політики України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу, -
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про скасування постанови ВП № 5335574 від 13 липня 2009 року про накладення штрафу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегією суддів встановлено, що 14 листопада 2007 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-а-720-1/07 від 04 грудня 2006 року, виданого Печерським районним судом міста Києва на виконання постанови цього суду від 04 грудня 2006 року у справі № 2-а-720-1/07 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства аграрної політики України про скасування наказів проведення щомісячних виплат на стягнення заборгованості, та встановлено позивачу строк для добровільного виконання рішення суду. Того ж дня копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження та до суду, що видав виконавчий документ.
Позивач листом № 31-4/820 від 02 вересня 2008 року повідомив державного виконавця про те, що рішення суду, яке підлягає виконанню, оскаржене ним до касаційної інстанції, а тому виконання вищезгаданого листа призведе до неправомірних стягнень коштів з Державного бюджету України, які в подальшому не можуть бути повернуті.
20 травня 2009 року державним виконавцем направлено вимогу боржнику, якою зобов'язано повідомити про стан виконання рішення суду. Одночасно попереджено про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця.
Листом № 31-4/569 від 17 червня 2009 року позивач повідомив державного виконавця про те, що Вищим адміністративним судом України розглянута справа за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики України. Про стан виконання рішення суду боржник зобов'язувався повідомити після отримання Міністерством рішення суду касаційної інстанції.
У зв’язку з тим, що ні постанова про відкриття виконавчого провадження, ні наступна вимога державного виконавця позивачем виконані не були, 13 липня 2009 року державним виконавцем винесено спірну постанову ВП № 5335574 про накладення на позивача штрафу в розмірі 510 грн. та направлено повторну вимогу, якою зобов'язано виконати рішення суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що описка, допущена в оскаржуваній постанові, не звільняє позивача від встановленої законом відповідальності за невиконання судового рішення.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
В матеріалах справи відсутні докази виконання та поважності причин невиконання позивачем вищевказаного судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції –без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника Міністерства аграрної політики України –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.