Справа № 22ц-1472/10             Головуючий в 1 інстанції Підгорний І.І.

Категорія: 57             Доповідач: Осіпук В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 року                                 м. Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді     - Завидовської-Марчук О.Г.,

суддів     - Осіпука В.В., Данилюк В.А.,

при секретарі     - Дуткіній Ж.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації про визнання зобов’язання провести нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за апеляційною скаргою відповідача управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації на постанову Ківерцівського районного суду від 28.04.2009 р., -

в с т а н о в и л а :

Постановою Ківерцівського районного суду від 28.04.2009 р. позов в даній справі задоволено частково.

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої державної допомоги по догляду за дітьми - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними трирічного віку за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на підставі положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації (далі Управління) просить скасувати цю постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні  позову відмовити. Покликається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права. Вказує, що Управління не є головним розпорядником коштів державного бюджету, тому виплата допомоги проводилась в межах коштів визначених бюджетом. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати.  

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 протягом 2007 р. мала право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю, яка здійснює догляд за до досягнення нею трирічного віку дитиною - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у редакціях, що були чинними на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги  у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років .    

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 56, а також п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції підставно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 і зобов’язав нарахувати та виплатити недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов’язку з нарахування і виплати спірної допомоги за вказаний період саме на управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації в силу вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Постанови Кабінету Міністрів України № 32 від 16.01.2007 р. «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Розглядаючи справу в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції, з врахуванням ст. 162 КАС, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, які підтверджуються належними доказами, правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, наведених у постанові. Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304-1, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації відхилити, а постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 квітня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді