Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 року Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді   Міщенко К.М.

при секретарі              Табачківська М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Державний нотаріус Тальнівської державної нотаріальної контори, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, про визнання свідоцтва про прийняття спадщини недійсним та його скасування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання квартири об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та внесення змін до свідоцтва про прийняття спадщини. 27.021957 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_3. 1999 року вони на спільні кошти придбали квартиру за адресою АДРЕСА_1 У вищевказані квартирі вини були зареєстровані та проживали до дня смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. При житті покійний заповів все майно дочці ОСОБА_2,  яка здійснювала оформлення спадщини, так як позивачка довіряла дочці та через поганий стан здоров’я не могла самостійно здійснювати оформлення спадщини. На початку вересня 2009 року ОСОБА_2 несподівано виїхала за межі України і немає намір повертатися. На початку 2010 року позивачка дізналася про те, що вищевказана квартира, куплена на спільні кошти з покійним чоловіком, повністю перейшла у власність дочки ОСОБА_2 і ніякого відношення та відповідних документів ОСОБА_1 до квартири немає. В даний час у позивачки погіршився стан здоров’я і догляд здійснює її син, який з своєю сім’єю проживає окремо. Таким чином, позивачка бажає, визнати частку власності на квартиру, що і змішує її звернутись з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги змінила та просила суд скасувати свідоцтво про прийняття спадщини.

Відповідачка в судові засідання не з’являлася, хоча про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлена, причини своєї неявки суду не повідомила.

В судовому засіданні державний нотаріус не заперечував про задоволення позову.

Суд, вислухавши позивача, третю особу, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази надані по справі, приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Згідно свідоцтва про шлюб від 26 лютого 1957 року серії 1-ЯР № 651049 виданого Копайгородським райбюром ЗАГСу Вінницької області про те, що ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 одружився з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3  про, що в книзі реєстрації актів цивільного стану про шлюб 26.02.1957 року було зроблено запис № 10.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 31 березня 2005 року виданого Відділом РАГСу Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 89 роки, про що в Книзі реєстрації актів про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 було вчинено запис № 93.

Згідно свідоцтва про права на спадщину за заповітом від 07.10.2005 року виданого державним нотаріусом Тальнівської державної нотаріальної контори, на підставі заповіту ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2, спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту на квартиру виданого Черкаським об’єднаним бюро технічної інвентаризації, квартира розташована по АДРЕСА_1 знаходиться у власності ОСОБА_2.

Згідно п.3 ст.1268 Цивільного Кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка не заявляла відмову від прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1241   Цивільного Кодексу України  малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно п.1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка має право на Ѕ частину квартири і на обов’язкову частку у відповідності до ст. 1241 ЦК України.

Згідно ч.3 ст.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про скасування  вказано, що відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав установлено законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, порушення у зв’язку з видачею  свідоцтва про право на спадщину інших осіб, тощо.

На підставі ст.ст.1222, 1223, 1241, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Державний нотаріус Тальнівської державної нотаріальної контори, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, про визнання свідоцтва про прийняття спадщини недійсним та його скасування задовольнити частково.

Визнати свідоцтво про прийняття спадщини за заповітом від 07.10.2005 року, видане державним нотаріусом Тальнівської державної нотаріальної контори, на спадкове майно ОСОБА_2, яка отримала право власності на спадкове майно - квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, недійсним та скасувати його.

В решті позову відмовити.

Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду  Черкаської області через Тальнівський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

   Головуючий