Апеляційний суд Кіровоградської області
_______________________________________________________________________
Справа № 22 – 3085 2010року Головуючий 1інстанції Павелко І.Л.
Категорія 27 Доповідач Чорнобривець О.С.
Рішення
Іменем України
26 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Белінської І.М.
суддів - Гайсюка О.В.
Чорнобривець О.С.
при секретареві - Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.04.2010року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення предмет іпотеки та позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, -
встановила:
У листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» /далі ПАТ «ОТП Банк»/ звернувся в суд з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 05 жовтня 2007року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ML – OAF/398/2007 та 24 червня 2009року додатковий договір № ML – OAF/398/2007/1 до кредитного договору, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 83300,00 доларів США на придбання житлового будинку, дата повернення кредиту 05.10.2024 року.
У забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором сторонами 12.10.2007року було укладено договір іпотеки, предметом якого став будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: вул. Омська, 4 м. Кіровоград, власником якого є відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2007року.
.
-2-
Крім того зазначено, що відповідачу на підставі нотаріально посвідченого. договору купівлі-продажу від 09.10.2007року належить земельна ділянка площею 1127,48 кв.м., що знаходиться за тією ж адресою, яка також на підставі ч.4 ст.6 Закон України «Про іпотеку». п.п.3.2.1.1. іпотечного договору підлягає передачі в іпотеку разом із будівлею, що передається в іпотеку.
Відповідач взяті на себе зобов’язання не виконує, станом на 16.06.2009року існує заборгованість по кредитному договору в сумі 88 401,37 доларів США.
Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: м. Кіровоград, вул. Омська,4, надавши ПАТ «ОТП Банк» в особі регіонального відділення ПАТ «ОТП Банк» всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу, зокрема, отримання державного акту про право власності на земельну ділянку.
У грудні 2009року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсними укладених кредитного та іпотечного договорів, мотивуючи вимоги відсутністю у позивача ліцензії на укладання договорів кредиту.
Ухвалою суду від 04.03.2010року цивільні справи об’єднані в одне провадження.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.04.2010року позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок розташований по вул. Омська,4. в м. Кіровограді. Судом визнано право позивача на його продажу з наданням всіх повноважень необхідних для вчинення правочину. В решті вимог відмовлено.
У позовних вимогах ОСОБА_3 про визнання недійсними укладених кредитного договору та договору іпотеки відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ «ОТП Банк», не погоджуючись з рішенням суду в частині якою відмовлено в позові про звернення стягнення на належну відповідачу земельну ділянку, зазначає про те, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку за цивільно-правовою угодою, посвідчення права власності державним актом відповідно до положень ст.126 ЗК України не вимагається, тому вважає немає підстав для відмови у задоволенні позову. Просить скасувати в цій частині рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначено, що вимоги є передчасними, крім того, суд на порушення Закону України «Про охорону дитинства» не прийняв до уваги, що в будинку, який є об’єктом звернення стягнення, проживає малолітня дитина, орган опіки і піклування до участі у справі не залучив та не перевірив чи було надано дозвіл на укладання іпотечного договору.
Також підставою для скасування рішення суду вважає розгляд справи у відсутності ОСОБА_4, належним чином не повідомленої про час і місце судового засідання.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині вирішення про звернення стягнення на жилий будинок скасуванню з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права. Апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» відхилено за відсутністю підстав її задоволення.
-3-
Згідно зі ст..14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 05 жовтн 2007року між ОСОБА_3 і АТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № ML – OAF/398/2007, за яким відповідач отримав кредит в сумі 83 300,00 доларів США., 24 червня 2009року додатковий договір № ML – OAF/398/2007/1 до кредитного договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 05.10.2024 року. Позичальник зобов’язаний надавати банку щомісяця в обумовлений період сплати грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.
Забезпеченням виконання зобов’язань виступає іпотека належного відповідачу на праві власності житлового будинку.
Відповідно до ст.572, ст.575 ЦК, п.п.6.1, 6.2 іпотечного договору, України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звертаючись до суду, позивач посилався на порушення відповідачем зобов’язання у зв’язку з частковим його виконанням. Однак, у позовній заяві зазначається розмір всієї заборгованості за кредитом до кінцевого терміну повернення - 88 401,37 доларів США, яка складається із суми заборгованості за кредитом 81157,14 доларів США та суми заборгованості по процентам за користування кредитом 7 244,23 доларів США., а розмір заборгованості по кредиту, строк погашення якої настав, позивачем не визначений.
Проте, відповідно до пояснень представника ПАТ «ОТП Банк» в судовому засіданні апеляційного суду та наданого розрахунку боргу та з’ясовано, що за заявленими вимогами станом на 19.06.2009року, заборгованість по кредиту, строк погашення якої настав, складається із сум: 814,15 долара США - прострочене тіло кредиту, 34,5 долара США - відсотки за прострочене тіло кредиту та 6428,80 долара США - прострочені відсотки. Умовами додаткового договору від 24 червня 2009року погашення прострочених відсотків та відсотків нарахованих на прострочену суму заборгованості по кредиту визначено новий порядок та строки їх погашення. Тобто в погашення заборгованості 814,15 долара США вимагається звернення стягнення на заставлене майно.
Таки вимоги позивача не можна визнати законними, оскільки порушують права відповідачка як споживача.
Пунктом 10 Закону України „Про захист прав споживача” визначено, що якщо кредитодавець внаслідок порушення споживачем умов договору одержує право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:
1. затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або
2. перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або
3. несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п’ять відсотків суми кредиту; або
4. іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
-4-
Убачається, що сума боргу не перевищує граничного розміру визначеного зазначеною нормою, даних щодо строку затримання сплати визначених позивачем сум, або щодо кількості затриманих виплат не надано.
За таких обставин, доводи щодо підставності вимог про звернення стягнення на майно боржника у зв’язку з порушенням основного зобов’язання, які б до того ж завдали збитки позивачу та змінювали обсяг його прав, про що зазначено в ст.39 Закону України «Про іпотеку», є недоведеними й з цих підстав в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на жилий будинок має бути відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним і підлягає скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права з ухваленням нового рішення, відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Виходячи з вищенаведених обставин вимоги позивача щодо звернення стягнення на земельну ділянку, яка відповідно до ч.4 ст.6 Закон України «Про іпотеку», п.п.3.2.1.1. Іпотечного договору підлягала передачі в іпотеку разом із будівлею, що передається в іпотеку, є безпідставними, крім того, судом правильно зазначено, що спірна земельна ділянка не була предметом іпотеки, оскільки державна реєстрація договору на підставі якого її було придбано не проведена, державний акт про право власності, відповідно до діючого на той час законодавства, ОСОБА_3 не отримано, право власності, відповідно до положень ст.ст.182, 210, 640 ЦК України боржник не набув.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незаконними укладених договору кредиту та іпотечного договору, суд надав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував норми діючого законодавства, якими врегульовані правовідносини сторін, тому висновок суду є правильним. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують й не дають підстав для висновку щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В цій частині рішення суду має бути залишено без зміни.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.п.2,4 ч.1 ст. 309, ст.313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.04.2010року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок розташований по АДРЕСА_1 стягнення судових витрат скасувати.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на іпотечне майно відмовити.
В інший частині рішення залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: