Справа № 2 - 145

2010 року

        Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14.01.2010 року  Іванівський районний суд Одеської області

в складі : головуючого    судді     Доніна В.Є.

                            при секретарі     Кириловій С.Ф.

    розглянувши у   відкритому   судовому  засіданні в смт. Іванівка Одеської області  цивільну справу   за   позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

      В С Т А Н О В И В:

   ОСОБА_1  звернулася до суду  з  позовом   до  ОСОБА_2 про     стягнення аліментів на утримання дітей,  посилаючись на те, що з 02 липня 1994 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

 Від шлюбу сторони мають  двох  малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є інвалідом.  

 ОСОБА_1 зазначає, що діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Батько дитини –  ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню та утриманню дітей.  

            Отже відповідач матеріальну допомогу  на утримання  дітей не  надає, хоча зобов’язаний це робити відповідно  до вимог  ст. 180 Сімейного  кодексу України.

          Позивач також  зазначає, що вона  не має матеріальної можливості самостійно  забезпечити дітям  повноцінне харчування,  придбання предметів  для організації їх побуту, можливості користуватися закладами культури, тощо.  Для цього потрібні  кошти, яких у неї  не вистачає  для   задоволення  необхідних   та   навіть  мінімальних  потреб дитини.  

Крім того, позивач вважає, що має право на стягнення аліментів за минулий час, оскільки намагалася держати від відповідача аліменти, звертаючись до нього з вимогами про сплату аліментів.

З урахування наведеного, позивач вважає, що має право на стягнення  з відповідача  на свою користь на утримання дітей    аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач має мінливий, нерегулярний дохід, в розмірі 800 гривень з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред’явлення позову і до досягнення дитиною   ОСОБА_4 повноліття, тобто до 28 серпня 2022 року.          

Позивач наполягає на стягненні аліментів, про що надала заяву.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що тимчасово не працює і не має можливості сплачувати аліменти в розмір 800 гривень щомісячно, ним надана довідка  Іванівського районного центру зайнятості, згідно якої середньо місячний прибуток складає 540.48 грн.

   Суд,  дослідивши  матеріали  справи, прийнявши до уваги твердження позивача, вважає,  що позов  підлягає частковому задоволенню  з  таких   підстав.      

Судом встановлено, що  сторони мають спільних дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 12 квітня 1995 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 22 вересня 2004 року (а.с.6).    

 Суд оглянув  посвідчення серії НОМЕР_3 від 27 вересня 2006 року, яке свідчить, що ОСОБА_4 призначена державна соціальна допомога дитям інвалідам.

 Відповідач матеріальну допомогу  на утримання  дитини не  надає, хоча зобов’язаний це робити відповідно  до вимог  ст. 180 Сімейного  кодексу України.

У відповідності зі ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я матері; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів за жодних обставин не може бути меншим за один неоподаткований мінімум доходів громадян.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, яка прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї  ООН від 20.11.1989р. та  ратифікована  Постановою ВР № 789-ХІІ  від 27.02.1991р.,  в усіх діях  щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому  забезпеченню  інтересів дитини.

Відповідно  до  ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України  батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення  нею  повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від  доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі  за рішенням суду.

Позивач стверджує, що не має матеріальної можливості самостійно  забезпечити дітям  повноцінне харчування,  придбання предметів  для організації їх  побуту, можливості користуватися закладами культури. Для цього  потрібні  кошти, яких у неї  не вистачає  для   задоволення  необхідних   та   навіть  мінімальних  потреб дітей. Угоди про добровільну сплату аліментів з відповідачем  не досягнуто.        

При визначенні розміру аліментів суд враховує  також  положення  Закону  України  „Про державний бюджет України на 2007р.”, відповідно до якого    з   01 жовтня 2007р.  встановлено прожитковий    мінімум  для   дитини  віком   від    6  до  18  років   у   розмірі    604 грн. Тобто    це   є   той  мінімум,  який   дитина   повинна  отримувати  для   свого  прожиття.  Тому саме цей розмір  аліментів  має сплачувати відповідач  на користь позивачки на утримання дитини.

 Обставини, на які посилалася позивач обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому  засіданні  належними та допустимими доказами у відповідності   до  ст.ст. 10, 60  ЦПК України.

З наведеного суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки при визначені розміру аліментів суд має враховує стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів  (ст.. 182 СК України), а позивач довів, що не має можливості сплачувати 800 гривень щомісячно, оскільки середньомісячний дохід складає 540.48 грн.

За таких обставин  суд вважає, що  з  ОСОБА_2    необхідно стягнути  на користь    ОСОБА_1 аліменти на утримання  дітей  - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 700 гривень щомісячно, починаючи з 02.03.2009 року і до досягнення повноліття дитини ОСОБА_3, та потім у розмірі 400 (чотириста) гривень щомісячно до повноліття дитини ОСОБА_4.  

Також суд відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України вважає, що з    ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати по справі – судовий збір у розмірі 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи  у розмірі 30 грн.  

В силу ст. 367 ЦПК України суд зобов’язаний допустити негайне виконання рішення суду    у  межах   суми   платежу за  один місяць

Керуючись  ст.3 Конвенції про права дитини, яка прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї  ООН від 20.11.1989р. та  ратифікована  Постановою ВР України  № 789-ХІІ  від 27.02.1991р., ст. 51 Конституції України,   ст.180, ч.3 ст.181, ст.182 СК України , ст.ст.  7, 8, 10, 15, 60, 81, 88, 212 - 213, 223 ч.1 ст.367 ЦПК України,       суд –

В И Р І Ш И В:

      Позовну   заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.    

  Стягнути  з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце постійного проживання: АДРЕСА_1 на користь  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце постійного проживання АДРЕСА_1 аліменти на утримання  дітей  - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 700 гривень щомісячно, починаючи з 02.03.2009 року і до досягнення повноліття дитини ОСОБА_3, та потім у розмірі 400 (чотириста) гривень щомісячно до повноліття дитини ОСОБА_4.  

    Стягнути  з  ОСОБА_2  на  користь  держави  судовий збір  у розмірі 17 грн.

   Стягнути з  ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення суду у розмірі 30 гривень ( номер рахунку 31219259700200, отримувач УДК у Іванівському районі Одеської області, найменування рахунку - Іванівський район 21081100, банк - ГУДКУ в Одеській області, МФО - 828011, ЄРДПОУ – 23214703).

Допустити негайне виконання рішення у  межах   суми   платежу за  один місяць.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом  десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК  України.

        Суддя