Справа № 2-241/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2010 року Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області
в складі головуючого - судді Бараненко С.М.,
при секретарях Шкурат О.Г. та Шевкун О.Є.
за участю позивача, відповідача, представника відповідача та представника третьої особи
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новгород-Сіверський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення визначення місця проживання дитини.
14 серпня 2009 року Н-Сіверським районним судом було ухвалено заочне рішення по справі і позов було задоволено в повному обсязі.
24.06.2010 року до суду з заявою про перегляд заочного рішення в частині визначення місця проживання дитини звернулася відповідач по справі ОСОБА_2
Ухвалою Н-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2010 року вказане заочне рішення було скасавано в частині визначення місця проживання дитини, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.
В судовому засіданні позивач підтримав позов і просить залишити сина ОСОБА_3 проживати з ним, так-як вони з відповідачем домовились де будуть проживати діти. Відповідач від нього сама добровільно пішла, її ніхто не виганяв. У своїй заяві вона понаписувала неправду. Дитина на даний час проживає з ним і всім забезпечена, а відповідачу він жодним чином не забороняє з сином бачитись.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Н-Сіверської міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що дитину необхідно залишити проживати з позивачем, він знає цю сім”ю і позивач веде себе гідно, нічого поганого він сказати про нього не може, а відносно відповідача нічого хорошо сказати він не може.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі і пояснила, що два роки назад почалися скандали, позивач нічого не хотів робити, вечорами ходив гулять і тому вона вирішила піти жити до сестри. Вона позивачу дозволила тільки пожити з сином, а не домовлялись на постійне проживання сина з позивачем. Причина, що вона лікувалась в психоневрологічній лікарні, так-як за рік пережила багато проблем і був нервовий зрив і вона і її батьки вирішили, що їй потрібно пролікуватись.
Представник відповідча ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі і пояснив суду, що питання в суді вирішується просте, місце проживання дитини.Практика склалась така, що дитина, після розірвання шлюбу батьків, повинна проживати з матір”ю, так-як найбільше може дати мати. Показання свідків в даній справі не є належним доказом, так-як вони є знайомими позивача. Немає ніяких даних, що мати не може виховувати дитину.
Вислухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши інші зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_6 дала показання, що позивач та відповідач три роки назад були її сусідами. Проживала вона з ними по сусідству. Сусіди були вимушені викликати міліцію, щоб заспокоїти ОСОБА_2, так-як вона говорила, що вона впадає в депресії. Коли позивач був на роботі, то відповідач залишала в замкненій квартирі дитину саму і така довго плакала. Коли поверталась, то було видно, що вживала спиртні напої. Як соціальний працівник центру сім”ї та молоді, може сказати, що надходили звернення до їх центру від сусідів та від Н-Сіверської ЦРЛ, що ОСОБА_2 закриває в квартирі дітей, залишаючі їх самих, а сама невідомо де ходить. Коли намагались з нею поговорити то вона була настроєна агресивно, погрожувала. Якщо подивитись зі строни було видно, що Сава боїться матері, так-як будь-який її жест рукою він реагував з острахом. Відносно батька нічого поганого сказати не може.
Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_7 дала показання, що вона проживає по сусідству з позивачем, та відповідач також певний час проживала по сусідству. Сім”ю ОСОБА_2 вона знає дуже давно. Позивача знає з дитинства. І може охарактеризувати його тільки з позитивної сторони, ніколи його вона п”яним не бачила. Він одружився, з”явилися діти. Зі слухів чула, що дружина в нього ненормальної поведінки, п”яна буває. Дізналась, що в тому році вона лікувалась в психіатричній лікарні. З батьком діти завжди доглянуті, нагодовані. Видно, що сину з батьком хорошо живеться. Особисто їй дитина говорила, що не знає де мама, знає тільки, що вона п”є горілку і вона постійно п”яна і йому з нею погано. Вона передає, що почула від дитини.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_8 дав показання, що з позивачем та відповідачем вони знайомі. Десь рік назад ОСОБА_2 попросила допомогти з переїздом. Вияснилось, що ОСОБА_2 йде від ОСОБА_1 на іншу квартиру. Під час переїзду вона була досить весела.
Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 дала показання, що позивач і відповідач її знайомі. ОСОБА_2 їй сама розповідала і вона сама бачила, що в ОСОБА_2 був з суду позов про розірвання шлюбу, але вона його порвала і що попало говорила на ОСОБА_1. Вона постійно перебуває у випившому стані. Перед розірванням шлюбу вона знайшла собі хлопця і збиралась з ним жити і добровільно переїхала від ОСОБА_1, її ніхто не виганяв. Нещодавно ОСОБА_2 до неї приходила п”яна, а дитину залишила саму.
Згідно ст. 161 СК України - Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх
батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з
них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають
істотнезначення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно довідки – ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні психоневрологічної лікарні з 21.07.2009 по 25.08.2009 року /а.с. 33/.
Виходячи з вище викладеного суд остаточно приходить до висновку, що малолітню дитину доцільно залишити проживати з позивачем, так-як і органи опіки та піклування проти цього не заперечують.
Крім того згідно доказів по справі , а саме показань свідків по справі (до яких суд відноситься, як до таких, що відповідать фактичним обставинам справи, та жодним іншим доказом по справі не спростовуються і вказані свідки попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань) та довідки з психоневрологічної лікарні, відповідача по справі ОСОБА_2 характеризують з негативної сторони і тому в даному випадку суд бере до уваги не тільки рівень доходів кожного з батьків, так-як дитина має право на отримання коштів на утримання від іншого з батьків, а й те, що аналізуючи в сукупності все вище викладене, відповідач своєю поведінкою може зашкодити розвиткові дитини і тому дитину необхідно залишити проживати з позивачем, так-як останній позитивно характеризується і згідно зібраних доказів по справі турбується про дитину належним чином.
Керуючись ст. 161 Сімейного Кодексу України, ст. 215 ЦПК України суд,
В И Р І Ш И В:
Малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з його рідним батьком ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: С.М.Бараненко