2-516/2010  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25 серпня 2010 року                                               Тростянецький районний суд

                                                                             Вінницької області                    

в складі головуючого судді Волошина І.А.

               при секретарі Чудак Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. Вказав, що він відповідно до  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «діти війни» та має право на виплату соціальної допомоги  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак в порушення вимог Конституції України і законодавства про соціальний захист дітей війни їй з 2007 року така допомога не виплачувалась або виплачувалась в меншому розмірі.

Позивачка в судове  засідання не з’явилась, однак звернулась до суду з заявою, в якій позов підтримала, просила суд позовні вимоги   задовольнити, справу розглянути за її відсутності.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, звернулась до суду з заявою, в якій позов не визнав, підтримала раніше надані заперечення,         Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.04 за № 2195 – IV (далі – Закон) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.          09.07.2007 року , відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 6 – рп/2007 зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). З   01.01.08р. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»  визначено суму, на отримання якої мають право діти війни, та яку їм доплачують до основного розміру пенсії, яку затверджено Державним бюджетом на 2008 р.   ,   відповідно до внесених  змін до п.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджує те, що дані виплати фінансуються з Державного бюджету України. У відповідності до ст. 7 Закону 2195, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п.15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, при цьому  згідно п.10 Положення, кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. У відповідності до п.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Законом 2195 передбачено фінансування виплат із коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України , а не з бюджету Пенсійного фонду України який затверджує Кабінет Міністрів України, тому Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі  не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст.6 Закону 2195. Крім того, поняття мінімального розміру пенсії визначено ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме           мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначено законом. При цьому, частиною третьою зазначеної статті  встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах , згідно яким ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.

Вивчивши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01.01.2006 року, набула статусу «дитина війни».  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, отже він має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» припинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Отже, спірні відносини з 09 липня 2007 року регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла з 01.01.2006 року.  

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищенням у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни. Ветерани війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».  

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Отже, спірні відносини з 22 травня 2008 року регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла з 01.01.2006 року. Тому, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по квітень 2010 року включно відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.  

Суд не приймає доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема не визначення поняття «Мінімальна пенсія за віком».  

Станом на 09 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, при визначенні розміру підвищення  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування».  

Суд не приймає доводи відповідача про відсутність фінансування, оскільки відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України зобов’язань, так як реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64, ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України,  ст.ст. 1, 3,  6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ч. 2 ст. 87 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.,  № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р., ст.ст.  3, 10, 57, 60, 73, 88, 212,  213, 215 ЦПК України  

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії задовольнити.  

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправними.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області перерахувати  ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично отриманих сум.  

На рішення може бути подана апеляція протягом 10 днів до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд.  

Суддя: