У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.08.10                                                                                               Справа №17/65/10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Хуторной В.М.

при секретарі Лола Н.О.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1,  НОМЕР_1 від 23.04.1998 р.;

відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 17/65/10 та апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2010р. у справі № 17/65/10

за позовом:  Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача:  Відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м.Вільнянськ Запорізька область

про стягнення 30 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2010р. у справі                        № 17/65/10 (суддя Корсун В.Л.) в задоволенні позовних вимог про стягнення з ВАТ «Вільнянський маслозавод», м. Вільнянськ Запорізька область на користь ОСОБА_1 вартості робіт понесених ОСОБА_1 у зв’язку із складанням аудиторського висновку у сумі 30000 грн., відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність між сторонами правовідносин, які регулюються положенням ст. 1212 ЦК України, а тому у позивача не виникло право вимагати від відповідача повернення безпідставно отриманих коштів в порядку ст.1213 ЦК України. Між сторонами виникли договірні зобов’язання, які регулюються іншими нормами права. З огляду на викладене, суд дійшов  висновку про необґрунтованість позовних вимог із заявлених позивачем підстав позову.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2010р. у справі № 17/65/10, так як висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи і рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 30000грн. Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідачем було опубліковано наданий йому позивачем аудиторський висновок і тим самим підтверджено прийняття виконаних робіт від позивача. Отже, відповідно до ЦК України та Закону України «Про аудиторську діяльність»відповідач набув майно позивача без достатньої правової підстави, а саме: договору на виконання аудиторських послуг, що й дало право позивачу звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі ст. 1212 ЦК України, а не спиратися на договірні відносини, так як договір відсутній. Також, у рішенні не висвітлено факт обґрунтування ціни за роботу у розмірі 30000грн. з урахуванням кон’юнктури  ринку згідно наданих розрахунків на ці види робіт іншими учасниками ринку аудиторських послуг.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25 травня 2010р. у справі  № 17/65/10 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 23.06.2010р. Розгляд справи відкладався до  18.08.2010 р.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2069 від 18.08.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Антонік С.Г., суддів Мойсеєнко Т.В., Хуторной М.В., якою справа прийнята до провадження згідно ухвали від 18.08.2010 р.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, наполягає на скасуванні рішення суду. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає доведеним факт використання відповідачем виконаного ним аудиторського висновку.

Відповідач в судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. У відзиві на апеляційну скаргу  відповідач зазначив, що позивач не надавав ВАТ «Вільнянський маслозавод»послуг із складання аудиторського висновку. Отже, вважає безпідставними  твердження позивача про можливість визначення  ціни цих послуг, так і посилання на ст. 1212 ЦК України щодо недостатності правової підстави набуття майна. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Враховуючи достатність матеріалів для здійснення апеляційного провадження у цій справі, колегія суддів, порадившись,  визнала можливим  у відповідності до ст. 75 ГПК України розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

За заявою позивача, розгляд справи вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За його згодою в судовому засіданні 18.08.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 27.01.10р. до господарського суду Запорізької області звернулась суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод»про стягнення з відповідача 30000грн. вартості безпідставно отриманих аудиторських послуг.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що нею за погодженням з відповідачем здійснено аудиторську перевірку діяльності підприємства відповідача за 2008р., для чого останній передав позивачу необхідну документацію у паперовому та електронному вигляді. За результатами перевірки та на підставі отриманих даних позивачем був складений аудиторський висновок.

Натомість договір про надання аудиторських послуг сторонами не було укладено, акт приймання передачі аудиторського висновку сторонами не підписано.

Натомість аудиторський висновок, складений позивачем, було оприлюднено відповідачем у встановленому законом порядку.

12.11.2009р. позивач направив відповідачу лист від 02.11.2009р., в якому запропонував оплатити надані послуги в сумі 30000,00грн., однак зазначений лист відповідачем залишений без відповіді.

За таких обставин СПД ФО ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ВАТ «Вільнянський маслозавод»30000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Господарський суд Запорізької області відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Згідно ст. 17 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит проводиться  на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Також до правовідносин щодо надання аудиторських послуг також застосовуються норми глави 63 ЦК України, що регулює правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що підставою для набуття аудиторських послуг є договір, в якому сторони повинні узгодити істотні умови, необхідні за законом для даного виду договорів.

Матеріали справи та пояснення позивача в судовому засіданні свідчать про те, що між сторонами такий договір про надання аудиторських послуг не укладався, умови надання та одержання цих послуг не узгоджено сторонами у встановленому законом порядку. Посилання в аудиторському висновку від 31.03.2009р.на договір від 01.03.2009р. є помилковим, оскільки такого договору не існує. Відповідач також заперечує будь-які домовленості стосовно замовлення позивачу складання аудиторського висновку.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним висновок господарського суду про те, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг на підставі правочину, а саме: усної угоди про надання послуг щодо складання аудиторського висновку. Складання аудиторського висновку є результатом здійснення аудиту. Однак, докази узгодження сторонами істотних умов правочину(договору) про надання аудиторських послуг, визначених статтею 17 Закону України «Про аудиторську діяльність» відсутні. Відповідач не довів наявності у нього правових підстав для споживання та набуття таких послуг, результатом яких є аудиторський висновок позивача про достовірність фінансової звітності ВАТ «Вільнянський маслозавод».

Обґрунтовуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги позивач просить суд стягнути 30000,00 грн. –вартість наданих аудиторських послуг, результатом надання яких є складений для відповідача аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності ВАТ «Вільнянський маслозавод»за 2008 р., посилаючись на те, що відповідач скористався цим висновком безпідставно, тобто безпідставно набув його і в силу ст. 1212 ЦК України має відшкодувати позивачу його вартість.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: По-перше, є набуття або збереження майна. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мали місце підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення  лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту виконання аудиторського висновку для відповідача була надана копія цього висновку та первинні бухгалтерські документи, на підставі яких висновок був виготовлений.

Щодо набуття та використання відповідачем аудиторського висновку за 2008 р.  позивач зазначає на те, що відповідач оприлюднив вказану у висновку інформацію на офіційному державному сайті  www.stokmarket.gov.ua., а також в засобах масової інформації - Бюлетень «Цінні папери України»№ 95 (2620) від 30.04.2009 р. (ІІ частина), стор. 206, де розкрито річну інформацію емітента за 2008 р. Відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод». В п. 10 інформації зазначені висновки аудиторського висновку приватного аудитора ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, свідоцтво про внесення до реєстру суб’єктів аудиторської діяльності № 1918 від 30.03.2001 р., видане АПУ. Сертифікат аудитора серія А № 003261 від 27.11.1997 р., продовжений до 27.11.2011 р.  рішенням АПУ від 26.10.2006 р. № 167/2. Інформація про товариство підписана головою правління Доценко О.І. Оригінал зазначеного Бюлетеня був наданий позивачкою та оглянутий в судовому засіданні колегією суддів, інформація вказана в оригіналі повністю співпадає з копією, що знаходиться в матеріалах справи (а.с.22, т. 1).

Запорізьке територіальне управляння Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку листом № 02/09/1760 від 15.07.2010 р. надало завірену копію аудиторського висновку про достовірність фінансової звітності ВАТ «Вільнснський маслозавод»за 2008 р., складеного 31.03.2009 р. за підписом ОСОБА_1, який був наданий до ЗТУ ДКЦПФР 29.05.2010 р. за вх. № 1787/02 у складі річного звіту ВАТ «Вільнснський маслозавод»за 2008 р. відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та п. 1 глави 2 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії ЦПФР № 1591 від 19.12.2006 р. Слід зазначити, що супровідний лист вих. № 208 від 25.05.2009 р. про надання щорічної інформації до Запорізького територіального управління ДКЦПФР, до якого додано зокрема і аудиторський висновок позивача у паперовій формі, був підписаний головою правління Доценко О.І.

Отже, колегія суддів вважає доведеним зі сторони позивача отримання відповідачем без достатніх правових підстав та використання останнім аудиторського висновку, виготовленого позивачем за відсутності будь-яких правових підстав.

Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.  У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В обґрунтування вартості виконаного аудиторського висновку  позивач посилається на вартість робіт за аналогічні послуги, які надавалися нею ЗАТ «Пологівський ОЕЗ», згідно договору № 585/02-2009 від 01.03.2009 р. на виконання аудиторських послуг із складання аудиторського висновку про достовірність бухгалтерського обліку та фінансовий стан об’єкта, який перевіряється. Загальна сума договору складає 28000 грн. без ПДВ.

Також позивачем наданий розрахунок витрачених годин на проведення аудиторської перевірки та прайс - листи щодо вартості за аналогічні послуги різних аудиторських фірм (а.с. 28-34, т. 2).

Жодних заперечень щодо вартості послуг за складання аудиторського висновку відповідач суду не надав.

Таким чином, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, в силу ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України зобов'язана відшкодувати вартість майна у разі неможливості його повернення, а отже, грошові кошти у сумі 30000,00 грн., за одержаний відповідачем без будь-яких законних підстав аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності ВАТ «Вільнснський маслозавод»за 2008 р. складений СПД ФО ОСОБА_1, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та надати належні докази у підтвердження своїх доводів.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності рішення знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

За таких обставин, враховуючи допущене судом першої інстанції неповне з’ясування обставин та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права, судовий акт слід скасувати.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги, відповідно до приписів ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2010р. у справі №17/65/10 скасувати. Прийняти нове рішення.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м.Вільнянськ Запорізька область на користь Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя 30000,00 грн. основного боргу. Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м.Вільнянськ Запорізька область на користь Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя 300,00 грн. державного мита  та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м.Вільнянськ Запорізька область на користь Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя 150,00 грн. державного мита  за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

          Видачу наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Хуторной В.М.