справа №1-445/10 р.                                                                                      

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 серпня    2010 року                                                                                   м. Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

Головуючого-судді                  Побережного  В.Й.,

при секретарі                            Сімашко Н.В.,

з участю прокурорів                Борової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., українця, громадянина України, уродженця м.Мостиська Мостиського району Львівської області, освіта 9 класів, працюючого розробником риби ТОВ „Вогні гестії”, не одруженого, мешканця АДРЕСА_1, військовозобов’язаного,  не судимого,

у вчиненні злочину,  передбаченого  ст. 186 ч.1      КК України, -

В С Т А Н О В И В:

    Підсудний ОСОБА_1  20.06.2010 р. близько 18 год. 40 хв., знаходився поблизу кар’єра „Силікатний” по вул.Селецькій м.Житомира, де зустрів свою знайому – потерпілу ОСОБА_2, яка розмовляла по мобільному телефону. Побачивши у потерпілої мобільний телефон, підсудний вирішив заволодіти ним. З цією метою він звернувся до потерпілої з проханням покористуватися її мобільним телефоном, на що вона відповіла відмовою Отримавши відмову, ОСОБА_1 вихопив з рук потерпілої її мобільний телефон „Нокіа N-75” вартістю 2100 гривень з сім-карткою „Діджус” та карткою пам”яті, вартість яких потерпілою не визначена та  викраденим майном з місця вчинення злочину зник. Тобто, підсудний відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_2

В  судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю  та суду показав, що 20.06.2010 р. близько 18 год. 40 хв., знаходився поблизу кар’єра „Селікатний” по вул.Селецькій, де зустрів свою знайому ОСОБА_2, яка розмовляла по мобільному телефону. Він вирішив заволодіти її телефоном, для чого попросив його у неї, ніби то зателефонувати. Коли потерпіла відмовила йому в цьому, він вихопив з її рук мобільний телефон та втік. Потерпіла кричала та вимагала повернути йому телефон, однак він на це не відреагував.  Сім-картку він викинув, а телефон в цей же день продав невідомому чоловіку за 400 гривень. Гроші витратив на власні потреби.

Підсудний ОСОБА_1 вину усвідомив, щиро розкаявся у вчиненому.

Крім визнавальних показань підсудного ОСОБА_1, його винність в інкримінованому злочині також стверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні  слідуючими  доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка суду показала, що  20.06.2010 р.  близько 18 год. 40 хв. вона поверталася додому з кар”єру „Селікатного”, що розташований  по вул.Селецькій м.Житомира,  де зустріла свого знайомого ОСОБА_1.  При цьому вона розмовляла по мобільному телефону. Коли вона закінчила розмову по телефону, ОСОБА_1 попросив у неї телефон, щоб зателефонувати, на що вона відмовила йому в цьому. ОСОБА_1 несподівано для неї вирвав з її рук мобільний телефон „Нокіа N-75” вартістю 2100 гривень з сім-карткою „Діджус” та карткою пам”яті, та почав втікати. Вона почала наздоганяти його та вимагали повернути їй телефон, однак ОСОБА_1 втік. Про викрадення мобільного телефону вона звернулася до міліції з заявою;

- протоколом усної  заяви про злочин від 21.06.2010 р., в якій потерпіла ОСОБА_2, повідомляє про відкрите викрадення у неї мобільного телефону ОСОБА_1 (а.с.9);

- протоколом огляду місця пригоди від 26.06.2010 р., в ході якого було оглянуто ділянку місцевості поблизу кар”єру „Селікатний” по вул.Селецькій м.Житомира, на яку вказала потерпіла ОСОБА_2, що саме там ОСОБА_1  відібрав у неї мобільний телефон (а.с.10-11);

- гарантійним талоном на мобільний телефон „Нокіа N-75”, який був відкрито викрадений у потерпілої ОСОБА_2 (а.с.13).

Суд, оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до переконання, що винність підсудного ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна  доведено повністю і кваліфікує його за ознаками злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України.

При призначенні покарання  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину підсудним ОСОБА_1, дані про його особу,   обставини справи, що пом’якшують  та обтяжують покарання.

Злочин, передбачений  ст.186 ч.1  КК України,  є середньої тяжкості.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_1, суд відносить, - усвідомлення ним вини, щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування завданих збитків потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.      

Із-за таких обставин та враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1, до кримінальної відповідальності притягується вперше, займається суспільно корисною працею, характеризується позитивно, тяжких наслідків від вчиненого ним злочину не наступило, потерпіла не наполягає на тяжкості призначеного покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливі в умовах без ізоляції від суспільства, а тому обирає йому покарання  у виді штрафу в межах  санкції закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст. ст. 323, 324  КПК України , суд, -

З А С У Д И В:      

Визнати винним ОСОБА_1  у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України та за цим законом призначити  йому   покарання, - штраф в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_1, до набрання вироком чинності, залишити попередню, -  підписку про невиїзд.

Вирок суду може бути оскаржено та на нього може бути внесено апеляційне подання до Житомирського апеляційного суду через Корольовський райсуд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий-суддя:                     В.Побережний