Справа № 2-263/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

19 серпня 2010 року                                                                                м. Полтава

 Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді     Жилки О.М.,

при секретарях Погребній Л.Є., Жовтяк Н.В., Олефір А.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

    Зважаючи на складність у викладені повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що судом може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 116, 117, 232, 233 Кодексу Законів про Працю України,  ст.ст. 10, 11, 60, 212 – 215, 218, 367  ЦПК України,  суд,

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

    Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1: - 2097 грн. (дві тисячі дев’яносто сім) грн. 50 коп. заборгованості по заробітній платі, та  - 2097 грн. (дві тисячі дев’яносто сім) грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього – 4195 (чотири тисячі сто дев’яносто п’ять) грн., з урахуванням суми податку та інших обов’язкових платежів.

    В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити за безпідставністю.

Рішення суду в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 2097 грн. 50 коп. підлягає до негайного виконання.

    Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь держави 51 грн. державного мита та  120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення по розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Головуючий по справі                         О.М. Жилка

КОПІЯ

Справа № 2-263/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 року                                                                                м. Полтава

 Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді     Жилки О.М.,

при секретарях Погребній Л.Є., Жовтяк Н.В., Олефір А.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду з вимогою стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку.

В своїй заяві та в судовому засіданні позивачка вказала, що в період із 16 березня по 27 квітня 2009 року, на підставі трудового договору, вона працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, її заробітна плата становила 605 грн. на місяць. Посилаючись на те, що відповідач після розірвання трудового договору не виплатив їй заробітну плату та не повернув їй трудову книжку до 16.07.2009 року включно, даний трудовий договір був знятий з реєстрації в центрі зайнятості лише 16.07.2009 року, позивачка, уточнивши в судовому засіданні свої вимоги, просила суд стягнути з відповідача на її користь 2675 грн. заборгованості по заробітній платі за вказаний період, а також середній заробіток за час затримки розрахунку по 605 грн. щомісячно за весь час затримки, а всього 9330 грн. Крім того, позивачка просила суд допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю.

Відповідач та його представники в судовому засіданні, кожний окремо, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечували повністю посилаючись на те, що позивачка після розірвання трудового договору повністю отримала заробітну плату за відпрацьований період.    

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими разом з тим, підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 16 березня 2009 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем був укладений трудовий договір строком на шість місяців відповідно до якого, позивачка працювала у відповідача на посаді  оператора лінії для оброблення перо-пухової сировини, а останній зобов’язувався виплачувати їй заробітну плату  у розмірі мінімальної заробітної плати, що на час укладення договору становить 605 грн. на місяць.

-2-

Як вбачається із оголошеної в судовому засіданні копії трудової книжки, та копії трудового договору, ОСОБА_1 була звільнена з роботи 29 квітня 2009 року за власним бажанням, а останній фактично був розірваний 16 липня 2007 року, з моменту зняття його з реєстрації у державній службі зайнятості.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 при звільненні ОСОБА_1 з роботи,  не провів з нею розрахунок та не повертав позивачу трудову книжку до 16 липня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що за весь час роботи у відповідача, останній фактично виплатив їй заробітну плату на загальну суму 350 грн.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що повністю виплатив позивачу заробітну плату за період з 16 березня по 29 квітня 2009 року на загальну суму 912 грн.  з урахуванням суми податку та інших обов’язкових платежів

На підтвердження своїх заперечень відповідач надав суду копії розрахунків страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із оголошених в судовому засіданні розрахунків страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, останні не містять будь-яких відомостей про отримання ОСОБА_1 заробітної плати.

Відповідач та його представники не надали суду будь-яких інших доказів (платіжних відомостей, квитанцій, касових ордерів) за підписом ОСОБА_1,  що підтверджували б отримання останньою заробітної плати.

Як пояснили в судовому засіданні відповідач та його представники, будь-які інші документи про видачу позивачу заробітної плати у фізичної особи-підприємця не велися.

    Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушував умови зазначеного вище трудового договору щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати а тому, повинен був при звільненні останньої з роботи виплатити їй заборгованість по заробітній платі за період з 16 березня по 17 липня 2009 року, відповідно до умов зазначеного договору.

    Як вбачається із оголошеної в судовому засіданні  копії трудового договору, відповідач повинен був виплачувати позивачу заробітну плату у розмірі 605 грн. на місяць.

За період із 16 березня по 17 липня 2009 року відповідач повинен був виплатити позивачу заробітну плату на загальну суму 2440 грн. 16 коп. ((605 грн. х  4 місяці) + 27 грн. 50 коп. з 1 день), з урахуванням суми податку та інших обов’язкових платежів.

З урахуванням того, що позивач частково отримала заробітну плату у розмірі 350 грн., заборгованість по виплаті їй заробітної плати складає 2097 грн. 50 коп.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні  підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 117 цього ж кодексу, в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що період затримки розрахунку позивачу заробітної плати становить з 18 липня 2009 року по 19 серпня 2010 року, по день постановлення рішення.

-3-

Середній заробіток позивача становить 27 грн. 50 коп. (605 грн. :  22 дні).

 Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті сору.

Враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, спірну суму, на виплату якої позивачка має право, розмір середнього заробітку, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають до часткового задоволення а саме, на суму заборгованості по заробітній платі – 2097 грн. 50 коп., а всього, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4195 грн. (2097 грн. 50 коп. + 2097 грн. 50 коп.) ), з урахуванням суми податку та інших обов’язкових платежів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 116, 117, 232, 233 Кодексу Законів про Працю України,  ст.ст. 10, 11, 60, 212 – 215, 218, 367  ЦПК України,  суд,

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

    Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1: - 2097 грн. (дві тисячі дев’яносто сім) грн. 50 коп. заборгованості по заробітній платі, та  - 2097 грн. (дві тисячі дев’яносто сім) грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього – 4195 (чотири тисячі сто дев’яносто п’ять) грн., з урахуванням суми податку та інших обов’язкових платежів.

    В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити за безпідставністю.

Рішення суду в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 2097 грн. 50 коп. підлягає до негайного виконання.

    Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь держави 51 грн. державного мита та  120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення по розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Головуючий по справі         /підпис/             О.М. Жилка

ВІРНО: СУДДЯ                                 О.М. ЖИЛКА