КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-3051/08/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Смілі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Смілі Черкаської області до фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом (з врахуванням зміни позовних вимог) про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-березень 2005 року в розмірі 248,82 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, з врахуванням відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегією суддів встановлено, що відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, обчислення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платниками, визначеними підпунктами 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 цієї інструкції, здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до п. п. 4.1., 4.2. цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу). Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Частиною 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату. Протягом 10 робочих днів з дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем вимоги позивача від 11.09.2008 року, у зв’язку з чим, таке зобов’язання є неузгодженим в розумінні статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що позбавило відповідача права на оскарження вимоги в разі незгоди з розрахунком суми недоїмки та неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача зазначеної недоїмки зі сплати страхових внесків в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції –без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Смілі Черкаської області –залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.