Справа № 2-2480/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

30 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -     Бірси О.В.

при секретарі -         Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та  соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського  центру  нарахуванню та здійсненню  соціальних  виплат про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок  щорічної допомоги на оздоровлення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок  щорічної допомоги на оздоровлення посилаючись на те, що він є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи безстроково з 21 квітня 1995 року і на нього поширюється дія Закону України ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».Відповідно до  ст. 48 зазначеного Закону, він має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Проте, нарахування та виплата йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки здійснювалась відповідачами відповідно до постанов КМУ № 876 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 в розмірі, значно меншому, ніж це встановлено базовим Законом. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законами України «Про Державних бюджет» на відповідні роки і цей розмір береться для розрахунку на момент виплати допомоги. Оскільки відповідачі так і не здійснили перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги в розмірі, передбаченому Законом України, позивач просить суд захистити його порушене право, а саме визнати  дії відповідачів неправомірними, зобов’язати провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи передбаченої ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007, 2008, 2009 роки в сумі 7667 гривень 50 копійок, з урахуванням проведених виплат, зобов’язати відповідачів призначити (встановити), як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути на його користь судові витрати по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник  відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації Кашуба О.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених в письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.  Пояснила, що нарахування та виплата позивачу щорічної грошової допомоги проводилась у повній відповідності з вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановами КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням тих сум, які було можливо виплачувати в межах бюджетних асигнувань.

Представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з’явився, про день, час та місце засідання повідомлені належним чином,  надали суду письмові заперечення,  в задоволенні позову просили відмовити.

              Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

              Згідно ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 21 квітня 1995 року, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копією посвідчення та Актом огляду МСЕК (а.с.46-47), перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».    

              Згідно розпорядження Управління праці та  соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва від 01 жовтня 2007 року позивачу в 2007 році була виплачена компенсація на оздоровлення в розмірі 120 гривень, згідно розпорядження від 20 червня 2008 року – 120 гривень, згідно розпорядження від 13 травня 2009 року – 120 гривень (а.с.25-26), що також підтверджується інформацією відділу прийняття рішень щодо одноразової компенсаційної виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю  в результаті аварії на Чорнобильській АЕС та нарахування щорічної допомоги на оздоровлення (а.с.24).

              Статтею 48 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції 06 червня 1996 року, яка набрала чинності 20 червня 1996 року, передбачено, що учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії мають право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 5 - ти мінімальних заробітних плат.

              Положення вказаної статті діяли до прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, яким дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого   частини   першої,   частини  третьої,  абзаців  другого, третього,  четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та   частини  сьомої   48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги.

    Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію зазначених вище абзаців та частин ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, проте зупинення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007р.

              Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності 01 січня 2008 року, текст абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого   частини   першої,   частини  третьої,  абзаців  другого, третього,  четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та   частини  сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».  

              Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 р.

              Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

              Отже, позивач має  право на отримання  щорічної грошової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат саме відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанов КМУ, на які посилаються відповідачі.          

      Згідно Типового положення про Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ від 30 жовтня 2007 року №790, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації є структурним підрозділом Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, основним завданням якого є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

            Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, згідно з п. 4.1. Положення про центр здійснює виплату соціальної допомоги, інших грошових виплат за розпорядженнями та списками, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, проте, жодним нормативно-правовим актом Центру не надано повноважень встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення.

              Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та  Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є належними відповідачами в даній справі.

            Суд не приймає доводи відповідачів в тій частині, що відповідно до  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір щорічної допомоги на оздоровлення нараховувався та виплачувався відповідно до Постанов КМУ №836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та №562 від 12 липня 2005 року  «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок «Чорнобильської катастрофи», оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України на встановлення порядку та сум виплат не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених  цим же Законом.  

              Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити порядок, не порушуючи положень  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри щорічної допомоги на оздоровлення.

Таким чином, доводи відповідачів про нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом, як доказ правомірності їх діянь, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом, в силу вимог ст. 19 Конституції України, мали керуватися відповідачі при здійсненні нарахування та виплати допомоги позивачу.

Також, відповідачами не надано суду жодного доказу того, що їх посадовими особами вживалися будь-які дії, в тому числі щодо направлення запитів на роз'яснення постанов КМУ, які суперечили нормам Закону, щодо збільшення сум призначених виплат, щодо правильності проведення нарахування сум щорічної допомоги на оздоровлення, направлених на виконання положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Суд не приймає доводи відповідачів, що останнім здійснювались заходи, щодо роз’яснень порядку нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки з наданої відповідачами відповіді Міністерства праці та соціальної політики України від 18 травня 2010 року, вбачається, що остання направлення на роз’яснення порядку виконання рішень судів стосовно невідповідності розмірів виплат, визначених законами про соціальний захист окремих категорій громадян, до розмірів затверджених постановами Кабінету Міністрів України.          

              Отже, суд вважає доведеним факт протиправного діяння (бездіяльності) відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням нарахованих та виплачених позивачеві грошових сум, а також неправомірної бездіяльності Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо невиплати належних сум позивачеві.

            Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені йому суми допомоги, та зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки на підставі здійсненого Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації перерахунку сум щорічної допомоги на оздоровлення, враховуючи проведені за цей період виплати.

              При розгляді даної справи судом враховується те, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності.

          Згідно з ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

            Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень.        

            Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідачів на його користь витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень є  обґрунтованою і  підлягає задоволенню.

            Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» за № 7-93 від 21 січня 1993 року Позивач звільнений від сплати судового збору.

            Оскільки відповідачі також звільнені від сплати судового збору, то, відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, сума судового збору компенсується за рахунок держави.

              Керуючись ст.ст. 19, 46, 55, 92 Конституції України, ст.ст. 48, 71 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, 22 травня 2008 року,  ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 79, 88, 209, 210, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

                                                                    В И Р І Ш И В:

  Позов ОСОБА_1 до Управління праці та  соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського  центру  нарахуванню та здійсненню  соціальних  виплат про зобов’язання провести перерахунок  щорічної допомоги на оздоровлення – задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки - неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та  соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок  щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідно до  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007, 2008 та 2009 роки,  з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат.  

Зобов’язати Київський міський  центр по нарахуванню та здійсненню  соціальних  виплат виплатити ОСОБА_1 перерахунок  щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідно до  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007, 2008 та 2009 роки,  з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат.

Стягнути з Управління праці та  соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва та Київського міського  центру  нарахуванню та здійсненню  соціальних  виплат в рівних частинах на користь  ОСОБА_1 судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.  

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом  десяти днів з дня оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні  в судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

С у д д я :  

Справа № 2-2480/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

30 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -     Бірси О.В.

при секретарі -         Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та  соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського  центру  нарахуванню та здійсненню  соціальних  виплат про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок  щорічної допомоги на оздоровлення ,-

В С Т А Н О В И В:

Оскільки для написання повного тексту рішення необхідно певний час, суд вважає за можливе, відповідно до ч.3 ст.209, ч.1 ст. 218 ЦПК України оголосити вступну та резолютивну частини рішення. З повним  рішенням суду особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитися через три дні після проголошення в судовому засіданні  вступної та резолютивної частин рішення.  

Керуючись ст.ст. 19, 46, 55, 92 Конституції України, ст.ст. 48, 71 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, 22 травня 2008 року,  ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 79, 88, 209, 210, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

  Позов ОСОБА_1 до Управління праці та  соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського  центру  нарахуванню та здійсненню  соціальних  виплат про зобов’язання провести перерахунок  щорічної допомоги на оздоровлення – задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки - неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та  соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок  щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідно до  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007, 2008 та 2009 роки,  з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат.  

Зобов’язати Київський міський  центр по нарахуванню та здійсненню  соціальних  виплат виплатити ОСОБА_1 перерахунок  щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідно до  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007, 2008 та 2009 роки,  з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат.

Стягнути з Управління праці та  соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва та Київського міського  центру  нарахуванню та здійсненню  соціальних  виплат в рівних частинах на користь  ОСОБА_1 судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.  

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом  десяти днів з дня оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні  в судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

С у д д я :