Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010   року     Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

         головуючого   - судді  Міщенко К.М.

         при секретарі              Табачківській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління  Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та його зобов’язання до перерахунку державної та додаткової пенсій за 2007-2009 та за сім місяців 2010 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та його зобов’язання до перерахунку державної та додаткової пенсій за 2007-2009 та за сім місяців 2010 року і виплати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посилаючись на те, що він, є інвалідом ІІІ  групи внаслідок захворювання пов’язаного з впливом шкідливих факторів після аварії на Чорнобильській АЕС і отримує державну та додаткову пенсії , виплата яких передбачена ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але розміри призначених і виплачених йому пенсій не відповідають розмірам передбачених цим Законом. При зверненні позивача до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі йому було відмовлено в перерахунку пенсії. Позивач вважає цю відмову незаконною, що і змушує його  звернутися до суду з позовом в якому просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати  здійснити йому перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».    

Позивач до початку судового засідання подав заяву про те, що позов підтримує повністю та просить суд його задовільними, а справу слухати у його відсутність .

Представник відповідача до початку судового засідання подала до суду клопотання в якому просить суд слухати справу без участі представника, а також подала заперечення проти позовних вимог, в якому просила суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Разом з тим, ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею застосовується винятково для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, для призначення доплат, додаткових пенсій, пенсій відповідно до інших законів не застосовується.

Також, посилається на те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в якій зазначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи визнається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою КМУ від 03.01.2002 року № 1, розрахунок пенсії, призначених відповідно до частини четвертої ст. 54 Закону № 796, здійснюється виходячи з розміру 19,91 грн.

Відповідно до постанов КМУ від 13.07.2004 року № 894 та від 27.12.2005 року № 1293 розміри пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було підвищено відповідно в 1,12 та в 2,5 і в 3,5 рази.

У 2008 році було прийнято постанови від 28.05.2008 року № 530 та від 16.07.2008 року № 654, якими також врегульовано питання виплати пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

На підставі вищезазначених постанов, на даний час, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії (інваліди 1,2,3 груп) отримують пенсії по інвалідності в розмірах відшкодування фактичних збитків, але не менше, ніж затверджено постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654, а саме:

ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році

-   інваліди II групи - 1090,00  грн.,

-   інваліди III групи - 980,00  грн.

ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках

-   інваліди II групи - 820,00 грн.,

-   інваліди III групи - 760,00  грн.

    Розміри додаткових пенсій врегульовані постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 і виплачуються у відсотках до прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян:

-   інваліди II групи - 20 відсотків, тобто 99,60   грн.,

-   інваліди III групи - 15 відсотків, тобто 74,40   грн.

На підставі вищезазначеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та вивчивши докази надані по справі,  вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з таких підстав:

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1   являється постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 30.10.1996  року, а також визнаний інвалідом ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 5 Ч К № 077906   і  має право на основну та додаткову пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі ст. 50 цього Закону інвалідам ІІІ групи віднесеним до  категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу

Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у вказаній редакції встановлено, що розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.  

Із врахуванням наведених положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення державної пенсії у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за  шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.  

Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50   та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 25.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року  «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»,  яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачу слід визначати державну та додаткову пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Однак, щ о стосується вимог позивача щодо зобов’язання  відповідача в подальшому щомісячно нараховувати   і виплачувати  державну та додаткову пенсію по інвалідності у точній відповідності з положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру прожиткового  мінімуму  для осіб, що втратили працездатність, встановленого у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, то суд зазначає, що ст. 15 ЦПК України  передбачає судовий захист вже порушеного  права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі, а тому в задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 21, ст. 152 Конституції України, ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 10,15, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 16 ч.2 п.10 ЦК України, суд,-              

В И Р І Ш И В:

Позов   ОСОБА_1   задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі щодо відмови зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1   незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі здійснити перерахунок ОСОБА_1   основної та додаткової пенсії по інвалідності і виплатити йому нараховану суму за 2007-2010 роки починаючи з 01.01.2007 року по  31.12.2007  року включно, з 22.05.2008 року по  31.12.2008 року включно, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року за виключенням коштів виплачених в 2007-2010  роках відповідно до ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру  мінімальної пенсії за віком, який  визначається  з урахуванням  розміру  прожиткового  мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В решті частині позову відмовити.

Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду  Черкаської області через Тальнівський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий