АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа -№ 22ц-205/07                                   Головуючий в 1 інстанції - Задороженко А.І.

Категорія -                                                                        Доповідач - Кравченко Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2007 року    Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Кравченко Н.В., суддів - Пригорнєвої Л.І., Борисова Є.А. за участю секретаря - Пономарьової О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську   справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1та Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім "Марс" м. Луганська  на рішення  Станично-Луганського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2007 року за позовом ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім "Марс" м. Луганська про відшкодування шкоди,

встановила:

У липні 2007 року позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім "Марс" м. Луганська, в якому послалася, що 29 квітня 2003 року автомашиною, належною відповідачеві та керованою водієм ОСОБА_2., було травмовано її сина ОСОБА_3., який помер у лікарні, внаслідок чого їй заподіяно матеріальну шкоду у сумі 322 гр.42 коп., як витрати на придбання ліків під час знаходження сина у лікарні, також їй смертю сина заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у сумі 50000 гр. Відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати їй вказану шкоду, проти чого він заперечує, тому позивачка просила стягнути на її користь вказані суми.

Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2006 року позовні вимоги позивачки задоволено частково.

Суд стягнув з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім "Марс" м. Луганська на користь позивачки ОСОБА_1. у відшкодування майнової шкоди 322 гр. 42 коп., у відшкодування моральної шкоди 30000 гр., та у відшкодування судових витрат 200 гр. Рішення в частині стягнення 322 гр. 42 коп. звернено до негайного виконання. Також судом стягнуто на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

В апеляційній скарзі позивачка з рішенням суду не згодна в частині розміру стягнутої на її користь моральної шкоди, вважає, що суд безпідставно зменшив її розмір, просить у цій частині рішення суду змінити, стягнути на її користь моральну шкоду у заявленому нею розмірі 50000 гр.

В апеляційній скарзі відповідач з рішенням суду не згоден у повному обсязі, вважає, що суд безпідставно стягнув з них на користь позивачки, як матеріальну, так і моральну шкоду, оскільки син позивачки загинув внаслідок порушення ним правил дорожнього руху, що і призвело до дорожньо-транспортної пригоди, водій відповідача правила дорожнього руху не порушував, про що свідчить та обставина, що стосовно нього відмовлено у порушенні кримінальної справи. Просить рішення скасувати, та відмовити позивачці у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом встановлено, що 29 квітня 2003 року автомашиною, належною відповідачеві та керованою водієм ОСОБА_2., було травмовано сина позивачки -ОСОБА_3., який   помер у лікарні,  внаслідок чого їй заподіяно матеріальну шкоду у сумі 322

2

гр.42 коп., як витрати на придбання ліків під час знаходження сина у лікарні, а також їй смертю сина заподіяно моральну шкоду.

Вказані обставини підтверджується матеріалами справи, та не заперечуються сторонами.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

У відповідності зі ст.. 440 та 440-1 ЦК УРСР ( 1963 p.), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та які містять загальні правила відшкодування шкоди, майнова та моральна шкода, заподіяна особі та майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду у повному обсязі. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Згідно зі ст.. 450 ЦК УРСР (1963 року), який діяв на момент виникнення вказаних правовідносин, передбачена спеціальна відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, згідно якої він зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеною небезпеки, якщо не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки у даному випадку шкода позивачці спричинена внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, доказів того, що вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого - загиблого сина позивачки, суду не надано, суд правильно дійшов висновку щодо необхідності покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню, як матеріальної, так і моральної шкоди, оскільки саме відповідач є володільцем автомашини, яка спричинила загибель сина позивачки, водій Бурдовіцен керував вказаним джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами з відповідачем і тому не може вважатися у момент дорожньо-транспортної пригоди її володільцем у сенсі відповідальності за шкоду, заподіяну цим джерелом.

Однак, що стосується розміру моральної шкоди, який на думку суду повинен відшкодовувати відповідач, судова колегія вважає, що він є завищеним.

Згідно зі ст.. 454 ЦК УРСР ( 1963р.), який діяв на момент   виникнення спірних правовідносин,    якщо груба необережність самого потерпілого    сприяла    виникненню або  збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини   потерпілого розмір відшкодування   повинен бути зменшений або у відшкодуванні шкоди повинно бути відмовлено.

Суд, у своєму рішенні визначаючи розмір моральної шкоди, послався на наявність у діях сина позивачки грубої необережності, але ця обставина у достатній мері не врахована. Суд фактично не взяв до уваги, груба необережність потерпілого виявилася у тому, що у стані сп'яніння перепинав проїжджу частину дороги у недозволеному місці, і саме ця обставина є причиною наїзду на нього.

А тому підстав для визначення суми моральної шкоди у розмірі 30000 гр. у суду не було.

Судова колегія вважає, що з урахуванням вказаної обставини розумною та справедливою сумою відшкодування моральної шкоди буде 3000 ( три тисячі) гр.., яка і повинна бути стягнута на користь позивачки з відповідача.

Інші доводи апеляційних скарг позивачки та відповідача на увагу не заслуговують з наведених підстав.

Оскільки рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає вимогам закону, воно в цій частині у відповідності зі ст.. 309 ЦПК України , підлягає зміні з визначенням суми моральної шкоди у вказаному розмірі. В іншій частині підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.. 307,309,313,314,316 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -

Вирішила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім "Марс" м. Луганська задовольнити частково.

Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім "Марс" м. Луганська  про відшкодування шкоди - змінити.

3

Зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім "Марс" м. Луганська на користь ОСОБА_1 до 3000 ( трьох тисяч) гр..

В іншій частині рішення Станично - Луганського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2006 року - залишити без зміни.

Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після його проголошення.