КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
< Список >
31 травня 2010 року Справа № 2а-1456/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області (надалі - Інспекція ДАБК) звернулася до суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (надалі - Ленінський ВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що постановою заступника начальника Ленінського ВДВС від 05.04.10 відмовлено у прийнятті виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з виконання постанови Інспекції ДАБК №358/2009-Кд від 14.04.09, з підстави непред'явлення виконавчого документу. Позивач вважає дану постанову незаконною, оскільки ним до заяви про відкриття виконавчого провадження додано виконавчий документ - належним чином завірену копію постанови про накладення штрафу за адміністративне правопорушення у сфері містобудування №358/2009-Кд від 14.04.09, оригінал якої втрачено. У зв'язку з цим просить оспорювану постанову визнати протиправною та скасувати, а також зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження за цим виконавчим документом.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та надала пояснення, аналогічні позовній заяві.
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судових засіданнях 26.05.10, 28.05.10 позовні вимоги заперечив, пославшись на дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження" при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження, та стверджуючи, що пред'явлена позивачем до виконання ксерокопія постанови у справі про адміністративне правопорушення не є виконавчим документом у розумінні ст.3 Закону України "Про виконавче провадження". У судове засідання 31.05.10 представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, тому справа вирішується без його участі, на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
Інспекцією ДАБК до Ленінського ВДВС 25.03.10 подано заяву про відкриття виконавчого провадження за постановою №358/2009-Кд від 14.04.09 відносно ОСОБА_1 про накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.9-10).
До вказаної заяви додано завірену підписом начальника Інспекції ДАБК в Кіровоградській області, який скріплений печаткою, світлокопію постанови в.о. першого заступника начальника Інспекції ДАБК №358/2009-Кд від 14.04.09 про накладення штрафу за адміністративне правопорушення у сфері містобудування на ОСОБА_1 у розмірі 340 грн. (а.с. 11)
Постановою заступника начальника Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ Москаленка Ю.В. від 05.04.10 ВП №18517010 на підставі п.2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" відмовлено у прийнятті до провадження вказаного виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з його примусового виконання, з посиланням на порушення вимог ст.ст. 3, 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки до виконання не пред'явлений виконавчий документ. (а.с. 13) Вказана постанова направлена на адресу позивача 15.04.10 (а.с. 12).
Перевіряючи у відповідності з вимогами ч.3 ст.2 КАС України правомірність вказаної постанови, суд дійшов до таких висновків.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч.1, п.6 ч. 2 ст.3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно з п.1 ст. 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Статтею 19 Закону передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Статтею 26 Закону визначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. Так, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; 7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.
Аналіз вказаних норм свідчить, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає такої обов'язкової вимоги до виконавчого документу, як подання його виключно в оригіналі (першим примірником).
У судовому засіданні встановлено, що позивачем до примусового виконання пред'явлено виконавчий документ - постанову у справі про адміністративне правопорушення, виготовлену у копії, яка засвідчена начальником Інспекції ДАБК в Кіровоградській області та скріплена печаткою Інспекції ДАБК.
Про те що, перший примірник постанови у справі про адміністративне правопорушення має таку ж юридичну силу, як і її копії, свідчать положення Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до ч.1 ст. 283, ст. 285 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. В разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Таким чином, чинним законодавством не обмежено кількість копій постанов у справі про адміністративне правопорушення. При цьому оригінал (перший примірник) відрізняється від копії, виготовленої у встановленому порядку, лише способом формування, а мають вони однакову юридичну силу.
Суд враховує, що вказана копія виконана з додержанням порядку оформлення документів, передбаченого Примірною інструкцією з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.97 №1153. Відповідно до п.4.10.1, 4.10.2 цієї інструкції копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи або керівника відповідного структурного підрозділу. Установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній (це правило не поширюється на архівні установи, державні нотаріальні контори і приватних нотаріусів). Копія документа виготовляється рукописним, машинописним способами або засобами оперативної поліграфії. Під час виготовлення копії рукописним і машинописним способами текст документа відтворюється повністю, включаючи елементи бланка, і засвідчується підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу. Відмітка "Копія" зазначається у верхній правій частині лицьового боку першого аркуша документа. Напис про засвідчення документа складається із слова "Згідно", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту "Підпис".
Як встановлено у судовому засіданні, пред'явлення постанови №358/2009-Кд від 14.09.09 про стягнення штрафу до виконання у копії було зумовлено втратою її оригіналу. Судом досліджено ці обставини та встановлено, що Інспекцією ДАБК вказана постанова разом з заявою про відкриття виконавчого провадження 26.05.09 направлена до виконання до Ленінського ВДВС та отримана ним 01.06.09 (а.с. 15). Проте постановою державного виконавця Ленінського ВДВС від 03.07.09 відмовлено у прийнятті виконавчого документу до провадження та у відкритті виконавчого провадження з його примусового виконання у зв'язку з порушенням вимог ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 17).
Згідно з поясненнями представника відповідача вказана постанова 03.07.09 супровідним листом №30659 разом з постановою №358/2009-Кд від 14.09.09 направлена на адресу Інспекції ДАБК, про що свідчить запис у журналі реєстрації вихідної кореспонденції Ленінського ВДВС (а.с. 55-57). Інших доказів повернення державним виконавцем оригіналу постанови №358/2009-Кд від 14.09.09 стягувачеві - Інспекції ДАБК - відповідачем не надано. Суд критично оцінює ці докази, оскільки про несумлінність державного виконавця при розгляді вказаного виконавчого документу свідчить, зокрема, тривале зволікання його з вирішенням питання щодо відкриття виконавчого провадження та порушення передбаченого ч.2 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" строку винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (заява про відкриття виконавчого провадження подана 01.06.09, державному виконавцеві передана 17.06.09, у відкритті виконавчого провадження відмовлено 03.07.09).
Як пояснила представник позивача, лист №30659 від 03.07.09 до Інспекції ДАБК не надходив, оригінал постанови №358/2009-Кд від 14.09.09 не повертався, а копію постанови державного виконавця Ленінського ВДВС від 03.07.09 Інспекція ДАБК отримала лише 18.03.10 за своїм запитом. Вказані обставини підтверджуються відсутністю відповідних записів у журналі обліку вхідної кореспонденції Інспекції ДАБК за 2009 рік (а.с. 68-83), який оглянуто у судовому засіданні, листуванням Інспекції ДАБК з Ленінським ВДВС (а.с. 45-47, 48-49, 50, 52, 16).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оригінал постанови №358/2009-Кд від 14.09.09 у справі про адміністративне правопорушення втрачено не з вини позивача, її копія виготовлена з метою забезпечення її виконання і має силу виконавчого документу, а у відповідача не було підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.26 Закону, для відмови у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом.
Виходячи з норми ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Така правова позиція викладена у п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.08 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ".
Як встановлено у судовому засіданні та об'єктивно підтверджено матеріалами справи, заява Інспекції ДАБК №01-11/339 від 24.03.10 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №358/2009-Кд від 14.09.09 надійшла до Ленінського ВДВС 25.03.10 (а.с. 9), заступнику начальника ВДВС передана 30.03.10, а оспорювана постанова ВП №18517010 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу) винесена 05.04.10, тобто з порушенням строку, що передбачений ч.2 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи встановлені обставини, суд констатує порушення відповідачем порядку вирішення питання про прийняття виконавчого документу до виконання, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки у ході судового розгляду встановлено невідповідність оспорюваної позивачем постанови від 05.04.10 ВП №18517010 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу) принципам, зазначеним у ч.3 ст.2 КАС України, а відповідачем правомірність цього рішення не доведена, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправною та скасування вказаної постанови.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень, зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Частиною 3 ст.162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що гарантуванням дотримання прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача у спірних правовідносинах є зобов'язання останнього вчинити дії, які передбачені законом, а саме вирішити питання про прийняття виконавчого документу - постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області №358/2009-Кд від 14.04.09 про накладення штрафу на ОСОБА_1 - до виконання.
Вирішуючи вимоги позову щодо зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документу, суд виходив з положень ч.1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно з п.4 ч.1 та п.4 ч.2 ст.21 Закону України "Про виконавче провадження" постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців з дня винесення відповідної постанови.
Частиною 1 ст.303 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Наведене свідчить, що оскільки законом для виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено 3-місячний строк, то у випадку пропущення цього строку виконавче провадження, зважаючи на положення п.1 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", не може бути відкрито.
Згідно зі ст.23 Закону державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом. По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.
Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що термін пред'явлення вказаного виконавчого документу не закінчися, оскільки згідно з п."а" ч.1 ст. 22 Закону перервався пред'явлення його до виконання, з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 22 Закону 3-місячний строк пред’явлення постанови №358/2009-Кд від 14.04.09 до виконання дійсно перервався 01.06.09, однак перебіг цього строку поновився 03.07.09 (у зв’язку з винесенням постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження) і закінчився 16.08.09. В силу положень ст.23 Закону пропущений строк пред'явлення до виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення (яка видана не судом) поновленню не підлягає.
Тому у задоволенні вимог позовної заяви у цій частині суд відмовляє.
Відповідно до ч.1. 3 ст.93 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1, 70 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 05.04.10 про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції вирішити питання про прийняття виконавчого документу - постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області №358/2009-Кд від 14.04.09 про накладення штрафу на ОСОБА_1 - до виконання.
В решті позову відмовити.
Присудити позивачеві з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1, 70 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі, а відповідачем - з дня отримання її копії, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Постанову складено в повному обсязі 04.06.10.