Справа № 2-2279/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 року                    Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді                        Яровенко  Н.О.

при секретарі                               Бондар О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про визнання договору недійсним , -  

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання договору недійсним посилаючись на те, що 24.03.2008 року між банком на позивачем було укладено договір про надання та використання міжнародної платіжної картки. В подальшому до вказаного договору був укладений додатковий договір про встановлення кредитних лімітів під платіжні картки. За умовами додаткового договору ОСОБА_1 було відрито кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування в розмірі 10000 доларів США строком до 26.03.2009 року зі ставкою 13 %. Вважає, що даний договір є недійсним, оскільки використання іноземної валюти за спірним договором як засобу платежу, на його думку суперечить вимогам чинного законодавства,  вважає, що у банку відсутні правові підстави для здійснення кредитних операцій в іноземній валюті. Просить визнати вищезазначений договір кредиту недійсним.  

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просить суд визнати додатковий договір про встановлення кредитних лімітів під платіжні картки НОМЕР_1 від 27.03.2008 року до договору про надання та використання міжнародної платіжної картки НОМЕР_2 від 24.03.2008 року недійсним.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених в запереченнях проти позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 24.03.2008 року між Банком Форум та ОСОБА_1 був укладений договір про надання та використання міжнародної платіжної картки (а.с.6-11). В подальшому 27.03.2008 року між тими ж сторонами було укладено додатковий договір про встановлення кредитних лімітів під платіжні картки (а.с.12), відповідно до якого банк відкриває кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування в розмірі 10000 доларів США з кінцевим терміном повернення 26.03.2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13 %.

    Відповідно до ст. ст. 6,  627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності і справедливості.      

    Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

  В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що наданням банком грошових коштів (кредиту) у вигляді кредитної лінії та проведення ним дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією, а тому дана операція потребує наявності у банку індивідуальної ліцензії. Позивач посилається на ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», відповідно до якої надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави потребує наявності індивідуальної ліцензії.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.   

    Згідно  п. 8 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 9 листопада 2009 року, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.   

    Відповідно до ч.1 та 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.  Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках та на умовах, встановлених законом.  

    Випадки і порядок використання іноземної валюти визначені Законом України «Про Національний банк України» та Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р., відповідно до яких  передбачена можливість розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні за умови наявності у комерційних банків ліцензії на здійснення валютних операцій.  

    Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України при  укладенні договору кредиту сторони можуть визначити еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.  

    Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у розрахунках між резидентами і нерезидентами України  у межах торгового обороту, що здійснюється через уповноважені банки, як засіб платежу використовується іноземна валюта.  

    Згідно ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської  ліцензії.  

    Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.  Відповідачем  – ПАТ «Банк Форум» 03.12.2001р. отримана банківська ліцензія за №62 на право здійснення банківських операцій, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власний умовах та на власний ризик, та письмовий дозвіл № 62-5 від 03.12.2001 на право здійснення банківських операцій, а саме на право здійснення операцій з валютними цінностями.  

Правова позиція позивача щодо необхідності отримання банком індивідуальної ліцензії для здійснення операції з надання і одержання кредиту в іноземній валюті та для здійснення операцій на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України згідно з вимогами п «г» ч.4 ст.5 Декрету також не знайшла свого підтвердження.   

Згідно ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.   

Пунктом «в» ч.1 с.5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на даний час законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті  як критерії їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.   

Відповідно до п.1.4 Положення НБУ №483 від 14.10.2004 року використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання будь-яких забов’язань або оплати товарів, що придбаваються.   

Пунктом 1.5 вищезазначеного Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.   

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач має банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, тому є уповноваженим банком на здійснення операцій з валютними цінностями.

Виходячи з викладеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплати процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії.   

Оскільки посилання позивача про порушення його прав з боку відповідача не знайшли свого підтвердження, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.     

    На підставі  викладеного,   ст. ст. 6, 202,203, 524-526, 627, 638, 651, 652, 1054    ЦК України,   Законів  України „Про банки та банківську діяльність ”,  «Про Національний банк України» Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р.  та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88, 208-209, 212-215  ЦПК України суд -  

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про визнання договору недійсним відмовити.

    До суду може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя