Справа № 2-2479/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

01 вересня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -     Бірси О.В.

при секретарі -         Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок пенсії ,-

В С Т А Н О В И В:

Оскільки для написання повного тексту рішення необхідно певний час, суд вважає за можливе, відповідно до ч.3 ст.209, ч.1 ст. 218 ЦПК України оголосити вступну та резолютивну частини рішення. З повним  рішенням суду особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитися через три дні після проголошення в судовому засіданні  вступної та резолютивної частин рішення.  

Керуючись ст. ст. 46, 92, 152 Конституції України, ст. ст. 14, 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 28, 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст. ст. 10, 11, 58-60, 62-64, 88, 208, 215-218, 223, 294 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок пенсії – задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду 2-3 групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з порушенням вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - неправомірними.

      Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва призначити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як особі, що постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (інваліду ІІІ групи), з 01 червня 2007 року по 01 грудня 2009 року державної пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком,  відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених позивачеві виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва призначити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як особі, що постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (інваліду ІІ групи), з 01 грудня 2009 року державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком,  відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених позивачеві виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 22 гривні 10 копійок, а всього  142 (сто сорок дві) гривні 10 копійок.

В решті заявлених вимог відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом  десяти днів з дня оголошення рішення   суду в судовому засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні  в судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :

Справа № 2-2479/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

01 вересня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -     Бірси О.В.

при секретарі -         Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок пенсії ,-

В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови у призначенні, проведенні перерахунку та виплати йому з 01 червня 2007 року державної пенсії по інвалідності у розмірі  не нижче 6 мінімальних пенсій за віком  та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а з 01 грудня 2009 року державної пенсії у розмірі не  нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, взявши за основу  розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01 червня 2007 року по 01 грудня 2009 року в сумі 92319 гривень 50 копійок з урахуванням проведених виплат, за період з 01 грудня 2009 року по 01 червня 2010 року у сумі 35612 гривень, з урахуванням проведених виплат. А також зобов’язати відповідача призначити основну та додаткову пенсію, згідно вимог ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень і витрати на правову допомогу у розмірі 500 гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що він являється постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, з 14 грудня 2005 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, а з 07 грудня 2009 року – ІІ групу інвалідності безстроково, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва. В зв’язку з цим має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме розмір його пенсії до грудня 2009 року не міг бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а щомісячної додаткової пенсії нижчим від 50 % мінімальної пенсії за віком, а з грудня 2009 року  розмір пенсії не міг бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а щомісячної додаткової пенсії нижчим від 75 % мінімальної пенсії за віком, яка згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте, йому виплачується державна та додаткова пенсія в значно нижчому розмірі, ніж передбачено зазначеним Законом. На його звернення відповідач відмовив йому у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на те, що нарахування проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530. Така відмова є протиправною, оскільки Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми виплат, змінювати розмір бази нарахувань пенсій, встановлених Законом, а надано право роз’яснення порядку застосування цього Закону.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надали суду письмові пояснення, які містять клопотання про слухання справи за відсутності представника відповідача.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

      Відповідно до частин 1, 3 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

           Як встановлено судом  та підтверджено матеріалами справи, позивач  є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 11).

              Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 12 грудня 2005 року визнано інвалідом IIІ групи, що підтверджується довідкою  до акту  огляду МСЕК серії КА-1 № 024647 від 14 грудня 2005 року (а.с.12), а з 07 грудня 2009 року інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії КВ-1 № 008115 (а.с. 13). ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".    

          Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивача  віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 11).

          Згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІI групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а інвалідам  ІІ групи – 8 мінімальних пенсій за віком.

          Відповідно до статті 50 зазначеного Закону, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а інвалідам ІІ групи, відповідно, - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

           Зазначені норми Закону були змінені 28 грудня 2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01 січня 2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

              За таких обставин, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону від 19 грудня 1991 року, 01 липня 1992 року,  позивач з має  право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а з грудня 2009 року у зв’язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності – на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком

              Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення данного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

    Умови призначення і виплати пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Призначення і виплати пенсії здійснюється Управлінням Пнсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.

    За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем у даній справі.

    Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи» передбачено, що пенсії  особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються  у вигляді:

    а) державної пенсії;

    б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається  після виникнення права на державну пенсію.

          Частиною 1 ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.

          Зі змісту статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

           За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".   Інший нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.

           Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

           Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

            Отже, для позивача, як інваліда та особи, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою 1 категорії,  розмір державної та додаткової пенсії повинен був розраховуватися виходячи з наведених розмірів.

Позивач із заявою від 19 квітня 2010 року зверталась до відповідача з проханням провести перерахунок та виплату недоотриманих нею коштів державної та додаткової пенсії за 2007-2009 роки, однак в цьому їй було відмовлено (а.с. 15, 17-18).

            Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов’язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом   Міністрів України, внаслідок чого відповідач Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва керувався розміром, визначеним постановами КМУ, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи  порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.  

           Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок виплат, не порушуючи положень  вищевказаного Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

           Таким чином, доводи Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про призначення пенсії виключно на нормах, які встановлені постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки спірні правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір державної та додаткової пенсій.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.  

Встановлюючи час, з якого потрібно зробити перерахунок пенсії та  виплату грошових сум, суд враховує положення частини 2 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

         За вищевикладених обставин, позов в частині заявлених вимог щодо зобов’язання відповідача призначити, здійснити перерахунок та виплату пенсії знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягає задоволенню.

        Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнена від сплати судового збору.

         Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг на правову допомогу в розмірі 500 гривень судом встановлено наступне.

         Згідно ч. 2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

         Оскільки Закону, про який йдеться у ст. 84 ЦПК України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи, визначає суд відповідно до вимог постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справи і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590. Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації у цивільних справах на правову допомогу у випадку, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, а саме граничний розмір не може перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 %  розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.        

          В матеріалах справи наявні рахунок ТОВ «Надія» від 19 квітня 2010 року на сплату консультаційно-правових послуг на ім’я позивача (а.с. 20), квитанція про сплату останнім коштів в сумі 500 гривень за надання юридичних послуг (а.с.21), довідка з ЄДРПОУ ТОВ «Надія» із зазначенням видів діяльності товариства, в перелік яких включено діяльність адвокатських об’єднань та індивідуальна адвокатська діяльність (а.с. 22), акт приймання-передачі послуг від 19 квітня 2010 року (а.с. 19) та довідка щодо проведеної роботи в якій зазначено, що обсяг затраченого часу при наданні юридичних послуг складає чотири години (а.с. 23-24).

Отже, враховуючи вимоги вищенаведеної постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590, а також те, що у квітні 2010 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 884 гривні, особі, яка надає правову допомогу за повний робочий день мають виплачуватися кошти в розмірі 44 гривні 20 копійок З урахуванням того, що за обсягами часу фахівцями у галузі права було витрачено 4 години, підлягає стягненню на правову допомогу сума  у розмірі 22 гривні 10 копійок.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

             Керуючись ст. ст. 46, 92, 152 Конституції України, ст. ст. 14, 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 28, 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст. ст. 10, 11, 58-60, 62-64, 88, 208, 215-218, 223, 294 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок пенсії – задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду 2-3 групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з порушенням вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - неправомірними.

      Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва призначити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як особі, що постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (інваліду ІІІ групи), з 01 червня 2007 року по 01 грудня 2009 року державної пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком,  відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених позивачеві виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва призначити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як особі, що постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (інваліду ІІ групи), з 01 грудня 2009 року державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком,  відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених позивачеві виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 22 гривні 10 копійок, а всього  142 (сто сорок дві) гривні 10 копійок.

В решті заявлених вимог відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом  десяти днів з дня оголошення рішення   суду в судовому засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні  в судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :