Справа №2-148/10/04
РІШЕННЯ
Іменем України
10 вересня 2010 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Донець О.В.
при секретарі Муленко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, третя особа Опікунська рада Київського РВК м. Харкова, про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення,
ВСТАНОВИВ :
04.07.2007 р. позивачка пред”явила позов, яким просила усунути перешкоди в користуванні належним їй домоволодінням АДРЕСА_1, виселити з них відповідачів та зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В подальшому змінила позовні вимоги, просить тільки про висалення відповідачів з дому, оскільки з реєстраційного обліку вони зняті.
В обґрунтування позову посилається на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2005 р., засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю., р.№ 4851, належить на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1. На момент укладення договору купівлі-продажу у домоволодінні ніхто зареєстрований не був, про що відповідачкою ОСОБА_3, яка діяла за дорученням ОСОБА_1, їй була надана відповідна довідка з вуличного комітету. Однак, після укладення договору купівлі-продажу з’ясувалось, що відповідачі ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_6, який у 2006 році помер, дійсно виписались з домоволодіння і, отримавши довідку з вуличного комітету проте, що в спірному домоволодінні ніхто не прописаний, знов зареєструвалися в домоволодінні самі та зареєстрували в ньому неповнолітню ОСОБА_4, 1993 р.н. Після пред’явлення позову відповідачі знов були зняті з реєстрації.
До теперішнього часу відповідачі з домоволодіння не виїхали і відмовляються звільнити його. Вона придбала домоволодіння для проживання і мала намір вселитися в нього відразу ж після оформлення договору. Проживання відповідачів перешкоджає їй в користуванні своєю власністю, позбавляє можливості вселитися в будинок та розпоряджатися ним. Крім того, вона, як власник будинку, змушена нести за них витрати по оплаті комунальних платежів. Вона неодноразово зверталась до відповідачів з вимогами про виселення, однак останні відмовляються добровільно виселитись з будинку.
Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2001 р. належало домоволодіння АДРЕСА_1. Вона спільно з сином ОСОБА_6, який помер 04.02.2006 р., онукою ОСОБА_4, 1993 р.н., і невісткою ОСОБА_3 поселилася проживати у вказаному домоволодінні. У зв’язку із хворобою сина у них виникли фінансові труднощі – потрібні були гроші на лікування та утримання сім’ї. Сину було поставлено діагноз: дифузна форма еозінофільної гранулеми нижньої і верхньої щелепи з атипічною течією по типу хронічного остеоміеліта з періодичними загостреннями, у зв’язку з чим, на лікування вона була вимушена взяти кредит під заставу належного їй домоволодіння, за для чого перед оформленням кредиту вони усі виписалися із будинку, проте всі продовжували жити в домі. 13.02.2005 р. будинок згорів та став зовсім непридатним для житла. ОСОБА_3 з дочкою переселилася жити в інше місце, куди саме, вона не знала,зв”язок з ними не підтримувала.
25.04.2005 р. вона видала нотаріально засвідчену довіреність невістці ОСОБА_3 лише для оформлення правовстановлюючих документів на домоволодіння, а саме: реєстрацію її у вказаному домоволодінні, оформлення документів для відновлення будинку після пожежі( підключення електрики, газопостачання та інш.), а також представництво в різних організаціях, оскільки у зв'язку з тяжким захворюванням сина не могла самостійно цим займатися. Ніяких повноважень на продаж домоволодіння вона ОСОБА_3 взагалі не надавала, наміру продавати дім не мала. Коли видавала довіреність ОСОБА_3, то підписала, не ознайомлюючись з текстом.
У зв’язку з відсутністю коштів на погашення кредиту «Ломбард» звернувся до Київського районного суду м. Харкова, який наказом від 13.09.2005 р. стягнув з неї 6 552 гривні 02 копійки. Вказаний борг був погашений невісткою ОСОБА_3 відповідно до акту виконання зобов’язань від 08.11.2005 р. 21.11.2005 р. вони знов всі прописалися у будинку. В наступному їй стало відомо, що у відповідності до виданої довіреності ОСОБА_3 продала домоволодіння ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2005 р. Згоди на продаж домоволодіння вона як власниця, ніколи не давала, ніяких коштів за проданий будинок від ОСОБА_3 не отримала. На її запитання з приводу продажу будинку ОСОБА_3 пояснила, що мав місце договір займу на 2000 доларів США між нею та дочкою відповідачки. Їх позичила ОСОБА_1, а оформлення продажу будинку було лише заставою. До останнього часу вона проживає у вказаному домоволодінні, ремонтувала після пожежі. Крім того, спірне домоволодіння є єдиним житлом для неї, та іншого житла вона не має. Тому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, в судове засідання не з’явилась, будучи належним чином оповіщеною про день та час слухання справи.Причини неявки суду не повідомила.
Представник третьої особи - Опікунської ради Київського РВК м. Харкова в судове засідання не з’явився, будучи належним чином оповіщеним про день та час розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності та винесення рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, задовольняє позовні вимоги, вважаючи їх законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2005 р., засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю., р.№ 4851, належить на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1. Зазначений договір не містить особливих умов стосовно збереження за відповідачами права на проживання в домоволодінні після його відчуження.Право користування домоволодінням особами, що не є його власниками похідне від права власниці ОСОБА_2, яка розпорядилася ним на свій розсуд, продавши домоволодіння позивачці.
Відповідно до ст.ст. 319, 321, 328 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Позивачка придбала право власності на спірне домоволодіння шляхом укладання договору купівлі-продажу і, як його власник, має право на володіння, користування та розпорядження належним їй майном.
В спірному домоволодінні по АДРЕСА_1 без законних на те підстав мешкають відповідачі по справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та дочка останньої неповнолітня ОСОБА_4, 1993 р.н.
Таким чином, в порушення вимог закону, що охороняє інтереси власника – позивача по справі, відповідачі грубо порушують права ОСОБА_1 на володіння, користування і розпорядження належною їй власністю. Крім того, вона, як власник домоволодіння, змушена нести за відповідачів витрати по оплаті комунальних платежів.
Посилання відповідачки ОСОБА_2 на те, що договір купівлі-продажу укладено без її відома, суд вважає необґрунтованими.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2009 р., яке набрало чинності, ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, 3-іх осіб: ОСОБА_3, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотової Л.Ю., опікунської ради Київського РВК м. Харкова, про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено.
Проживання та реєстрація відповідачів в спірному домоволодінні перешкоджає позивачці в користуванні своєю власністю, позбавляє її можливості вселитися в будинок, користуватися та розпоряджатися ним. При укладенні договору купівлі-продажу відповідачі не оговорювали збереження за ними права користування спірним домоволодінням після переходу права власності до позивачки.
Таким чином, доводи позивача знайшли своє повне підтвердження, в зв’язку з чим, суд усуває перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним їй на праві власності домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього відповідачів без надання іншого житлового приміщення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, в силу ст.ст. 319,321,328,391 ЦК України, ст.ст.168-170 ЖК України, суд –
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним їй домоволодінням АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4 з домоволодіння АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -