Цивільне судочинство                                 Справа № 2-347/10  

позовне провадження,

категорія – спори про спадкове право – 36

Рішення

 іменем України              

      13 вересня 2010 року                         м. Любомль.

Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді       Дороша П.І.,  

при секретареві         Федчишин Г.В.,    

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любомльської міської ради Волинської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове, в тому числі на самочинно збудоване, нерухоме майно, --

встановив:

    До Любомльського районного суду із позовною заявою звернулась ОСОБА_1. Просить ухвалити рішення, яким визнати за нею права власності на спадкове, в тому числі і на самочинно збудоване, нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті чоловіка, ОСОБА_6, залишилось спадкове нерухоме майно, спадкоємцем якого згідно закону є позивач. Через наявність самочинної добудови не може оформити своїх прав. Про те, що будинок з надвірними спорудами відповідають державним будівельним, санітарним, протипожежним нормам, правилам забудови, земельному та природоохоронному законодавству свідчить комплексний висновок.

    В судове засідання позивач не з’явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідачі подали заяву про визнання позову та розгляд справи без їх участі.

    Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведені попереднього судового засідання.

    Відповідно до вимог частини 4 статті 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку статті 174 цього ж Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки викладені у позовній заяві обставини, на які позивач покладається в обґрунтування своїх вимог, сторонами фактично визнаються, то на підставі частини 1 статті 61 ЦПК України суд визнає їх доведеними.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Пунктом 11 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України (далі -- ЦК) визначено, що право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

    У відповідності до частини 1 статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

    Згідно частин 1 та 5 статті 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 392 ЦК, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина 5 статті 376 ЦК визначає, що на вимогу власника (користувача)  земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 130, 174, 209, 213-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 16, 328, 346, 376, 392, 1268 ЦК суд, --

вирішив:

    Позов задовольнити повністю.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: житловий будинок «А-1», веранду «а», тамбур «а/», сарай «Б-1», сарай «б», вбиральню «В», колодязь «к», огорожу «1», яке розміщене по АДРЕСА_1.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення оскаржуваного судового рішення.    

      Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Головуючий: суддя                         П.І. Дорош